Рішення № 40105612, 05.08.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2014 р.Справа № 922/2895/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопак-Інжинірінг", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор маркет", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 227751,88 грн.. за участю :

Представник позивача - Венигор О.В. довіреність б/н від 11.07.2014 року;

Представник відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Термопак-Інжинірінг" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор маркет" про стягнення основної заборгованості у розмірі 198960,00 грн., пені у розмірі 5645,42 грн., інфляційних втрат у розмірі 21288,72 грн., 3% річних у розмірі 1857,74 грн., а також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 4555,04 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором №33 від 01.10.2013 року.

Ухвалою суду від 14.07.2014 року за позовною заявою було порушено провадження по справі №922/2895/14 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28 липня 2014 року.

Ухвалою суду від 28.07.2014 року розгляд справи було відкладено на 05 серпня 2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні 05.08.2014 року підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав. Однак, через канцелярію суду 04.08.2014 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№26712) про відкладення розгляду справи, з продовженням строку розгляду справи на 15 днів поза межами 2-х місячного строку вирішення спорів встановленого ст. 69 ГПК України у зв"язку з відпусткою повноважного представника ТОВ "Рокфор маркет" та неможливістю його явки в судове засідання. Також, відповідач зазначив, що копії позовної заяви він не отримував, а тому зі справою не знайомий та не може повноцінно захищати у суді свої права та інтереси.

Вирішуючи вказане клопотання суд виходить з наступного. Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом були створені належні умови сторонам для надання усіх необхідних доказів (в матеріалах справи містяться належні докази направлення позивачем на адресу відповідача копії позовної заяви з доданими до неї документами, надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо).

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Відповідно до п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Клопотання відповідача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами, до клопотання не додано жодних доказів перебування у щорічній відпустці представника відповідача, з урахуванням чого, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача (вх. 26712) про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Розглянувши матеріали справи та надані представником Позивача докази в обгрунтування заявлених позовних вимог, вислухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Термопак - інжиніринг» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рокфор маркет» (Постачальник), 01 жовтня 2013 року було укладено Договір №33 (Договір), відповідно до умов якого відповідач бере на себе зобов'язання з постачання матеріалів, комплектації або виготовлення деталей та вузлів обладнання згідно з конструкторською документацією позивача (далі по тексту - КД), а позивач бере на себе зобов'язання отримати та сплатити матеріали, комплектацію, деталі та вузли, що надалі іменуються Продукцією, відповідно до Специфікацій, які оформлюються Сторонами на кожне постачання та є невід'ємною частиною цього Договору як Додатки до Договору.

Відповідно до п.2.1 Договору вартість робіт, строки та етапність оплати за постачання продукції у кожному окремому випадку обумовлюється в Специфікаціях на конкретне постачання. Доставка здійснюється постачальником за його рахунок.

Вартість продукції згідно із умовами Договору визначена згідно до Додатків №21, 22, 23, 24 до Договору (арк. с. 12-15) , на загальну суму 198960,00 грн., а саме:

- Додаток №21 - 51 600,00 грн.;

- Додаток №22 - 59 760,00 грн.;

- Додаток №23 - 45 600,00 грн.;

- Додаток №24 - 42 000,00 грн..

Відповідно до п.З специфікацій, які є Додатками №21, 22, 23, 24 до Договору Замовник здійснює передплату на розрахунковий рахунок Постачальника у розмірі 100%.

На виконання умов Договору №33 від 01.10.2013 року позивачем було перераховано на рахунок відповідача 198960,00 грн. що підтверджується платіжними дорученнями №169 від 10.02.2014 року на суму 51600,00 грн., №172 від 10.02.2014 року на суму 59760,00 грн., №181 від 11.02.2014 року на суму 45600,00 грн., та №185 від 11.02.2014 року на суму 42000,00 грн. (арк. с. 16-19).

Відповідно до Специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору, поставка продукції повинна бути здійснена відповідачем у строк до:

- Додаток №21 в строк до 06.03.2014 року;

- Додаток №22 п.1 в строк до 06.03.2014 року, п.2 в строк до 20.03.2014 року.;

- Додаток №23 в строк до 14.03.2014 року;

- Додаток №24 в строк до 24.03.2014 року.

Однак, як зазначає у позовній заяві позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю "Рокфор маркет" поставку продукції здійснено не було.

Згідно з п.7.1.2 Договору відповідач при виникненні загрози зриву термінів відвантаження продукції зобов'язаний повідомити про це позивача не менше ніж за 0,5 місяця до дати виконання робіт, зазначеній у специфікації на постачання продукції. Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рокфор маркет» про причини зриву строків поставки продукції позивача не повідомило.

Позивачем 21.03.2014 року було направлено на адресу відповідача лист №063/03-14, яким повідомлено про невиконання постачальником умов Договору №33 від 01.10.2013 року та запропоновано повернути суму попередньої оплати продукції в розмірі 198960,00 грн.. Вказаний лист було отримано ТОВ «Рокфор маркет» нарочно 25.03.2014 року, про що свідчить розписка та відбиток печатки підприємства (арк. с. 20), однак, відповіді не надано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зообов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст.. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч.2 ст. 220 ГК України встановлено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків. Аналогічний припис законодавства міститься в ст. 612 ЦК України.

З метою повернення грошових коштів позивачем 29.05.2014 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення було направлено на адресу відповідача Претензію за №271/05-14, сума якої складає 198860,00 грн..

Відповіді на вказану Претензію відповідачем не надано, вимоги позивача залишені без задоволення, а грошові кошти в розмірі 198960,00 грн. не повернуті, про що, також, свідчить підписаний сторонами Акт звіряння взаємних розрахунків, сформований 10.07.2014 року за період з 01.10.2013 року по 31.05.2014 року.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не було надано до суду жодних доказів поставки Продукції або повернення боргу.

Таким чином, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем по справі зобов'язань за спірним Договором, у позивача виникло право на вимогу щодо повернення попередньої оплати в сумі 198960,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідач, взяті на себе зобов"язання в порядку визначеному Договором №33 від 01.10.2013 року не виконав, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується сума попередньої оплати, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 198690,00 грн..

Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань за Договором, просить стягнути з нього пеню в розмірі 5645,42 грн., інфляційні втрати у розмірі 21288,72 грн. та 3% річних у розмірі 1857,74 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п.7.3 Договору, за прострочення постачання або недопостачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки позивача, щодо стягнення 3 % річних судом встановлено, що позивачем вірно здійснено нарахування. За таких обставин суд визнав позовні вимоги позивача в сумі 1857,74 грн. - 3% річних, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованої позивачем суми інфляційних втрат за період з 03.2014 року по 06.2014 року в розмірі 21288,72 грн. суд виходив з наступного.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період заявлених у позовних вимогах, суд враховує, що відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Судом здійснено перерахунок, та встановлено, що позивачем не вірно нараховано суму інфляційних втрат, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та становлять суму у розмірі 18708,39 грн.

В решті стягенння інфляційних втрат у розмірі 2580,33 грн. слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. При частковому задоволенні позову судові витрати підлягають до стягнення з сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 509, 530, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 629, 712 ЦК України, ст.193, 220 ГК України, ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 65, 69, 77, 80-82 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокфор маркет" (61022, м. Харків, Проспект Леніна, буд. 5, офіс 3; код ЄДРПОУ 37658078) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопак-Інжинірінг" (61115, м. Харків, вул. Другої П"ятирічки, б.2, корп. 2Д, кв. 184; код ЄДРПОУ 31938114) 198960,00 грн. попередньої оплати, 5645,42 грн. пені, 1857,74 грн. - 3% річних, 18708,39 грн. інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4503,43 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині вимог позивача про стягнення з відповідача 2580,33 грн. інфляційних втрат - в позові відмовити.

Повне рішення складено 11.08.2014 р.

Суддя Т.С. Денисюк