Рішення № 40113755, 28.07.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/7232/14-ц

Провадження №2/761/3255/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 липня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Малинникова О.Ф.

при секретарі - Данилевській Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення заборгованості по аліментам, -

в с т а н о в и в :

У березні 2014 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення заборгованості по аліментам.

Позивач зазначила, що 29 березня 1997 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Від шлюбу у сторін є син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Залізничного (Солом'янського) районного суду м. Києва від 17.02.1999 року стягнуто з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 від всіх видів заробітку.

За примусовим виконанням рішення суду позивач звернулася до Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції з виконавчим листом № 2-776/99, виданим 17.02.1999 року Залізничним районним судом м. Києва.

Відповідач ОСОБА_2 обманював позивача стосовно доходів від його фінансової діяльості та просив звернутися до державної виконавчої служби з заявою про повернення виконавчого листа № 2-776 від 17.02.1999 року. Згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.02.2003 року (справа № 0711/1176-2) державним виконавцем встановлено, що за ОСОБА_2 існує заборгованість з 01.07.2002 року по 01.02.2003 р. Отже, ОСОБА_2 не сплачує аліменти на користь позивача на утримання сина щонайменше з 01.07.2002 року по теперішній час.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний, та змінено прізвище позивача на дошлюбне -«ОСОБА_1».

Фактичне місце проживання відповідача ОСОБА_2 позивачу невідоме, оскільки вони не підтримують між собою жодних відносин. В тому числі, відповідач не спілкується з сином ОСОБА_3 та не бере участі в його вихованні, не допомагає в утриманні сина, та зовсім не цікавиться його життям і здоров'ям. Відповідач після розірвання шлюбу жодного разу не привітав сина з днем народження та не подарував йому подарунка.

Оскільки ОСОБА_2 не сплачує аліменти на користь позивача на утримання сина з 01.07.2002 року по теперішній час, позивач просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1:

1. Заборгованість по аліментам з 25.02.2013 року на 20.06.2014 року, яка становить 48 042,41 грн., пені в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення (ч. 1 ст. 196 СК України) в розмірі 231 083, 99 грн., інфляційні в розмірі 1646,30 грн. та 3 % річних (ч. 2 ст. 625 ЦК України) в розмірі 1 899,32 грн.;

2. Заборгованість по аліментам у сумі 287 623,91 грн., яку відповідач ОСОБА_2 був зобов'язаний сплатити на користь позивача ОСОБА_1 в період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 рік (1/4 частина від доходу) в загальному розмірі пені в розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення (ч. 1 ст. 196 СК України) в розмірі 3 149 481,81 грн., інфляційні в розмірі 80 858,96 грн. та 3 % річних (ч. 2 ст. 625 ЦК України) в розмірі 25 886,15 грн.

В уточненнях від 20.06.20014 року до позовної заяви позивач збільшила позовні вимоги та просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1:

1. Заборгованість за аліментами з 25.02.2013 року по 20.06.2014 року в загальному розмірі 48 042,41 грн., пеню в розмірі 1% в розмірі 231 083, 99 грн., інфляційні в розмірі 1646,30 грн. та 3 % річних в розмірі 1 899,32 грн., всього заборгованість за аліментами з штрафними санкціями становить 282 672 грн., 02 коп.

2. А також заборгованість за аліментами за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року у розмірі 287 623, 91 грн., пеню - 1% у сумі 1 149 481, 81 грн., інфляційні в розмірі 80 858 96 грн. та 3 % річних в розмірі 25 886,15 грн. (а.с. 111)

В письмових запереченнях представник третьої особи зазначив що, на виконанні в відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві перебуває виконавчий лист № 2-176/99 від 17.02.1999 Залізничного р/с м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частини з всіх видів заробітку на утримання сина ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1.

Аліменти нараховувались відповідно з лютого 2013 року, оскільки виконавчий лист 03.02.2003 повернуто стягувачу без виконання за її заявою (згідно відмітки у виконавчому листі) та пред'явлено нею на виконання до відділу на виконання 25.02.2013 року, тому правових підстав щодо нарахування заборгованості за попередні роки відділом немає законних підстав.

У судовому засіданні позивач та її представник просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та пояснив, що відповідач в 2013 році сплатив 6.000 грн. ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3. Виконавчий лист позивачка відкликала, за її заявою 03.02.2003 року позивачці повернуто виконавчий лист без виконання. Знову нею пред'явлено на виконання до відділу на виконання 25.02.2013 року, оскільки то відповідач сплачував аліменти по договору з позивачкою і вважає, що заборгованості за цей період немає, тому за відсутності підстав щодо нарахування заборгованості за попередні роки, просив відмовити у позові.

Представник третьої особи в судове засідання на виклики до суду повторно не з'явився, хоча був повідомлений про час і місце судового засідання.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи 29 березня 1997 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Від шлюбу у сторін є син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Залізничного (Солом'янського) районного суду м. Києва від 17.02.1999 року вирішено стягнути з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 від всіх видів заробітку. За виконанням рішення суду примусово позивач звернулася до Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції з виконавчим листом № 2-776/99, виданим 17.02.1999 року Залізничним районним судом м. Києва.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний. Виконавчий лист позивачем пред'явлено на виконання до відділу державної виконавчої служби 25.02.2013 року.

