Постанова № 40103315, 06.08.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2014 р. Справа № 917/607/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Плужник О.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Черчик А.В.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Союз-Будресурси", м. Полтава (вх. №1891П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 22.05.14 року у справі № 917/607/14

за позовом ТОВ "Завод НГВО", м. Полтава

до ТОВ "Союз-Будресурси", м. Полтава

про стягнення 53 668,44 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2014 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача коштів в сумі 53668,44 грн. за договором оренди від 30.11.2012 року № 30/11-ОР, з яких: 41321,40 грн. - основна заборгованість з серпня 2013 року по 10.02.2014 року; 1497,83 грн. - пеня за період з 11.08.2013 року по 10.02.2014 року; 518,86 грн. - 3% річних за період з 11.08.2013 року по 02.04.2014 року; 10330,35 грн. - штраф (25% від суми боргу).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.05.2014 року по справі №917/607/14 (суддя Пушко І.І.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Союз-Будресурси" на користь ТОВ "Завод НГВО" 41089,26 грн. основоного боргу, 1465,79 грн. пені, 516,82 грн. 3% річних, 10272,32 грн. штрафу, 1827,00 грн. судового збору, 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

В іншій частині вимог у позові відмовлено.

Відповідач, ТОВ "Союз-Будресурси", не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права при його винесенні.

Зазначає, що відповідачеві не було відомо ані про подачу позовної заяви, ані про призначення справи до слухання, тож відповідно не було відомо і про винесене по справі рішення. За вказаних обставин, на думку апелянта, неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи в суді є беззаперечною підставою для скасування рішення по справі.

Крім того, відповідач наполягає на тому, що ані позивач, ані суд в своєму рішенні не зазначили підстав для стягнення як заборгованості, так і штрафних санкцій за договором, термін дії якого закінчився. При цьому, жодного продовження строку дії договору між сторонами не погоджувалося.

Апелянт також зазначає про безпідставне стягнення судових витрат за оплату послуг адвоката з відповідача.

Просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 22.05.2014 року по справі №917/607/14 та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Стягнути з ТОВ "Завод НГВО" судові витрати по справі.

Позивач, ТОВ "Завод НГВО", надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилається на законність та обгрунтованість прийнятого рішення. Зазначає, що посилання апелянта на відсутність пролонгації договору та його закінчення через три місяці з дня укладення, та в зв'язку з цим відсутністю правових підстав для задоволення вимог щодо стягнення штрафних санкцій у вигляді неустойки та 3-х % річних, не знаходять свого підтвердження, оскільки штрафні санкції нараховані у зв'язку з простроченням оплати, а закінчення дії договору, як вказує апелянт, не впливає на нарахування штрафних санкцій у зв'язку з порушенням строку оплати.

Крім того, щодо посилання апелянта на відсутність підстав для задоволення вимог про відшкодування затрат на оплату послуг адвоката позивач зазначає, що ним виконано всі вимоги чинного законодавства України щодо документального підтвердження витрат на послуги адвоката.

Просить залишити рішення господарського суду Полтавської області без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Союз - Будресурси" без задоволення.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.

Натомість, надіслав на адресу суду телеграму, в якій посилаючись на скрутне фінансове становище, відсутність в штаті юриста та зайнятість єдиного представника товариства - директора, у зв'язку з відрядженням, а також важливість справи для ТОВ "Союз - Будресурси", просить відкласти розгляд справи.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, лист щодо розгляду товариством винесеної судом першої інстанції окремої ухвали (а.с. 67) та апеляційна скарга, направлена на адресу апеляційного господарського суду підписані представником відповідача, а саме - Михаленко Л.С. (довіреність від 27.05.2014 року - а.с. 68, 77). За вказаних обставин, посилання відповідача на відсутність представника не обгрунтоване.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не взяв участі в жодному судовому засіданні в суді першої інстанції, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи та про відкладення її розгляду (поштові повідомлення, а.с. 37, 61)

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 30.11.2012 року між сторонами по справі було укладено договір оренди №30/11-ОР, за яким орендодавець (позивач) зобов'язався передати орендарю (відповідачу) в строкове платне користування Мобільну будову контейнерного типу (майно) в кількості 1 штуки, і майно, що знаходиться в ній, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування майно та сплачувати за користування ним орендну плату. Відповідно до п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове користування майном з дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна. Термін оренди складає три місяці з дати прийняття орендованого майна за актом прийому-передачі.

Згідно з п. 2.6. Договору, орендар має право повернути орендоване майно достроково, при цьому орендна плата, розраховується за фактичний час оренди. Після закінчення строку оренди, майно повертається орендарем орендодавцю за відповідним актом прийому-передачі майна. Відповідно до п. 2.7. Договору, після закінчення строку його дії орендар має переважне право на поновлення його на новий строк .

Факт отримання відповідачем об'єкту оренди підтверджується актом приймання - передачі майна в оренду від 01.12.2012 року, у відповідності до п. 2.1. Договору.

Як обгрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, договір оренди неодноразово поновлювався на той же строк та на тих же умовах, і діяв у період з 01.12.2012 року по 09.02.2014 року, що відповідає умовам п. 2.7. Договору та ст. 764 Цивільного кодексу України.

Факт користування об'єктом оренди на протязі зазначеного часу відповідачем не заперечувався. Передача майна з тимчасового користування була здійснена відповідачем лише 10.02.2014 року, тобто, до цього часу відповідач майном користувався.

З урахуванням вищезазначеного, посилання відповідача на те, що жодного продовження строку дії договору між сторонами не погоджувалося, не обгрунтоване.

Відповідно до п. 3 Договору сторони визначили порядок та умови оплати, за якими орендна плата за місяць складає 6500,00 грн. Орендар зобов'язався сплатити орендодавцю орендну плату за користування майном за перший місяць протягом 5 банківських днів з дати підписання акту прийому-передачі майна, відповідно до п. 2.1. Договору. Нарахування орендної плати починається з дати підписання акту прийому-передачі майна. Орендна плата за наступні місяці сплачується орендарем щомісячно на поточний рахунок орендодавця не пізніше десятого числа кожного місяця.

Своїх зобов'язань за Договором в частині повного та своєчасного внесення плати за оренду орендар належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 41089,26 грн. за період з серпня 2013 року по 09.02.2014 року, що й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Також судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією від 11.03.2014 року вих. №12 щодо погашення існуючої заборгованості (квитанція відділу зв'язку про надання послуг з відправки рекомендованого листа від 11.03.2014 року, а.с. 26), на яку відповідач належним чином не відреагував.

Відповідно до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат включаються, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

Договір про надання правової допомоги від 01.04.2014 року, акт прийому-передачі послуг від 01.04.2014 року, ордер № 031147 від 01.04.2014 року свідчать про фактичне надання послуг адвокатом Черчик А.В., пов'язаних з веденням даної справи. Окрім цього, позивачем надані суду докази фактичного понесення ним витрат на послуги адвоката (видатковий касовий ордер від 01.04.2014 року) на суму 3000,00 грн. Наявна у справі копія посвідчення адвоката № 1307 підтверджує, що правова допомога позивачу надавалась адвокатом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача, які викладені у апеляційній скарзі не спростовують законність позовних вимог та винесеного судом першої інстанції рішення.

Факт прострочення сплати коштів за оренду відповідач не спростував. Крім того, при незгоді з розміром заявлених вимог суд першої інстанції зобов'язував відповідача надати документально обґрунтований контррозрахунок, чого останнім зроблено не було.

За даних обставин, суд першої інстанції правомірно визнав, що вимоги позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 22.05.2014 року по справі №917/607/14 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

У зв'язку з вищевикладеним та керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, п.1 ст. 103; ст. 105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 22.05.2014 року по справі №917/607/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 07.08.14

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Істоміна О.А.