Рішення № 40103107, 07.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2014 р. Справа № 911/2656/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми «Фармаком»

до Приватного акціонерного товариства «Альба Україна»

про стягнення 753871,44 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» (далі – ТОВ ВТФ «Фармаком», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (далі - відповідач) про стягнення 753871,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов’язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору купівлі-продажу № 289 від 01.05.2011 р., у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 753871,44 грн. основного боргу, а також судовий збір в розмірі 15077,45 грн.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 17.07.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

06.08.2014 р. до господарського суду Київської області ТОВ ВТФ «Фармаком» було подано додаткові пояснення б/н від 06.08.2014 р.

У судове засідання 07.08.2014 р. представник позивача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач у судові засідання 17.07.2014 р. та 07.08.2014 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» (продавець) та Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 289, відповідно до п. 1.1 якого згідно якого продавець зобов’язався передавати лікарські засоби та вироби медичного призначення (у подальшому - «товар») у власність покупця, а покупець – приймати та оплачувати їх на умовах договору.

Доказом передачі товару у власність покупця є підписані уповноваженими представниками сторін видаткові накладні, оформлені належним чином (п. 3.6 договору).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору покупець проводить оплату поставленого товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата кожної товарної партії проводиться на умовах відстрочення платежу на 35 календарних днів з дати надання звіту про продаж товару. За спільною згодою сторони можуть встановлювати інші умови оплати кожної товарної партії.

Згідно з п. 6.1 договору товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем по кількості з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

26.12.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма «Фармаком» та Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 289 від 01.05.2011 р., згідно якої сторони змінили п. 5.2 договору, виклавши його у наступній редакції « 5.2 оплата кожної товарної партії проводиться на умовах відстрочення платежу 40 календарних днів з дати надання звіту про продаж товару».

Як з’ясовано судом, укладений між сторонами договір купівлі-продажу № 289 від 01.05.2011 р. на час розгляду справи не розірваний, дію не припинив і є чинним.

ТОВ ВТФ «Фармаком» на виконання умов договору № 289 від 01.05.2011 р. за період з 26.12.2013 р. до 13.03.2014 р. було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 772946,46 грн., що підтверджується видатковими накладними, у тому числі – № РН-0025626 від 26.12.2013 р., № РН-0000651 від 16.01.2014 р., № РН-0000649 від 17.01.2014 р., № РН-0000653 від 17.01.2014 р., № РН-0001152 від 23.01.2014 р., № РН-0001153 від 23.01.2014 р., № РН-001154 від 23.01.2014 р., № РН-0001551 від 03.02.2014 р., № РН-0001558 від 03.02.2014 р., № РН-0002007 від 06.02.2014 р., № РН-0002008 від 06.02.2014 р., № РН-0002009 від 06.02.2014 р., № РН-0002016 від 06.02.2014 р., № РН-0002446 від 14.02.2014 р., № РН-0002444 від 14.02.2014 р., № РН-0002852 від 20.02.2014 р., № РН-0002901 від 20.02.2014 р., № РН-0002904 від 20.02.2014 р., № РН-0002905 від 03.03.2014 р., № РН-0003363 від 06.03.2014 р., № РН-0003740 від 06.03.2014 р., № РН-0003749 від 06.03.2014 р., № РН-0003750 від 06.03.2014 р., № РН-0004037 від 13.03.2014 р., № РН-0004039 від 13.03.2014 р., № РН-0004042 від 13.03.2014 р., підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору (копії - долучено до матеріалів справи, оригінали – оглянуто судом)

Факт отримання товару підтверджується також відповідними довіреностями, копії яких долучено до матеріалів справи, а оригінали оглянуто судом, виданими ПрАТ «Альба Україна» на отримання товару від ТОВ ВТФ «Фармаком», оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

ПрАТ «Альба Україна» було частково оплачено поставлений позивачем товар згідно видаткової накладної № РН-0025626 від 26.12.2013 р. в сумі 19075,02 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 11.04.2014 р.

ТОВ ВТФ «Фармаком» було надіслано на адресу ПрАТ «Альба Україна» вимогу від 05.06.2014 р. на суму 753871,44 грн.

Відповідь на вимогу отримано не було, заборгованість не сплачено.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за договором купівлі-продажу № 289 від 01.05.2011 р. в сумі 753871,44 грн., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не з’явився, відзиву на позов, контррозрахунку або доказів оплати отриманого за договором № 289 від 01.05.2011 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов’язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу № 289 від 01.05.2011 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 753871,44 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми «Фармаком» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100, код 22946976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми «Фармаком» (61050, м. Харків, вул. Юр’ївська, 17, код 30590731) – 753871 (сімсот п’ятдесят три тисячі вісімсот сімдесят одну) грн. 44 коп. основного боргу, 15077 (п'ятнадцять тисяч сімдесят сім) грн. 42 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 12.08.2014 р.

Суддя Бабкіна В.М.