Ухвала суду № 40094949, 07.08.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/1703/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/2592/14

Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю. А.

Доповідач Чічіль В. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Чічіля В.А.,

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,

за участю секретаря: Самойлової М.Д.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 6 червня 2014 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ОСОБА_2 після відкриття провадження у вказаній справі звернувся до суду з заявою, у якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на все майно ОСОБА_1, обґрунтовуючи вимоги заяви тим, що відповідачка має намір продати належне їй майно та змінити місце проживання.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 6 червня 2014 року заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає у с. Оріхівка, Лубенського району, Полтавської області, на суму 47 770,99 грн.

Не погодившись з даною ухвалою суду, її в апеляційному порядку оскаржено ОСОБА_1, в апеляційній скарзі просить ухвалу місцевого суду скасувати як таку, що постановлена судом з порушенням норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою відмовити у забезпеченні позову.

Перевіривши матеріали позовної заяви, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до п. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За змістом ч. 1 ст. 151, ст. 152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, передбачені ч. 1 ст. 152 ЦПК України, при цьому, у разі необхідності, судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що позовні вимоги ОСОБА_2 мають матеріальний характер та стосуються боргу ОСОБА_1 3 900,00 доларів США, на підтвердження чого позивачем було надано розписку від 24 травня 2013 року про отримання відповідачкою грошових коштів та зобов'язанням повернути вищезазначену суму протягом трьох місяців.

Таким чином, зобов'язання прострочено відповідачкою понад 9 місяців.

Вживаючи заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, у свою чергу, застосування вищезгаданих заходів не порушує прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб.

Також колегія суддів вважає вірним накладення місцевим судом арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах суми ціни позову, ураховуючи співмірність таких заходів для забезпечення позову із заявленими ОСОБА_2 матеріальними вимогами.

Доводи апеляційної скарги щодо причин неявки відповідачки у судове засідання, що було призначене на 4 червня 2014 року, не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки дана обставина не стосується вирішення місцевим судом питання вжиття заходів забезпечення позову.

Решта доводів апеляційної скарги стосуються безпідставності задоволення судом заяви ОСОБА_2 про накладення арешту на належне ОСОБА_1 майно, що не відповідає обставинам справи та вимогам процесуального права.

Слід також зазначити, що заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 липня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 24 травня 2013 року у розмірі 46 610,40 грн., вирішено питання судових витрат.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, підстав для її скасування не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312 п. 1, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 6 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий у справі: В.А. Чічіль

Судді: О.Ю. Кузнєцова

Л.М. Хіль

З оригіналом згідно:

суддя В.А. Чічіль