Ухвала суду № 40097097, 22.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2014 року м. Київ К/9991/95566/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року

у справі № 2-а-9663/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт +»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт +» (далі - ТОВ «Поліпласт +»; позивач) до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова; відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000862330 від 14 липня 2011 року та № 0000852330 від 14 липня 2011 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім того, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова на Основ'янську об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Поліпласт +» щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Істсервіс» за березень - грудень 2010 року, за результатами якої складено акт № 2673/233/31422867 від 21 червня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000852330 від 14 липня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 588,75 грн. (1 271,00 грн. - основний платіж, 317,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000862330 від 14 липня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 271,25 грн. (1 017,00 грн. - основний платіж, 254,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Поліпласт +» підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 123.1 статті 123, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих при здійсненні господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (канцтоварів та пакувальної стрічки) у ТОВ «Компанія Істсервіс», з підстав нікчемності договору купівлі-продажу № 356 від 17 травня 2010 року, укладеного між вказаним суб'єктом господарювання та позивачем.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на відсутність у ТОВ «Компанія Істсервіс» основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, транспортних засобів.

Задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами та не заперечується відповідачем, фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Компанія Істсервіс» підтверджується належним чином складеними видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними.

При цьому судовими інстанціями встановлено, що отримані від постачальника товари ТОВ «Поліпласт +» оприбутковано на склад та в подальшому використано в господарській діяльності, зокрема, - для адміністративних (канцтовари) та виробничих (пакувальну стрічку) потреб.

А відтак, враховуючи встановлені судовими інстанціями обставини щодо реального характеру спірних господарських операцій, що, зокрема, податковим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків-покупця на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість від іншої особи, в тому числі від господарських та виробничих можливостей постачальника, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача в розглядуваній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слід визнати обґрунтованим.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у Червонозаводському районі м. Харкова її правонаступником - Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.