Рішення № 40107251, 30.07.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: 22ц/790/4501/14 Головуючий І інстанції -

Справа: № 640/4934/14-ц Попрас В.О.

Категорія: страхові Доповідач - Костенко Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.

суддів: Швецової Л.А., Міненкової Н.О.

при секретарі Старіковій К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 травня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и л а

У квітні 2014 року представник позивача ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 звернувся в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 в позовній заяві було зазначено, що 02 вересня 2012 року на перехресті Нетечінської набережної та вул. Маріїнської в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного позивачу автомобіля ВАЗ-2110 р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, з автомобілем «Хюндай Акцент» р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4, в результаті якого обидва транспортні засоби отримали технічні пошкодження.

Постановою судді Жовтневого районного суду м. Харкова Цілюрика В.П. від 20 лютого 2013 року провадження по адміністративній справі стосовно ОСОБА_3 закрито за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Стосовно ОСОБА_4 провадження по адміністративній справі не відбувалося, оскільки протокол щодо наявності в його діях адміністративного правопорушення не складався. Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Під час розгляду адміністративної справи Жовтневим районним судом м. Харкова отриманий висновок автотехнічної експертизи №10274 від 09 січня 2013 року, який свідчить про те, що технічна можливість уникнення дорожньої пригоди в даному випадку не залежала від дій ОСОБА_3, дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 8.10 Правил дорожнього руху України, покази водія ОСОБА_4 щодо механізму зіткнення транспортних засобів є технічно не спроможними, тому не приймалися судом до уваги.

Відповідно до звіту №21/2013 дослідження спеціаліста-товарознавця ТБ «Радар» від 02 березня 2013 року матеріальний збиток, завданий в результаті пошкодження автомобіля ВАЗ-2110, р.н. НОМЕР_1 складає 8602,82 грн.

На час виникнення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Хюндай Акцент» ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО», куди ОСОБА_3 7 вересня 2012 року подав заяву про виплату страхового відшкодування. Листом відповідача №2151/576897 від 30 квітня 2013 року у виплаті страхового відшкодування було відмовлено, в зв'язку з відсутністю серед наданих ОСОБА_3 документів постанови суду про притягнення водія ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності.

За таких обставин ОСОБА_3 вперше звернувся до суду з позовом про стягнення з ПрАТ «СК «ВУСО» страхового відшкодування, під час розгляду якого представник відповідача повідомив, що відповідна грошова сума буде сплачена за винятком франшизи у випадку надання позивачем копії висновку автотехнічної експертизи №10274 від 09 січня 2013 року. Після чого ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2013 року подальше провадження по цивільній справі було закрите. Завірена копія висновку експертизи була надана відповідачу в жовтні 2013 року, незважаючи на це, страхове відшкодування сплачене так і не було. Це змусило ОСОБА_3 вдруге звернутися до суду для захисту прав свого довірителя, який вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню в сумі 912,00 грн. за навмисне затягування сплати страхового відшкодування.

В зв'язку з ДТП ОСОБА_3 особисто поніс витрати по сплаті послуг пошти - 16,60 грн., послуг автотоварознавця - 600,00 грн., судового збору - 243,60 грн. та 121,80 грн., юридичної допомоги 1600,00 грн., усього - 2582,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ст. ст. 258, 979, 985, 988, 990, 992, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст. ст. 79, 84, 88 ЦПК України, представник позивача просив стягнути на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування та пеню, а на свою користь - понесені особисто судові витрати.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення на позов, в яких просив в задоволенні позову відмовити, з огляду на відсутність необхідних документів для вирішення питання щодо сплати страхового відшкодування.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 травня 2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить скасувати зазначене рішення суду і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, судова колегія визнає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - перегляду з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не були надані належні і допустимі докази причетності до ДТП, що мала місце 02 вересня 2012 року, водія автомобіля «Хюндай Акцент» ОСОБА_4, до переліку яких входить постанова суду про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, тому відмова відповідача у виплаті ОСОБА_2 страхового відшкодування є правомірною.

Але погодитися повністю з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичною чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано в наслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їх не відшкодовується.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому

законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. ст. 79, 84, 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, до яких входять судових збір, витрати на правову допомогу, витрати пов'язані з проведенням судових експертиз.

З матеріалів справи вбачається, що 2 вересня 2012 року на перехресті Нетечінської набережної та вул. Маріїнської в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного позивачу автомобіля ВАЗ-2110 р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, з автомобілем «Хюндай Акцент» р.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 лютого 2013 року (а.с.6), з урахуванням висновку автотехнічної експертизи №10274 від 9 січня 2013 року (а.с. 8-17), встановлені обставини ДТП, згідно яких в діях ОСОБА_3 відсутні порушення Правил дорожнього руху України, які перебувають в причинному зв'язку із зіткненням транспортних засобів, в силу чого провадження по адміністративній справі відносно нього закрите на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Одночасно в мотивувальній частина постанови судом надана критична оцінка показам водія ОСОБА_4 щодо механізму ДТП та вказано на наявність в його діях порушень вимог п. 8.10 Правил дорожнього руху України. Вказана постанову суду не оскаржувалася і набрала законної сили.

На час виникнення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ «СК «ВУСО», відповідно до полісу обов'язкового страхування № від (а.с.9), згідно умов якого франшиза складає 1000,00 грн., а ліміт відшкодування шкоди у випадку пошкодження іншого автомобіля - 50000,00 грн.

Згідно звіту №21/2013 дослідження спеціаліста-товарознавця ТБ «Радар» від 02 березня 2013 року матеріальний збиток (а.с.18-23 ), завданий в результаті пошкодження належного ОСОБА_2 автомобіля ВАЗ-2110, р.н. НОМЕР_1, складає 8602,82 грн.

Відповідно до квитанцій (а.с.1, 35-39, 87 ) його представником ОСОБА_5 були понесені витрати по сплаті послуг пошти - 16,60 грн., послуг автотоварознавця - 600,00 грн., судового бору - 243,60 грн. та 121,80 грн., юридичної допомоги 1600,00 грн., усього - 2582,00 грн.

Надані відповідачем письмові заперечення і додані до них документи не спростовують причетність до виникнення ДТП страхувальника в особі водія ОСОБА_4, розмір завданої ОСОБА_2 матеріального збитку та понесених ОСОБА_3 судових витрат.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи наявні достатні докази для вирішення справи на користь позивачів, а само: ОСОБА_2 має право на стягнення з ПрАТ «СК «ВУСО» матеріального збитку від пошкодження автомобіля ВАЗ-2110 р.н. НОМЕР_1 за виключенням франшизи - 7602,82 грн. (8602,82 - 1000,00 = 7602,82 грн.), який перебуває в межах ліміту відповідальності страховика, а ОСОБА_3 - на компенсацію понесених ним особисто та підтверджених документально судових витрат в загальній сумі - 2582,00 грн.

З огляду на відсутність в матеріалах справи постанови суду про притягнення водія ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, яка входить до переліку документів, необхідних для отримання страхового відшкодування в позасудовому порядку, колегія судів вважає, що збоку відповідача у випадку, що розглядається, відсутні ознаки прострочення платежу та підстави для стягнення на користь позивача пені, у відповідності до ст. 992 ЦК України, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині необхідно відмовити.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів на підставі ст. 309 ЦПК України прийшла до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 травня 2014 року змінити, скасувавши його в частині відмови в стягненні страхового відшкодування та судових витрат.

Позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «ВУСО», код 31650052, на користь ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_2, страхове відшкодування у розмірі 7602 (сім тисяч шістсот дві) гривні 68 копійок, а також судові витрати в сумі 2582 (двох тисяч п'ятисот вісімдесяти двох) грн. 00 (нуль) коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -