Ухвала суду № 40097294, 04.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2014 року м. Київ К/800/45952/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Голубєвої Г.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013

у справі № 2а-12464/10/1370

за позовом Приватної фірми "Христина"

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013, позов задоволено: визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 02.11.2010 № 0001772302/0/29728 та № 0001762302/0/29729, та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.10.2010 № 0004262380.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2010, складено акт від 21.08.2010 № 2049/23-2/20792629, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 5.1, п. 5.2, п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого підприємством завищено суму валових витрат, а саме за 4 квартал 2008 року, на загальну суму 244918,00 грн.; пп.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого зайво включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену платником податку при придбанні легкових автомобілів, що включається до складу основних фондів на загальну суму 59 401,09 грн. та віднесено до податкового кредиту іншого податкового періоду всього на суму 112 779,89 грн.; п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320.

На підставі акта перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.11.2010: №0001762302/0/29729, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 192 213,00 грн., в тому числі 128 142,00 грн. за основним платежем та 64 071,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001772302/0/29728, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 159 374,50 грн., в тому числі 88 774,00 грн. за основним платежем та 70 600,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.10.2010 №0004262380, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 160 729,95 грн. за порушення вимог п. 2.6 постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Матеріали справи свідчать, між позивачем та ТОВ з іноземними інвестиціями «АВТ Баварія» було укладено контракти на придбання автомобілів. Автомобілі фактично отримано у 2-4 кварталах 2008 року і здійснені позивачем попередні оплати за вказані автомобілі відносились до складу валових витрат підприємства у 2-4 кварталах 2008 року.

Факт отримання позивачем придбаних автомобілів підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі автомобілів до даних контрактів, банківськими виписками.

Як було вірно встановлено судами, зазначені автомобілі марки були придбані позивачем з метою подальшого використання у оподатковуваних операціях, що, зокрема, підтверджується фатом продажу двох з них. При купівлі даних автомобілів були належним чином оформлені податкові накладні.

Також, з аналізу договору на розміщення зовнішньої реклами, додатків до нього і актів прийняття-передачі виконаних робіт, вбачається, що дані документи підтверджують фактичне надання ТОВ "Наша справа" рекламних послуг позивачу у спосіб, періоди та обсягах, погоджених сторонами.

Факт виконання умов за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "Захід Медіа Ініціатива", ТОВ "БІГ МЕДІА" підтверджується належним чином оформленими актами про надання рекламних послуг за 2008-2009 роки, актами здачі-приймання робіт по розміщенню та обслуговуванню реклами за 2008-2009 роки.

Господарські відносини позивача із ФО СПД ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, також, повною мірою підтверджені матеріалами справи.

Судами встановлено, що вартість витрат на рекламні послуги, що надані вищезазначеними юридичними особами належить до складу валових витрат виробництва та обігу позивача, тобто, є безпосередньо пов'язаними з господарською діяльністю позивача і використовуються ним в подальших оподатковуваних операціях.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 02.11.2010 № 0001772302/0/29728 та № 0001762302/0/29729.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем вимог п. 2.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", слід зазначити наступне.

Так, судами встановлено, що з Z-звіту та книги обліку розрахункових операцій ПФ "Христина" вбачається, що виторг підприємства за 14.01.2009, а не 15.01.2009, як помилково зазначено в акті перевірки, складає 32 145,99 грн. Фіскальний звітний чек від 14.01.2009 № 233 був підклеєний у розділ 1 "Фіскальні звітні чеки" Книги обліку розрахункових операцій. Працівником підприємства, який здійснював розрахункові операції, були заповнені графи 1, 2, 4, 5, 6, 7 розділу 2 "Облік руху готівки та сум розрахунків" Книги обліку розрахункових операцій, де, зокрема, у графі 4 відображено суму готівкової виручки підприємства за 14.01.2009 у сумі 32145,99 грн. Цього ж дня готівкова виручка у сумі 32 145,99 грн. за 14.01.2009 надійшла у касу підприємства, що підтверджується оформленим та підписаним головним бухгалтером та касиром підприємства прибутковим касовим ордером № 6. Для здавання до банку готівкової виручки за 14.01.2009 у сумі 32 145,99 грн. частини залишку готівки в касі на початок дня головним бухгалтером підприємства був оформлений і виданий видатковий касовий ордер № 4 з одночасним відображенням такої касової операції в касовій книзі ПФ "Христина" на сторінці 49. Цього ж дня готівкова виручка за 14.01.2009 була здана працівником підприємства в банк, що підтверджується квитанцією від 14.01.2009 року № 4.

Виторг підприємства за 15.01.2009 склав 27694,47 грн. Фіскальний звітний чек від 15.01.2009 № 234 був підклеєний у розділ 1 "Фіскальні звітні чеки" Книги обліку розрахункових операцій. Працівником підприємства, який обслуговував реєстратор розрахункових операцій, були заповнені графи 1, 2, 4, 5, 6, 7 розділу 2 "Облік руху готівки та сум розрахунків" Книги обліку розрахункових операцій, де, зокрема, у графі 4 відображено суму готівкової виручки підприємства за 15.01.2009 у сумі 27694,47 грн. Цього ж дня готівкова виручка у сумі 27694,47 грн. за 15.01.2009 надійшла у касу підприємства, про що свідчить оформлений та підписаний головним бухгалтером та касиром підприємства прибутковий касовий ордер № 7. Частина виторгу у сумі 17 100,00 грн. 15.01.2009 була видана відповідальному працівнику підприємства для здачі в банк, що підтверджується оформленим і виданим головним бухгалтером підприємства видатковим касовим ордером № 5, з одночасним відображенням такої касової операції в касовій книзі ПФ "Христина" на сторінці 50. Цього ж дня готівкова виручка за 15.01.2009 була здана в банк, що підтверджується квитанцією від 15.01.2009 № 5.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням від 08.10.2010 № 0004262380.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) Г.К. Голубєва