Постанова № 40116466, 08.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 757/12135/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Горкава В.Ю.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Пенсійного Фонду України, ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Пенсійного Фонду України, Управління Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Сімферополя, Головного Управління Пенсійного Фонду України Автономної Республіки Крим, третя особа: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання поновити виплату пенсії,-

встановив:

12 травня 2014 року позивач звернулась до Печерського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Пенсійного Фонду України, Управління Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Сімферополя, Головного Управління Пенсійного Фонду України Автономної Республіки Крим, третя особа: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності відповідачів протиправною; зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Сімферополя поновити з 01 травня 1998 року позивачу нарахування та виплату пенсії, з проведенням її індексації та здійснення компенсації втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2014 року позовні вимоги позивача за період з 01 травня 1998 року по 11 листопада 2013 року залишено без розгляду.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Пенсійного Фонду України, Управління Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Сімферополя, Головного Управління Пенсійного Фонду України Автономної Республіки Крим, третя особа: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання поновити виплату пенсії задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Пенсійного Фонду України щодо відновлення виплати позивачу пенсії за віком, яка постійно проживає за межами України - в Державі Ізраїль протиправною; зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Сімферополя відновити та виплачувати з 02 лютого 2014 року пенсію за віком позивачу, яка постійно проживає за межами України - в Державі Ізраїль. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Пенсійний Фонду України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга Пенсійного Фонду України підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду і прийняти нову постанову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 1992 року по 2001 рік перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Сімферополя та отримувала пенсію за віком.

З 2001 року виплата пенсії припинена у зв'язку з виїздом позивача на постійне місце проживання до Ізраїлю.

22 січня 2014 року ОСОБА_2 звернулась до Пенсійного Фонду України, Управління Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Сімферополя з заявою про поновлення виплати пенсії у зв'язку з визнанням неконституційними положень ст.ст.49,51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 05 лютого 2014 року №1096/Р-11 Пенсійний Фонд України відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії, з огляду на те, що міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення між Україною та державою Ізраїль, який би передбачав інші умови поновлення та виплати пенсій, на даний час не набув чинності, що вказує на відсутність підстав для поновлення виплати пенсії.

Листом від 11 лютого 2014 року №33/р-08 Управління Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Сімферополя відмовило у розгляді питання щодо поновлення пенсії у зв'язку з відсутністю даних щодо перебування на обліку в Управлінні та нарахування пенсії.

19 лютого 2014 року ОСОБА_2 повторно звернулась до Управління Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Сімферополя із заявою про поновлення виплати пенсії у зв'язку з визнанням неконституційними положень ст.ст.49,51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 04 березня 2014 року №66/Р-08 Управління Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Сімферополя відмовило позивачу у поновленні виплати пенсії та повідомлено, що порядок подання документів про поновлення виплати пенсії в межах України визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1.

Суд першої інстанції, задовольняючи в частині позовні вимоги, дійшов висновку, що вказана Пенсійним Фондом України та Управлінням Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Сімферополя причина щодо відсутності підстав для поновлення виплати пенсії є безпідставною.

Колегія суддів за наслідками апеляційного перегляду дійшла наступних висновків:

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 ч.1 ст.49 вищезазначеного закону передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

За змістом ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» наведені положення Закону визнано неконституційними.

В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на отримання пенсії за віком.

Водночас, згідно ч.2 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.

Відповідно до пункту 37 вищезазначеного Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, відстрочку часу її призначення, перерахунок та відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 4). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, при наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в трьохмісячний термін з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

За приписами п.39 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто, чинне законодавство пов'язує поновлення раніше призначеної пенсії із виконанням пенсіонером певної процедури, зокрема, із зверненням до органу, що призначає пенсію, із заявою.

При цьому, в силу п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за №442/6730, Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії.

Натомість, Пенсійний фонд України лише організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь в районах, містах і районах у містах щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій (п.4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером та виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, до виїзду за кордон перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Сімферополя, та отримувала пенсію за віком, подала заяву про поновлення раніше призначеної пенсії, а тому Управління Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Сімферополя зобов'язано поновити виплату пенсії згідно ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, Пенсійний Фонду України не наділений повноваженнями щодо поновлення виплати пенсії, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо визнання бездіяльності Пенсійного Фонду України щодо відновлення виплати пенсії за віком позивачу протиправною.

Судом першої інстанції обґрунтовано зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України у Київському районі м. Сімферополя відновити та виплачувати позивачу пенсію з 02 лютого 2014 року з урахуванням вимог ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, доводи позивача щодо відновлення пенсії з 01 травня 1998 року не підлягають задоволенню з огляду на прийняття рішення Конституційним судом України №25-рп/2009 від 07 квітня 2009 року, а тому з цієї дати може бути відновлено виплату пенсії. При цьому судом першої інстанції ухвалою від 19 травня 2014 року залишено без розгляду позов у період з 01 травня 1998 року по 11 листопада 2013 року, дана ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія прийшла до висновку про допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що стало підставою для постановлення неправильного рішення в частині.

Керуючись ст.ст.183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Пенсійного Фонду України - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2014 року - скасувати в частині визнання протиправною бездіяльності Пенсійного Фонду України та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 до Пенсійного Фонду України про визнання бездіяльності протиправною відмовити.

В іншій частині постанову Печерського районного суду м. Києва від 18 червня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М. Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.