Ухвала суду № 40100449, 11.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №470/1134/13-ц 11.06.2014 11.06.2014 11.06.2014

Провадження № 22-ц/784/1723/14 Суддя першої інстанції Луста С.А.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Довжук Т.С., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Романенко Ю.О.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

на рішення

Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 30 квітня 2014 року

за позовом

публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк»,банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21 травня 2007 року в розмірі 33300 грн. 98 коп. станом на 24 вересня 2013 року, з яких: 3132 грн. заборгованість за кредитом, 11703 грн. 91 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1804 грн. 08 коп. заборгованість по комісії, 14599 грн. 04 коп. пені, 500 грн. штрафу фіксованої частини та 1561 грн. 95 коп. штрафу процентної складової.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк посилався на те, що відповідачка отримавши 3132 грн. кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 12 % за користування на рік, своїх обов'язків по поверненню кредиту за умовами договору не виконувала. У зв'язку з чим, повинна сплатити заборгованість станом на 24 вересня 2013 року, та штраф, у відповідності з заявою, Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, які є складовими кредитної угоди, в межах узгодженої сторонами позовної давності в п'ять років.

Під час розгляду спору, банк заявою від 30 квітня 2014 року просив стягнути 250 грн. фіксованої частини штрафу, в інший частині підтримав позовні вимоги ( а.с. 42).

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 30 квітня 2014 року позов задоволено частково. З відповідачки на користь банку стягнуто 14571 грн. 78 коп. заборгованості за кредитним договором, яка складається з: 1133 грн. 95 коп. заборгованості за кредитом, 9586 грн. 47 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 601 грн. 36 коп. заборгованості по комісії, 3000 грн. пені та 250 грн. штрафу. З відповідачки на користь банку стягнуто також 145 грн. 72 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі банк просить змінити рішення суду, стягнувши суму боргу за позовом. На думку апелянта, висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З доказів у справі виходить, що 21 травня 2007 року між банком, який на той час був закритим акціонерним товариством, та ОСОБА_2 укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого банк надав позичальнику споживчий строковий кредит в розмірі 3132 грн. на 24 місяця (з 21 травня 2007 року по 21 травня 2009 року) зі сплатою відсотків за його користування в розмірі 1% щомісяця на залишкову суму заборгованості по кредиту, 75 грн. 17 коп. щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту та 522 грн. одноразової винагороди.

Погашення заборгованості за кредитом повинно було здійснюватися щомісячно, з 20 по 25 число в сумі 222 грн. 85 коп., яка складається: із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії а також інших витрат згідно з умовами.

Як вказано в заяві позичальника, згідно з п. 4.2 Умов, при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку 11,83% в місяць, розрахованих із суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Також в заяві позичальника було вказано, що ОСОБА_2 ознайомлена з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам «Рострочка» (Стандарт) (далі - Умови) та заява разом з запропонованими Умовами, Тарифами складена між нею та банком кредитно - заставним договором.

Отримавши кредит, відповідачка його не сплачувала, у зв'язку з чим, банк за період з 20 червня 2007 року по 24 вересня 2013 року нарахував заборгованість по кредиту, процентам, комісії , та з 20 липня 2007 року заборгованість по пені.

Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що оскільки за умовами договору позичальник повинна була сплачувати кредит щомісячно, то п'ятирічний строк позовної давності повинен розраховуватися для кожного щомісячного платежу з 9 жовтня 2008 року до часу подачі позову.

Визначивши суму заборгованості за вказаний період, суд зменшив розмір пені до 3000 грн. спираючись на ч. 3 ст. 551 ЦК України. Суд врахував скрутний майновий стан позивачки, а також застосував принцип співмірності розміру пені зі збитками банку. Крім того, суд застосував положенням договору з врахуванням принципів добросовісності, розумності справедливості.

Також суд стягнув фіксовану частину штрафу виходячи зі змісту положень ст. 549 ЦК України та договору.

Висновки суду є обґрунтованими та такими, що відповідають як умовам договору, так і вимогам матеріального права.

Доводи в апеляційній скарзі не можуть бути взяті до уваги. Розрахунок періоду в межах строку позовної давності, перебіг якого банк починає з часу остаточного повернення кредиту, суперечить положенням заяви та вимогам закону.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Щодо пені, то вона визначена судом також за обумовлений сторонами строк позовної давності.

Колегія суддів погоджується з розрахунками суду першої інстанції, оскільки в апеляційній скарзі не наведено інших розрахунків та не міститься доводів їх неправильності.

Щодо зменшення пені, то суд, як було згадано вище, врахував дві обставини для зменшення пені. Правовий аналіз доказів в цій частині та правове обґрунтування відповідних висновків викладено в рішенні суду.

Суд обґрунтовано стягнув лише фіксовану частину штрафу. Доводи апелянта безпідставні, оскільки в договорі відсутні критерії визначення суми боргу, від якої розраховується процентна складова частина штрафу. Отже відповідні умови договору є неконкретними та фактично невизначеними.

Відповідачка не оскаржила судове рішення, погодившись з розміром визначеної судом заборгованості та розрахунками банку щодо ставки процентів, а також розміром штрафу і комісії.

За викладеного колегія, суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 308 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити, а рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 30 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: