Вирок № 40107111, 30.07.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

30.07.2014

Справа №639/2898/14-к

Провадж. №1-кп/639/226/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Кіся Д.П.,

за участю секретаря судових засідань - Мельнікової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/2898/14-к (в ЄРДР №12014220500000195 від 30.01.2014 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, одруженого, з середньо-спеціальною освітою, офіційно непрацюючого, раніше судимого: 24.06.2014 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Фенька А.О.,

потерпілого - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_2, -

в с т а н о в и в :

29.01.2014 року, приблизно о 23 год. 30 хв., ОСОБА_2 знаходився у приміщенні залу ігрових автоматів, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 155, де побачив ОСОБА_3, який грав на вказаних автоматах та мав при собі грошові кошти. Після цього у ОСОБА_2 виник умисел, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, а саме грошовими коштами ОСОБА_3 Так, ОСОБА_4, дочекавшись поки ОСОБА_3 вийде за територію приміщення ігрових автоматів, направився за ним по вул. Полтавський шлях, м. Харкова, де поблизу будинку № 155 ОСОБА_2, переконавшись у відсутності свідків та очевидців, реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи при цьому корисливу мету наживи, із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, що зазнала нападу, підійшов до ОСОБА_3 ззаду, з метою унеможливлювання опору останнім та наніс удар кулаком правої руки в область правої акулової кістки обличчя ОСОБА_3, внаслідок чого потерпілому було спричинено щелепно-лицьову травму у вигляді закритого перелому виличної кістки і виличної дуги зі зміщенням кісткових відламків, синців в окову область кісткових відламків, синцем окової області з права, травматичним субкон'юктивальним крововиливом правого ока, що відповідно до висновку експерта ХОБСМЕ №401-Ая/14 від 18.03.2014 року, відносяться до середніх за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень. Від вказаних тілесних ушкоджень ОСОБА_3 втратив здатність чинити опір, та впав на землю, в результаті чого у ОСОБА_2 виникла можливість заволодіти майном ОСОБА_3, а саме грошовими коштами у сумі 4200 грн. та мобільним телефоном «Нокіа 6300», вартість якого згідно з висновком експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області № 768 від 11.03.2014 року, складає 250 гривень. Після цього, з місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 зник, чим спричинив ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 4450 гривень. Викраденим майном в подальшому розпорядвися на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та пояснив як скоїв його при вищезазначених обставинах. Висновки судово-медичної експертизи №401-Ая/14 від 18.03.2014 року та судово-товарознавчої експертизи № 768 від 11.03.2014 року обвинувачений не оспорював. Цивільний позов ОСОБА_3 ОСОБА_2 визнав в частині встановленої матеріальної шкоди.

Обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію підтримала і сторона обвинувачення та потерпілий.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини, а також, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідженням матеріалів досудового розслідування, зокрема даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Окрім повного визнання своєї провини, винуватість ОСОБА_2 підтверджується зібраними під час досудового слідства та дослідженими судом доказами, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що 29.01.2014 року в вечірній час доби він знаходився у залі гральних автоматів за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 155, де отримавши виграш, він направився додому по вулиці Полтавський шлях в м. Харкові. Рухаючись по зазначеній вулиці, він не озирався та не бачив хто йде позаду. Відійшовши на деяку відстань від зазначеного залу гральних автоматів, він відчув удар у щелепу з права, від якого втратив рівновагу та впав на землю. Прийшовши до тями, він виявив відсутність грошових коштів в сумі 4500,00 грн. та мобільного телефону. Після цього він звернувся до міліції, та повернувшись на місці пригоди з працівниками міліції, він знайшов грошові кошти у сумі 300 грн. В подальшому, коли ОСОБА_2 було встановлено, як особу, що здійснила на нього напад, обвинувачений за домовленістю з ним почав відшкодовувати завдану йому шкоду;

- висновком судово-товарознавчої експертизи № 768 від 11.03.2014 року, відповідно до якого вартість мобільного телефону «Nokia 6300», без урахування вартості комплектуючих пристроїв, на день скоєння злочину, тобто станом на 29.01.2014 року складає - 250,00 грн. (а.с. 34-35);

