Ухвала суду № 40111668, 12.08.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 193/1180/14-кСуддя 1 інстанції ПатинкаНомер провадження 11-кп/774/346/К/14Суддя-доповідач Яценко Т. Л. У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Яценко Т.Л.

суддів Мазниці А.А., Русакової І.Ю.

при секретарі Кузьміній Н.В.,

розглянула 12 серпня 2014 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2014 року, згідно з якою відмовлено у задоволенні подання про звільнення від подальшого відбування покарання у зв'язку з хворобою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, засудженого 22 червня 2009 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст.ст.115 ч.1, 162 ч.1, 70, 71 КК України до 11 років позбавлення волі, -

Учасники судового провадження:

прокурор - Даруда В.В.

захисник засудженого - адвокат ОСОБА_3

засуджений ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати як безпідставну. Посилається на те, що його захворювання є тяжким, яке не можливо вилікувати в умовах відбуття покарання.

Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2014 року відмовлено у задоволенні подання начальника Софіївської виправної колонії №45 Дніпропетровської області про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі за хворобою, тобто на підставі ст.84 КК України.

В обґрунтування свого рішення суд послався на те, що факт захворювання засудженого на тяжку хворобу сам по собі не тягне обов'язкового звільнення від відбування покарання. Також, судом було враховано, що під час судового засідання представник лікарської комісії не довела, що стан здоров'я засудженого являється критичним, а навпаки спростувала дану обставину. Крім того, судом враховано тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги засуджений ОСОБА_2 зазначає, що суд невірно оцінив надані дані щодо стану його здоров'я, врахувавши думку прокурора, який не є лікарем; не врахував що внаслідок погіршення стану його здоров'я він потребує хірургічного втручання, яке ним отримано не може бути, оскільки у місцях позбавлення волі відсутнє таке обладнання.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого, прохав колегію суддів відмовити у задовольнити її в повному обсязі, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою та вмотивованою.

В судовому засіданні при апеляційному розгляді захисник засудженого - адвокат ОСОБА_3 апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 підтримав, просив врахувати належним чином стан здоров'я його підзахисного, його особу та звільнити його від подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі з цих підстав.

Засуджений ОСОБА_2 в судовому засіданні при апеляційному розгляді провадження пояснив, що суд невірно оцінив дані про його стан здоров'я, не взяв до уваги, що внаслідок погіршення стану його здоров'я він потребує хірургічного втручання, яке ним отримано не може бути, оскільки у місцях позбавлення волі відсутнє таке обладнання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, зіставивши їх з наявними матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.404 ч.1 КПК України ухвала переглядається апеляційним судом у межах наданої апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч. 2 ст.84 КК України особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

На думку колегії суддів апеляційного суду, суд першої інстанції, розглядаючи матеріали провадження , дотримався вказаних вимог закону.

Так, відмовляючи у задоволенні подання начальника Софіївської виправної колонії №45 Дніпропетровської області , суд першої інстанції повно та всебічно дослідив дані, що характеризують особу засудженого, який в період іспитового строку вчинив умисний особливо тяжкий злочин та був засуджений 22 червня 2009 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст.ст.115 ч.1, 162 ч.1, 70, 71 КК України до 11 років позбавлення волі (а.с.8-13), відбув менше ? частини покарання, хворіє довгий час, у 2006 році переніс оперативне лікування (а.с.1-2, 5).

З матеріалів кримінального провадження та висновку спеціальної лікарської комісії про медичний огляд засудженого від 11.06.2014р. (а.с.3-4) вбачається, що ОСОБА_2 встановлено діагноз: дилятаційна (гіпертрофічна) кардіоміопатія, гіпертрофія лівих відділів серця, СН ІІБ-ІІІ ст. Неспецефічний аортоартериїт. Оклюзія аорто здухвинного сегменту (оперативне лікування 2006 р. аортобіфеморальне алошунтування). Хронічна ішемія верхніх кінцівок ІІ-ІІІ ст. з обох сторін, нижніх кінцівок ІІБ-ІІІА з обох сторін. Міопія середнього ступеня правого ока, висока міопія лівого ока. Хвороба, на яку страждає засуджений входить до пункту 8.1 переліку захворювань, яка є підставою представлення в суд матеріалів про звільнення від подальшого відбуття покарання, затвердженого наказом №3/6 Державного департаменту України з питань виконання покарань та МОЗ України від 18 січня 2000 року.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з думкою суду першої інстанції, що факт захворювання засудженого на тяжку хворобу сам по собі не тягне обов'язкового звільнення від відбування покарання, про що також зазначено у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 28.09.1973р., із змінами від 04.06.1993 року та від 03.12.1997 року «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу».

Крім того, вирішуючи питання про звільнення від дальшого відбуття покарання, суд першої інстанції правильно виходив не тільки з висновку лікарської комісії, а й врахував тяжкість вчиненого злочину, поведінку засудженого під час відбуття покарання, ставлення до праці, ступінь його виправлення, а також інші обставини.

Так, судом першої інстанції були дослідженні та надано правильну оцінку випискам із історії хвороби №1377/411 від 04 листопада 2013 року (а.с. 16-20), згідно з якими ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні та після проведеного лікування стан здоров'я засудженого покращився; 16 травня 2014 року засуджений оглядався лікарем терапевтом, оскільки останній скаржився на віддишку в спокої, сильну слабкість серцебиття (а.с. 17), однак від госпіталізації ОСОБА_2 відмовився (а.с. 18).

Згідно технічного запису перебігу судового засідання в суді першої інстанції, прослуханого в стадії підготовки справи до апеляційного розгляду, покращення стану здоров'я засудженого ОСОБА_2 , також було підтверджено під час судового засідання в суді першої інстанції представником лікарської комісії ОСОБА_4, яка зазначила, що стан здоров'я ОСОБА_2 при наданні медичної допомоги покращується, в період з 02.06.2014р. по 17.06.2014р. під час стаціонарного лікування стан здоров'я був середньої тяжкості.

З листа Софіївської виправної колонії № 45 станом на серпень 2014 року (а.с.45) вбачається, що засуджений ОСОБА_2 має відносно задовільний стан здоров'я та отримує амбулаторне лікування.

Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_2 за час відбування покарання притягувався до дисциплінарної відповідальності, які на час розгляду в суді є погашеними (а.с.6)

На думку апеляційного суду, засудженому може надаватись необхідна медична допомога та лікарський нагляд в умовах відбування покарання, а його доводи про відсутність належного медичного лікування нічим не підтверджені, спростовуються матеріалами провадження.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_2 від подальшого відбування покарання за хворобою, однак це не позбавляє начальника Софіївської виправної колонії №45 Дніпропетровської області у разі погіршення стану здоров'я засудженого, за наявності належних та достатніх підстав і доказів такого погіршення, в подальшому звертатись з таким поданням згідно з визначеною законом процедурою.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, оскаржена ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.84 КК України, ст.ст.405, 407, 409, 419, п.6 ч.1 ст.537, 539 КПК України 2012р., колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2014 року, згідно з якою відмовлено у задоволенні подання про звільнення від подальшого відбування покарання у зв'язку з хворобою ОСОБА_2, залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

Т.Л. Яценко Русакова І.Ю. А.А. Мазниця