Постанова № 40104466, 04.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2014 року 810/4339/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Граб Ю.І.(за довіреністю)

від відповідача: Борисов І.І. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг» Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма-лізинг» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 8 липня 2014 року №0006572203 та №0006562203.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийняті на основі помилкових висновків про порушення ТОВ «Оптіма-лізинг» вимог пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 по взаємовідносинам з ТОВ «Торенія» та ТОВ «Гатіора».

Позивач стверджує, що придбав послуги і товари у вказаних контрагентів правомірно, тому підстав для визнання укладених договорів нереальними відсутні, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, зокрема договорами, актами надання послуг, податковими та видатковими накладними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим.

Свою позицію пояснює тим, що у ході перевірки позивача було встановлено фактичне невиконання умов договорів, укладених ТОВ «Оптіма-лізинг» з ТОВ «Торенія» та ТОВ «Гатіора», оскільки згідно отриманої відповідачем інформації, щодо контрагентів позивача проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтями 212 та 205 Кримінального кодексу України. Вказував на відсутність об'єктів оподаткування та належних адміністративно-господарських ресурсів для здійснення видів операцій, щодо яких позивачем укладені договори.

З даних підстав у задоволені адміністративного позову просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 4 червня 2014 року по 11 червня 2014 ркоу посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі підпункту підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту75.1, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 4 червня 2014 року №551, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Оптіма-лізинг» щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Гатіора» та тов. «Торенія» за період з 1 вересня 2013 року по 30 вересня 2013 року.

Результати перевірки оформлено актом від 17 червня 2014 року №334/10-06-22-03/31033785 (далі - акт перевірки)( а.с. 16-23).

У ході перевірки встановлено факт порушення ТОВ «Оптіма-лізинг» пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, унаслідок чого позивачем було занижено суми ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточних звітних періодів на загальну суму 292868,00 грн. та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, чим занижено податок на прибуток у розмірі 278051,00 грн.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним формуванням ТОВ «Оптіма-лізинг» показників податкового кредиту та витрат за господарськими операціями з ТОВ «Гатіора» та ТОВ «Торенія» при здійсненні господарських операцій за договорами поставки та рекламних послуг.

Згідно отриманої Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області податкової інформації, стало відомо наступне: «другим відділом КР СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві розпочато досудове розслідування внесеного до ЄРДР за №32014100000000036 від 05.03.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 та частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ряду підприємств в спільно з банківськими установами ПАТ "Реал Банк", АТ "Брокбізнесбанк" та ПАТ "Банк «Ринкові Технології''. В акті перевірки зазначено, що службовими особами ТОВ «Капромбуд» при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Юрай» за період з 01.04.2012 по 31.01.2014 завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 105691479.00 грн. При цьому. ТОВ «Кампробуд» відкриті рахунки в АТ «Брокбізнесбанк» ПАТ «Реал Банк», а також. ПАТ "Банк "Ринкові Технології", через які здійснювалось обготівкування грошових коштів від реально діючих суб'єктів підприємницької діяльності. Досудовим розслідуванням встановлено, що у вказаних банківських установах також відкриті рахунки інших суб'єктів підприємницької діяльності , у тому числі ТОВ «Гатіора» та ТОВ «Торенія».

Службовими особами вказаних вище підприємств надавались послуги по незаконному формуванню податкового кредиту, через використання рахунків АТ «Брокбізнесбаик», ПАТ «Реал- Банк» та ПАТ «Банк «Ринкові технології», проводилось незаконне обготівкування грошових коштів.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку, що в діяльність ТОВ «Оптіма-Лізинг» має ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій. Таким чином, вбачається відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг) у періоді, що перевірявся.

На основі висновків акту перевірки, 8 липня 2014 року Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

№0006572203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ у розмірі 417077,00 грн., у тому числі 278051,00 грн. за основним платежем та 139026,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 8);

№0006562203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 439029,00 грн., у тому числі 292686,00 грн., за основним платежем, та 146343,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 10).

Позивач вважаючи такі рішення протиправним звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Статтею 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України..

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбання (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту є факт придбання товарів з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про нікчемність угод позивача перевірці підлягає власне факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти здачі прийняття робіт, проектно-кошторисна документація, використання у господарській діяльності товарів та послуг, тощо.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Як вбачається із акту перевірки, основними видами діяльності ТОВ «Оптіма-Лізинг» у період, що підлягав перевірці були надання послуг таксі, фінансовий лізинг, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, надання в оренду вантажних автомобілів.

Згідно наданих представником позивача пояснень, товариство, з метою забезпечення власної господарської діяльності, за договорами з фізичними і юридичними особами передає власний чи орендований автотранспорт у лізинг та оренду, надає інші види послуг, що пов'язаний з автотранспортом. У перевіряємий період підприємство здійснювало господарські операції з ТОВ «Гатіора» та ТОВ «Торенія», метою яких було отримання автозапчастин, інших витратних матеріалів для підтримки належного стану основних фондів, а також виготовлення та розміщення рекламного матеріалу для залучення додаткових клієнтів.

Щодо господарських операцій ТОВ «Оптіма-лізинг» та ТОВ «Гатіора» у вересні 2013, судом встановлено наступне.

2 вересня 2013 року ТОВ «Оптіма-лізинг» уклало з ТОВ «Гатіора» договір №0209-2013 (а.с. 27-33), предметом якого є зобов'язання Постачальника (ТОВ «Гатіора) поставити товар за цінами, в кількості та асортименті, що узгоджувались сторонами у специфікації до договору, що є невід'ємною його частиною.

Із змісту пункту 1.2 договору, товаром являється: запасні частини, витраті матеріали, номенклатура яких визначена специфікаціями.

За умовами договору, поставка товару здійснюється Постачальником, шляхом відвантаження готової продукції на склад позивача протягом двох календарних днів з моменту отримання усного чи письмового підтвердження про готовність отримати товар. Товар вважається поставленим у момент підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (розділ 2 договору №0209-2013).

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт передачі, перевезення та оплати товару може бути доказано податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до матеріалів справи, на виконання зобов'язань за договором №0209-2013 від 2 вересня 2013 року ТОВ «Гатіора» поставило на користь ТОВ «Оптіма-лізинг» товар, номенклатура якого затверджена сторонами договору у специфікаціях №1 (а.с. 30-31) та №2 (а.с. 32-33), що підтверджується:

- видатковими накладними від 30 вересня 2013 року №959, №960 (а.с. 58-60);

- податковими накладними від 30 вересня 2013 року №959 на суму 576169,93 грн., у тому числі ПДВ 96028,32 грн., від 30 вересня 2013 року №960 на суму 439903,60 грн., у тому числі ПДВ 73317,26 грн. (а.с. 34-37).

За фактом поставки товару, позивачем суму податку на додану вартість (169345,58 грн.), що підтверджена податковими накладними, виданими ТОВ «Гатіора», включено до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Судом встановлено, що перевезення товару здійснювалось Постачальником, поставлений товар було прийнято ОСОБА_3 на підставі довіреності від 25 вересня 2013 року №ААА/1366/1 (а.с. 79), який згідно наказу від 9 вересня 2008 року № 142-к (а.с. 90-91) прийнятий на посаду начальника автомобільного господарства.

У ході розгляду справи, судом з'ясовано, що придбані автозапчастині та витратні матеріали у перевіряємому періоді використані не були та обліковувались як запаси. Водночас, згідно наданих представниками позивача пояснень, суд встановив, що на балансі позивача знаходиться транспортних засобів на загальну суму 50 млн. грн., крім того, товариством орендуються автомобілі, що не перебувають на балансі, але потребують своєчасного ремонту метою підтримки у належному технічному стані.

Придбані у контрагентів запчастини використовуються ТОВ «Оптима-лізинг» при сервісно-технічному обслуговуванні автотранспорту, для чого товариством укладено ряд договорів з відповідними підприємствами (а.с. 115-134). З наданих позивачем реєстрів, вбачається, що протягом 2012-2013 року ТОВ «Оптіма-лізинг» списано на ремонт автомобілів 1897 деталей (а.с. 92-114), при цьому реєстр містить як документ-підставу списання запчастин так і державний реєстраційний номер автомобіля, ремонт якого здійснювався.

У вересні 2013 року між ТОВ «Оптіма-Лізинг» (Клієнт) та ТОВ «Торенія» (Виконавець) укладено договори на розміщення інформаційного матеріалу №0409-2013, №0509-2013, у силу яких, ТОВ «Торенія» зобов'язувалось надати послуги по забезпеченню розміщення рекламного інформаційного матеріалу, наданого ТОВ «Оптіма-Лізинг» по Україні, а ТОВ «Оптіма-лізинг» зобов'язувалось прийняти надані послуги та оплатити їх в порядку і на умовах, передбачених договором (а.с. 38-46)

Згідно умов договору, Виконавець зобов'язаний розробити дизайн макету карток та забезпечувати належну кількість карток у точках розміщення на умовах, передбачених додатком до договору (пункт 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3 договору).

Додатками до договорів №0409-2013, №0509-2013 (а.с. 40-41, 44-45) сторони погодили адреси, період та кількість карток, що повинні бути розміщені. В підтвердження послуг з розробки дизайну карток, позивачем вибірково надані зразки, що були затверджені за усними домовленостями між сторонами (а.с. 69-74)

Судом встановлено, що на виконання зазначених договорів, ТОВ «Торенія» розмістило за адресами, вказаними у додатку картки , що містять інформацію про основну діяльність ТОВ «Оптіма-лізинг».

За результатами наданих послуг сторонами складені акти виконаних робіт №1682 від 30 вересня 2013 року, №1683 від 30 вересня 2013 року (а.с. 46-47) та виписані податкові накладні на вартість наданих послуг №1683 від 30 вересня 2013 року на суму 264000,00 грн., у тому числі ПДВ 44000,00 грн., №1682 від 30 вересня 2013 року на суму 476040,00 грн., у тому числі ПДВ 79340,00 грн. (а.с. 48-49).

Суму податку на додану вартість у розмірі 123340,00 грн. за накладними, отриманими від ТОВ «Торенія» позивачем віднесено до податкового кредиту та витрат відповідного періоду.

Відносно мети укладення відповідних договорів з ТОВ «Торенія» представник позивача пояснив, що ТОВ «Оптіма-лізинг» має розгалужену мережу власних представництв з оренди автомобілів та послуг з перевезення під торговою маркою «Sixt» для чого орендує приміщення у 12 містах України, має відповідну ліцензію Мінтрансу (а.с. 87). Основними клієнтами товариства є фізичні особи, у тому числі іноземці, які укладають з ТОВ «Оптіма-лізинг» договори на прокат або оренду транспортних засобів. Розроблені ТОВ «Торенія» листівки розміщувались у готелях та інших місцях скупчення потенційних клієнтів, відповідно до адрес вказаних у додатку.

Контроль за фактичним розміщенням рекламного матеріалу здійснювався позивачем особисто, як шляхом отримання фото звітів (а.с. 136-140) так і шляхом безпосереднього виїзду працівників ТОВ «Оптіма-лізинг» на вказані у додатку адреси.

Надані послуги з реклами, згідно довідки ТОВ «Оптіма-лізинг» позитивно вплинули на господарську діяльність товариства шляхом збільшення укладених договорів прокату та дозволили забезпечити стабільну кількість клієнтів під час спаду попиту на відповідні послуги. Так, позивач зазначає, що у вересні 2013 року було укладено 1339 договорів проти 1236 у серпні того ж року (а.с. 62).

Наданими суду первинними документами позивача та його контрагента підтверджується, що господарські операції, спрямовані на виконання договору поставки дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності ТОВ «Оптіма-Лізинг». Первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, якими сторони супроводжували господарські операції не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаного і поставленого товару, наданих послуг, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

У такому випадку, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками робіт від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

Відповідач, який стверджує про безтоварність господарських операцій позивача, належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій не надав. Також, відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Сам акт перевірки не містить жодного документального підтвердження стосовно наведених порушень податкового законодавства, а викладені у ньому висновки щодо безтоварності операцій суперечать первинним бухгалтерським документам підприємця та під час розгляду справи не підтвердилися.

Обґрунтовуючи законність донарахування сум податку на додану вартість, та податку на прибуток відповідач виходив з того, що ТОВ «Торенія» та ТОВ «Гатіора» не виконували своїх обов'язків з поставки та реклами, оскільки мають ознаки фіктивності та здійснюють діяльність по наданню послуг з мінімізації податкових зобов'язань, шляхом укладання безтоварних угод.

В підтвердження викладених обставин послався на матеріали досудового розслідування за фактом умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Капромбуд» при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Юрай» за період з 1 квітня 2012 року по 31 січня 2014 року спільно з банківськими установами ПАТ "Реал Банк", АТ "Брокбізнесбанк" та ПАТ "Банк «Ринкові Технології''. З огляду на наявність у ТОВ «Гатіора» та ТОВ «Торенія» відкритих рахунків у вказаних банківських установах, відповідач стверджує про відсутність об'єктів оподаткування, отже неможливості виконати зобов'язання за договорами з ТОВ «Оптіма-лізинг».

Такі доводи відповідача не були доведені належними доказами, адже відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину службових осіб ТОВ «Гатіора» та ТОВ «Торенія» в участі у схемах мінімізації податкових зобов'язань є відповідні судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, вирок суду.

Натомість ні акт перевірки, ні під час розгляду справи рішень суду, що вступили в законну силу і підтверджують фіктивність ТОВ «Гатіора» та ТОВ «Торенія», або порушення іншого характеру, що безпосередньо впливає на товарність укладених угод, відповідачем суду не надано.

Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій підприємств щодо яких здійснюється досудове розслідування та операцій, які було досліджено у ході перевірки позивача, впливу факту відкритих у ПАТ "Реал Банк", АТ "Брокбізнесбанк" та ПАТ "Банк "Ринкові Технології'' рахунків на товарність досліджуваних угод, податковим органом не наведено.

Суди неодноразово звертали увагу податкового органу, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів при укладанні і виконанні господарських договорів, що прямо не пов'язані із досліджуваними господарськими операціями, не може бути єдиною підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Такі висновки відповідають рішенню Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", з якого випливає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

У ході розгляду справи, представник відповідача неодноразово звертав увагу суду, що надані до перевірки видаткові накладні не можуть слугувати доказом руху товару від контрагента до позивача, оскільки у них відсутні найменування посад, а вчинені підписи не супроводжувались розшифруванням ініціалами та прізвищами осіб, що їх здійснили.

Аналіз змісту вказаних документів свідчить про відповідність даних документів нормативно-правовим актам, які регулюють порядок їх складання, а відсутність прізвищ та посад осіб, які підписали ці документи не може бути підставами для невизнання цих документів доказами у даній справі та висновку про їх невідповідність нормам та стандартам їх складання.

Даний факт не робить такий документ недійсним та не свідчить про його неналежність та недопустимість як доказу. Спірний документ не перешкоджає ідентифікації контрагента, або особи, що здійснила підпис.

Стосовно посилань представника відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, то варто відмітити, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності операцій з поставку.

В противагу твердженням відповідача суд також зазначає, що позивачем надано вичерпні докази на підтвердження фактичної поставки товару від ТОВ «Гатіора» та подальшого руху ТМЦ у ході господарської діяльності.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи ТОВ «Оптіма-лізинг» складені з порушенням вимог Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту та витрат за спірними господарськими операціями, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Отже, висновок відповідача про порушення ТОВ «Оптіма-лізинг» пункту 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, унаслідок чого було занижено суми ПДВ на загальну суму 292868,00 грн. та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, чим занижено податок на прибуток у розмірі 278051,00 грн. є безпідставним.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого Кодекс адміністративного судочинства України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового, господарського і цивільного законодавства, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Тому, прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 8 липня 2014 року №0006572203 та №0006562203.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 8 серпня 2014 року