- висновком судово-медичної експертизи №401-Ая/14 від 18.03.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_3 було спричинено щелепно-лицьову травму у вигляді закритого перелому виличної кістки і виличної дуги зі зміщенням кісткових відламків, синців в окову область кісткових відламків, синцем окової області з права, травматичним субкон'юктивальним крововиливом правого ока, що відноситься до середніх за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень (а. с. 40-41);

- змістом протоколу пред'явлення особи для впізнання від 20.03.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_3 упізнав ОСОБА_2 як особу, що 29.01.2014 року він бачив в залі гральних автоматів, та яка могла здійснити на нього напад цього ж числа (а.с. 64-66);

- змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 20.03.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_2 показав як наніс ОСОБА_3 удар кулаком правої руки в область правої скули (а. с. 77-78);

- висновком судово-медичної експертизи №986-Ая/14 від 26.03.2014 року, відповідно до якого показання ОСОБА_2, на які він посилається в протоколі слідчого експерименту, не суперечать об'єктивним судово-медичним даним в частині способу спричинення та механізму утворення тілесних ушкоджень, встановлених у ОСОБА_3 (а.с. 79-81).

Аналізуючи зібрані та досліджені, з урахуванням ч. 3 ст. 349 КПК України, докази, та враховуючи визнання обвинуваченим ОСОБА_2 фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною. Дії обвинуваченого кваліфікуються за ч. 1 ст. 187 КК України як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; офіційно не працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, має постійне місце проживання та реєстрації, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше судимий.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття обвинуваченого, повне визнання своєї вини та сприяння органам досудового розслідування та суду у встановленні істини по справі.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, їх наслідки, обставини, що пом'якшують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину. Також суд враховує конкретні обставини злочину, а саме, що ОСОБА_2 було нанесено потерпілому лише один удар кулаком правої руки, без застосування будь-яких предметів, частково відшкодовано шкоду потерпілому. Крім того, враховується позиція самого потерпілого ОСОБА_3, який просив ОСОБА_2 суворо не карати, призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі для забезпечення можливості відшкодувати завдану йому шкоду в повному обсязі.

При цьому, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_2 та попередження скоєння ним нових злочинів та досягнення цілей покарання щодо нього в цілому, можливе без його ізоляції від суспільства, та призначаючи йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі, вважає за можливе звільнити від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Крім того, беручи до уваги, що ОСОБА_2 засуджений 24.06.2014 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4-х років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік, а злочини, що є предметом даного судового розгляду ОСОБА_2 скоїв до ухвалення зазначеного вироку, суд вважає за необхідне призначити покарання, керуючись ч. 4 ст. 70 КК України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, та також звільнивши ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням.

Цивільний позов ОСОБА_3, з урахуванням зменшених позовних вимог, та їх визнання обвинуваченим, підлягає задоволенню, а саме стягненню з ОСОБА_2 на його користь на відшкодування матеріальної шкоди підлягає 11000,00 грн., та 5800,00 грн. - на відшкодування моральної шкоди.

Також задоволенню підлягає цивільний позов прокурора про стягнення з ОСОБА_2 на користь ЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» на відшкодування матеріальної шкоди 2345,64 грн.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 згідно ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 129, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

В силу ч. 4 ст. 70 КК України за сукупності злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 24.06.2014 року, більш суворим за цим вироком, остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов ОСОБА_3 - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в якості відшкодування матеріальної шкоди 11000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп., в якості відшкодування моральної шкоди - 5800 (п'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Цивільний позов прокурора - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Закладу охорони здоров'я «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» на відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 2345 (дві тисячі триста сорок п'ять) грн.. 64 коп., з перерахуванням зазначених коштів на р/р 31412544700002, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649.

Речовий доказ - диск з відеозаписом з камер відео спостереження - зберігати в матеріалах справи.

Процесуальні витрати в сумі 391 (триста дев'яносто одна) грн. 20 коп. за проведення судово-товарознавчої експертизи стягнути з ОСОБА_2 на користь держави з перерахуванням зазначених коштів на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, з позначкою виду платежу - «за товарознавчу експертизу».

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - у вигляді домашнього арешту.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Суддя Д.П. Кісь