Постанова № 40122834, 06.08.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 серпня 2014 р. Справа № 802/2785/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,

представників позивача: Смішко І.М., Гатенюк Ю.Ю.,

представників відповідача: Ярової Н.І., Прокопюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - науково-виробничого підприємства "Гамма" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

в с т а н о в и в:

У липні 2014 року ТОВ-НВП «Гамма» звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Зазначали, що Вінницькою ОДПІ проведено камеральну перевірку ТОВ-НВМ «Гамма» за звітний податковий період - 2013 рік. Занаслідками перевірки складено акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток № 178/178/15-1/13318821 від 20.05.2014 року. Перевіркою встановлено, що платник порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток по платежу 110221000 протягом строків встановлених п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого утворилась сума податкового боргу 188244,90 грн. На підставі висновків зроблених в акті перевірки податковим органом 10.06.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0015211502, згідно якого за затримку на 66 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в сумі 188244,90 грн. товариство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% вказаної суми, на підставі ст.126 глави 11 розділу ІІ ПК України.

На обґрунтування позову заявник вказує на те, що перевіряючий дійшов невірного висновку про затримку позивачем сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки впродовж 2013 року підприємство, відповідно до вимог ст.57 ПК України перераховувало до Державного бюджету України авансові внески з податку на прибуток за 2013 рік, всього в сумі 200120 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Відповідно до положень ПК України податкове зобов'язання з податку на прибуток, визначене платником у податковій декларації за 2013 рік, зменшується на суму авансових внесків за період січень-грудень 2013 року. Виходячи з викладеного, на думку позивача, підприємство не тільки не порушувало терміни сплати грошових зобов'язань з податку на прибуток за 2013 рік, а має переплату по авансовим внескам з вказаного податку.

Враховуючи зазначене, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення податкового органу незаконними та такими, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, та такими що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача, з підстав викладених в позовній заяві та наданих додаткових поясненнях, позов підтримали та просили його задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти заявлених позовних вимог та просили відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у наданих суду письмових запереченнях.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а саме визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

У відповідності до п. п. 41.1.1. ПК України контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до положень статті 20 ПК України, а саме п.п.20.1.4 п.20.1 передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ТОВ-НВП «Гамма» зареєстровано, як юридична особа 15.01.1992 року Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, ідентифікаційний код 13318821, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №143475 (а.с. 5) та перебуває на обліку як платник податку у Вінницькій ОДПІ.

Судом з'ясовано, що 20.05.2014 року головним державним ревізором-інспектором відділу податку на прибуток управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Вінницької ОДПІ, радником податкової служби ІІ рангу Яровою Н.І. проведено камеральну перевірку за звітний податковий період 2013 рік по податковій декларації з податку на прибуток платника податку ТОВ-НВП «Гамма».

За результатами перевірки складено Акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 20.05.2014 року №178/178/15-1/13318821 (а.с. 7), який був надісланий підприємству рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отриманий ним 26.05.2014 року.

Перевіркою встановлено, що платник порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток по платежу 11021000 протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 ПК України. Так, платником податку в податковій декларації з податку на прибуток підприємства, поданій до Вінницької ОДПІ 03.03.2014 року, за звітний період 2013 рік у рядку 14 декларації (Податок на прибуток за звітний період) самостійно задекларовано суму податкового зобов'язання у розмірі 191101 грн. Однак, підприємством у встановлені строки (граничний термін сплати 11.03.2014 року) не сплачено самостійно задекларовану суму грошового зобов'язання, в результаті чого (з урахуванням суми переплати у розмірі 2856,10 грн.) станом на 11.03.2014 року утворилась сума податкового боргу у розмірі 188244,90 грн.

Погашення податкового боргу підприємством самостійно проведено шляхом подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства, поданої до Вінницької ОДПІ 16.05.2014 року за звітний 2013 рік.

Таким чином, кількість днів затримки сплати суми грошового зобов'язання склала - 66 календарні дні.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків на сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивач, аргументуючи позовні вимоги, зауважує, що перевіряючий дійшов невірного висновку про затримку позивачем сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки впродовж 2013 року підприємство, відповідно до вимог ст.57 ПК України перераховувало до Державного бюджету України авансові внески з податку на прибуток за 2013 рік, всього в сумі 200120 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

Проте, зазначена підприємством сплата щомісячних авансових внесків з податку на прибуток не може бути зарахована в рахунок боргу без самостійного декларування платником, тому що сплата податку на прибуток проводилась платником на розрахунковий рахунок №31111009700002, а сплата авансових внесків з податку на прибуток проводилась платником на розрахунковий рахунок №31118165700002, тому і облік цих платежів проводиться на різних картках особового рахунку платника, а саме під кодом бюджетної класифікації відповідно 11021000 та 11024000. Для вказаного зарахування законодавством України передбачено рядок 13 декларації «Зменшення нарахованої суми податку» та Додаток ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, де в рядку 13.7 підприємство має право задекларувати суму нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 глави 4 розділу ІІ та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України.

Отже, ТОВ-НВП «Гамма» порушило терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків визначених п.57.1 ст.57 ПК України, тому податковим органом прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким застосований до підприємства штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу, що в сумі складає 37648,98 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно частини 4 статті 69 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.1, 2 ст. 71 КАС України).

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ч.3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - науково-виробничого підприємства "Гамма" (вул. Лебединського, 15, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13318821) до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1644,30 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович