Постанова № 40124051, 07.08.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року Справа № 803/1391/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представника позивача Петрука І.В.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом державного комунального підприємства «Луцьктепло» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2013 року: форми «П» № 0007792201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 167 грн.; форми «Р» № 0007782201, яким Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 434 грн., в тому числі: за основним платежем - 1 433 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Згідно акту № 534/22.1/30391925 від 27 серпня 2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки державного комунального підприємства «Луцьктепло» з питань фінансово-господарських операцій з приватним підприємством «Паралель ВІД» було виявлено, що укладені з контрагентом договори містять ознаки нікчемності внаслідок чого позивачем були завищені витати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також було занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету. Позивач вважає такі твердження Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів безпідставними, оскільки, всі проведені господарські операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що були надані податковому орану під час перевірки. Відтак, позивач вважає хибними зроблені в акті перевірки висновки, а винесені оскаржувані податкові повідомлення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні та у своїх письмових поясненнях представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні та в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги заперечив, мотивуючи це тим, що правочини, укладені між позивачем та приватним підприємством «Паралель ВІД» є нікчемними, оскільки в ході проведеної перевірки державного комунального підприємства «Луцьктепло» з'ясовано, що у контрагента позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів. Відтак представник Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів вважає, що у зв'язку з допущеними порушеннями при формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у повній відповідності до вимог податкового законодавства.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 14 по 20 серпня 2013 року Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку державного комунального підприємства «Луцьктепло» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з приватним підприємством «Паралель ВІД» за період 2009-2012 роки, про що складено акт перевірки № 534/22.1/30391925 від 27 серпня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення державним комунальним підприємством «Луцьктепло» статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 433 грн.; підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 7 167 грн.

За результатами перевірки податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2013 року: форми «П» № 0007792201, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 7 167 грн.; форми «Р» № 0007782201, яким Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів збільшила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 434 грн., в тому числі: за основним платежем - 1 433 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Висновки податкового органу вмотивовані тим, що державне комунальне підприємство «Луцьктепло» до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту включило суми на придбання товарів у приватного підприємства «Паралель ВІД», які не підтверджені належними первинними документами, що були виписані лише з метою мінімізації сплати податку на додану вартість та заниженню сплати податку на прибуток, а відтак не можуть бути підставами для формування сум витрат та податкового. Даний факт встановлено за даними аналізу наданих позивачем первинних документів, податкової звітності, автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні державної податкової інспекції України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з системного аналізу наведених вище норм, складання податкової накладної і, відповідно, формування податкового кредиту перебуває у прямій залежності з фактичним постачанням товарів та послуг.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової інспекції суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між державним комунальним підприємством «Луцьктепло» та приватним підприємством «Паралель ВІД» був укладений договір № 72п/400 від 10 травня 2011 року, згідно з яким Постачальник (приватне підприємство «Паралель ВІД») зобов'язується поставити та передати у власність Покупця (державного комунального підприємства «Луцьктепло») деревоматеріали, а покупець зобов'язується прийняти їх від постачальника та оплатити її загальну вартість. Сума договору складає 100 000 грн.

Оплата за поставлений товар здійснювалось відповідно до платіжного доручення № 2964 від 26 травня 2011 року на загальну суму 8 600 грн.

Приватним підприємством «Паралель ВІД» виписано податкову накладну № 179 від 01 червня 2011 року на загальну суму 8 600 грн. 04 коп., в тому числі податок на додану вартість - 1 433 грн. 34 коп., яка включена до податкового кредиту за червень 2011 року.

Досліджений в судовому засіданні подорожній лист до вантажного автомобіля № 017097 від 23 червня 2011 року не підтверджує факт поставки та приймання деревоматеріалів, так як з нього неможливо встановити пункт завантаження та розвантаження, який саме вантаж перевозився та в якій кількості.

Крім того, з наявних в матеріалах справи видаткової накладної № 182 від 01 червня 2011 року, податкової накладної № 179 від 01 червня 2011 року, платіжного доручення № 2964 від 26 травня 2011 року та картки рахунку № 631 не вбачається за можливе ідентифікувати зазначені в накладних товари та встановити взаємозв'язок з поставленими товарами від приватного підприємства «Паралель ВІД».

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що наданими позивачем первинними документами неможливо підтвердити реальність господарських операцій позивача з приватним підприємством «Паралель ВІД», а відтак державне комунальне підприємство «Луцьктепло» неправомірно включило до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні суми по вказаних господарських операціях, незважаючи на наявність формально складених, але недостовірних документів, та сплати грошових коштів.

Окрім того, судом взято до уваги наданий відповідачем акт про результати позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Паралель ВІД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за № 5522/22-1/37319777 від 25 жовтня 2012 року з якого вбачається, що в приватного підприємства «Паралель ВІД» відсутні умови для здійснення господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів. Перевіркою зроблено висновок, що приватне підприємство «Паралель ВІД» здійснювало діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

При цьому, відсутність судових рішень про визнання вказаних договорів недійсними чи нікчемними сама по собі не свідчить про реальність вчинення господарських операцій за цими договорами.

Таким чином, судом, на підставі наданих сторонами доказів, встановлено та підтверджено правомірність висновку податкового органу про факт нереальності вчинення господарських операцій, який в свою чергу не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку, незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що твердження відповідача, викладені в акті перевірки № 534/22.1/30391925 від 27 серпня 2013 року, про відсутність реального здійснення господарських операцій із приватним підприємством «Паралель ВІД» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняті на підставі матеріалів перевірки податкові повідомлення-рішення форми «П» № 0007792201 та форми «Р» № 0007782201 від 19 вересня 2013 року є правомірними.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не спростовано належними та допустимими доказами факти, викладені в акті перевірки, не підтверджено реальності здійснення господарських операцій з приватним підприємством «Паралель ВІД», не доведено незаконності дій податкового органу при проведенні перевірки та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а тому у задоволенні адміністративного позову державного комунального підприємства «Луцьктепло» слід відмовити повністю.

За правилами частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Загальний розмір судового збору, який повинен бути сплачений у даній справі становить 1 827 грн. Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, встановленого для вимог майнового характеру - 182 грн.70 коп.

Отже, оскільки в задоволенні позову майнового характеру позивачу відмовлено, з позивача слід стягнути до Державного бюджету України 1 644 грн. 30 коп. (1 827 грн. - 182 грн.70 коп. = 1 644 грн. 30 коп.).

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з державного комунального підприємства «Луцьктепло» на користь Державного бюджету не сплачений судовий збір в сумі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 12 серпня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер