Постанова № 40103325, 11.08.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2014 р. Справа № 922/118/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Вороні В.С.,

за участю представників :

позивача - не з'явився

відповідача - Кітченко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1366Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 13 травня 2014 року у справі №922/118/14

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ,

до Приватного підприємства "Екстрім", м. Харків,

про стягнення 9213,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2014 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Екстрім", в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача борг в розмірі 8635,08 грн., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 8,64 грн., 3% річних у розмірі 569,29 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 травня 2014 року у справі №922/118/14 (суддя Смірнова О.В.) в позові відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням доповнень від 16.06.2014 року, просить рішення господарського суду Харківської області від 13 травня 2014 року у справі №922/118/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Крім того, зазначає, що акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року містить всі необхідні істотні умови договору на постачання природного газу, укладеного у спрощений спосіб, тому позивач має законні підстави для стягнення з відповідача спірної суми коштів

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року не містить обов'язкових істотних умов, відповідно до яких повинно було відбуватися постачання природного газу на час виникнення спірних правовідносин. До того ж, на момент підписання цього акту позивач повинен був мати укладений із відповідачем договір на постачання природного газу, що має відповідати типовому. Посилається на те, що зобов'язання по сплаті 8635,08 є припиненим, в зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 13 травня 2014 року у справі №922/118/14 залишити без змін.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про місце та час розгляду апеляційної скарги, не реалізував своє право на участь у судовому процесі та не забезпечив явку свого представника у призначене судове засідання.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представника позивача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 31 жовтня 2011 року позивач та відповідач склали акт приймання-передачі природного газу для потреб промислових споживачів, відповідно до якого ДК "Газ України" передала, а ПП "Екстрім" прийняло імпортований природний газ згідно договору №11/Б-94ПР-01 від 30.08.2011 р. за період з 11.10.2011 р. по 31.10.2011 р. в обсязі 2,265 тис. куб. м. на суму 8635,08 грн. (а.с.11).

Позивач вважає, що дії сторін щодо передачі продавцем природного газу покупцю за актом приймання-передачі природного газу та його прийняття покупцем свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Позивач стверджує, що відповідач за отриманий газ не розрахувався, хоча був зобов'язаний здійснити розрахунок у відповідності до договору поставки, який, як вважає позивач, було між ними укладено, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 8635,08 грн.

Проте, колегія суддів не погоджується з вищевикладеним висновком та вважає його таким, що не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а також нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, спрощений спосіб укладення договору полягає в обміні листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами. Проте, матеріали справи не містять доказів обміну між сторонами листами чи факсограмами, телеграмами, телефонограмами на підтвердження такого укладання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.09.2011 року №1580, яка набрала законної сили в період поставки газу, було затверджено Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом та зобов'язано суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на підставі ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом до 1 січня 2012 року.

Таким чином, законом встановлено необхідність укладення договорів на постачання природного газу, тому позивач мав до підписання акту приймання-передачі порушити питання про приведення відносин з відповідачем у відповідність до вимог закону щодо необхідності укладення договору постачання природного газу, який відповідає типовому.

Позивач доказів укладання договору на постачання газу не надав. Натомість вважав, що такий договір було укладено у спрощений спосіб шляхом складання та підписання акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року, який, на думку позивача, містить всі необхідні істотні умови договору на постачання природного газу.

З системного аналізу положень Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» вбачається, що в договорі на постачання природного газу обов'язково має бути зазначений обсяг та порядок постачання природного газу, а також розмір, строки і порядок оплати вартості прийнятого природного газу.

Однак, акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 року не містить всіх умов, необхідних для договорів даного виду. До того ж, даний акт приймання-передачі природного газу між сторонами було укладено вже після закінчення позивачем поставки природного газу відповідачу.

Також колегія суддів звертає увагу на той факт, що 20 листопада 2013 року позивач та відповідач склали акт звіряння розрахунків, відповідно до якого ПП "Екстрім" має заборгованість перед ДК "Газ України" в сумі 8635,08 грн., а ДК "Газ України" має, в свою чергу, заборгованість перед ПП "Екстрім" в сумі 11636,01 грн. Сальдо на користь ПП "Екстрім" складає 3060,93 грн. (а.с.29).

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

27 січня 2014 року відповідач надіслав позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог сторін №2 від 24.01.2014 року, в якій заявив про зарахування однорідних вимог обох сторін на суму 8635,08 грн., а саме вимоги ДК "Газ України" до ПП "Екстрім" про сплату заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 8635,08 грн. і вимоги ПП "Екстрім" до ДК "Газ України" також у розмірі 8635,08 грн. та повідомив позивача про припинення вказаних зобов'язань (а.с.30).

З огляду на вищезазначені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 8635,08 грн. є необґрунтованою та непідтвердженою належними доказами, тому дана вимога, як і вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 8,64 грн. та 3% річних у розмірі 569,29 грн. є безпідставними та таким , що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів, враховуючи вищевикладене, погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовним вимог.

Натомість, колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є обґрунтованим, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13 травня 2014 року у справі №922/118/14 залишити без змін.

Повна постанова складена 11 серпня 2014 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.