Згідно із письмовими поясненнями третьої особи на виконанні в відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві перебуває з 25.02.2013 року виконавчий лист № 2-176/99 від 17.02.1999 Залізничного р/с м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/4 частини з всіх видів заробітку на утримання сина ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, якою документ було пред'явлено на виконання до відділу 25.02.2013 року. Аліменти нараховувались відповідно з лютого 2013 року, оскільки виконавчий лист 03.02.2003 року повернуто стягувачці без виконання згідно її заяви (згідно відмітки у виконавчому листі) та, тому правових підстав щодо нарахування заборгованості за попередні роки відділ немає законних підстав.

Як пояснила позивач у позовній заяві, відповідач скаржився їй на складнощі у підприємницькій діяльності, яку він розпочав 03.06.2002 року. Тому просив її забрати виконавчий лист. У Постанові про повернення виконавчого документу було зазначено про заборгованість з 03.02.2002 року по 01.02.2003 року. Тому вона вважає заборгованість слід виплачувати з 01.07.2002 року.

З Постанови від 03.02.2003 року дійсно слідує, що згідно із заявою стягувача їй повернуто виконавчий лист № 2-776, виданий 17.02.1999 року Залізничним районним судом м. Києва. (а.с.15)

Отже, судом встановлено, що стягувачу ОСОБА_1 повернуто виконавчий лист 03.02.2003 року згідно її заяви, про що здійснена відмітки у виконавчому листі. Позивач пред'явила знову виконавчий лист на виконання до відділу державної виконавчої служби - 25.02.2013 року.

Фактично позивач не вказувала у позовній заяві, що вона зверталась до виконавчої служби до 25.02.2013 року.

За її поясненнями у неї з чоловіком були складні стосунки, які з часом погіршувались. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року шлюб було розірвано.

Постановою державного виконавця від 27.02.2013 року відкрито виконавче провадження за заявою позивача від 25.02.2013 року, що визнає позивач.

Положеннями ст.194 СК України про стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами передбачено, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. (ч.1) Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час. (ч.2)

Досліджуючи обставини справи, суд, оцінивши зібрані докази, яким дана оцінка у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за аліментами з 25.02.2013 року по 20.06.2014 року в загальному розмірі 48 042,41 грн., пеню в розмірі 1% в розмірі 231 083, 99 грн., інфляційні в розмірі 1646,30 грн. та 3 % річних в розмірі 1 899,32 грн., всього заборгованість за аліментами з штрафними санкціями становить 282 672 грн., 02 коп.

Стосовно розміру нарахування зазначеного боргу з врахуванням пені, інфляційних та процентів відповідачем не наведено спростувань як у письмових запереченнях так і у судовому засіданні його представником.

Що стосується стягнення заборгованості за минулий час з посиланням на те, що відповідач обманним шляхом змусив її забрати виконавчий лист та не сплачував на дитину аліменти у такій сумі як міг платити маючи доходи, які фактично утаїв від позивача, то суд вважає, що зазначені доводи позивача не знайшли підтвердження відповідними доказами. Факт подання заяви про повернення викононавчого листа у 2003 році та не звернення до ВДВС з приводу примусового виконання виплати аліментів за виконавчим листом знайшов підтвердження у судовому засіданні. Доказів щодо наявності поважних причин непред'явлення виконавчого документу протягом часу з 03.02.2003 року до 25.02.2013 року позивачем не надано.

Таким чином виконавчий лист 03.02.2003 повернуто стягувачці ОСОБА_1 без виконання згідно її заяви (згідно відмітки у виконавчому листі) та позивачка пред'явила його на виконання до відділу 25.02.2013 року, тому правових підстав щодо нарахування заборгованості за попередні роки суд немає законних підстав, так як за ці роки лист знаходився у позивачки та державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві заборгованість не нараховувалась, аліменти не стягувались, суд вважає в цій частині позовних вимог, а саме про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість по аліментам за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року в загальному розмірі 287 623, 91 грн., пеню в розмірі 1% в розмірі 1 149 481, 81 грн., інфляційні в розмірі 80 858 96 грн. та 3 % річних в розмірі 25 886,15 грн. - відмовити.

Відповідачем не надано доказів щодо спростування позовних вимог, з огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у зазначеній частині позову.

З врахуванням викладених обставин на підставі ст.ст.194, 195, 196, 197 СК України та керуючись ст. ст. 3, 10, 57, 58, 60, 61, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення заборгованості по аліментам - задовольнити частково.

Стягнути заборгованість по аліментах у сумі 282 672 (двісті вісімдесят дві тисячі шістсот сімдесят дві) грн., 02 коп., за період з 25.02.2013 року по 20.06.2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнйого сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати по сплаті судового збору у сумі 282,67 (двісті вісімдесят дві) грн. 67 коп.

В позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про стягнення заборгованості по аліментах за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване рішення.

Суддя: Малинников О.Ф.