Ухвала суду № 40119738, 13.08.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/4933/13-к Головуючий у 1-й інст. Яковлєв Олександр Сергійович

Категорія ст.537 КПК України Доповідач Романов О. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Романова О.В.

суддів Гузовського О.Г., Котіка В.П.

секретаря Гончарука С.С.

з участю прокурора Селюченко І.І.

засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 по провадженню № 274/493/14-к на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.04.2014 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким,-

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Єйськ Краснодарського краю, Росія, росіянина, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, проживаючого до засудження за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого,-

встановила:

ОСОБА_1 засуджено 12.12.2008 року Новоград-Волинським районним судом Житомирської області за ст.115 ч.1 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Початок строку обчислюється з 09.11.2007 року, кінець строку - 09.05.2015 року.

22.01.2014 року засуджений ОСОБА_1 звернувся із заявою до Бердичівського міськрайнного суду Житомирської області щодо заміни невідбутої частини строку покарання більш м'яким на підставі ст.82 КК України.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирсьокої області від 28.04.2014 року ОСОБА_1 було відмовлено у заміні невідбутої частини покарання більш м'яким.

Не погоджуючись із прийнятим судом рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування ухвали, прийнятої місцевим судом, просив застосувати до нього положеня ст.82 КК України та замінити невідбуту частину покарання більш м'яким. Посилається, що він став на шлях виправлення та має 2 заохочення. Крім того, має матір похилого віку, якій потрібний догляд.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги з вищевказаних підстав, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги засудженого, вважаючи постанову суду законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про те, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.82 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26.04.2002 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.

Висновок про можливість застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й на даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.

Так, розглядаючи заяву засудженого ОСОБА_1 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, суд всебічно дослідив всі характеризуючи дані особи, надані адміністрацією виправної колонії, згідно до яких, останній раніше судимий, засуджений та відбуває покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, винним себе у скоєному визнав безпосередньо перед зверненням до суду із заявою, за період відбування покарання допустив 12 порушень вимог режиму тримання та притягувався до дисциплінарної відповідальності 12 разів, з них 1 раз поміщався в ДІЗО, на даний час має 1 не зняте та не погашене у законному порядку стягнення, має 2 заохочення, на виробництві колонії не працевлаштований, працювати та приймати участь в суспільно-корисній праці бажання не виявляє.

Крім того, згідно висновку спостережної комісії виправної колонії, засуджений ОСОБА_1 на шлях виправлення не став.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши поведінку засудженого за весь період перебування у місцях позбавлення волі, обґрунтовано дійшов висновку, що наявність двох заохочень протягом терміну перебування у колонії не може бути безумовною підставою для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, тому виніс обґрунтовану, вмотивовану ухвалу, якою відмовив в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 щодо заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.

З таким висновком суду погоджується й колегія суддів, тому підстав для задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_1, не знайшла.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.537, 539 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.04.2014 року про відмову у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, - без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді