Ухвала суду № 40094527, 11.08.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2014 року справа №805/4264/14

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Білак С.В.

Жаботинської С.В.

розглянувши у порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську

Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 17 червня 2014 року (повний текст складений та

підписаний 23 червня 2014 року)

по адміністративній справі № 805/4264/14 (суддя Чекменьов Г.А.)

за позовом приватного підприємства «АТРІ»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську

Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання недійним податкового повідомлення-рішення

від 19 березня 2014 року №0000051501/5298, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року задоволені позовні вимоги приватного підприємства «АТРІ» (надалі позивач, підприємство, платник податків) до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі відповідач, податковий орган, інспекція) про визнання недійним податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2014 року №0000051501/5298. Скасоване податкове повідомлення - рішення від 19 березня 2014 року №0000051501/5298, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 37140 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 18570 грн. (арк. справи 67-68).

Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції виходив з відсутності у діях позивача порушень вимог Податкового кодексу України та відсутність підстав у контролюючого органу для застосування штрафних санкцій.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову (арк. справи 69-71). Апелянт доводить, що належним чином складеними первинними документами не підтверджується факт реального здійснення господарських операцій з відкритим акціонерним товариством «ММК ім. Ілліча» та посилається на ненадання підприємством первинних документів під час здійснення перевірки.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Приватне підприємство «АТРІ», як юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 16 червня 2005 року, включене до ЄДРПОУ за номером 33620412, про що державним реєстратором зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 1 270 102 0000 000750, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №606051, перебуває на податковому обліку податкового органу з 29 червня 2005 року, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №06295811 від 25 червня 2005 року (арк. справи 6-8).

Відповідач у справі Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Податковим кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу від 24 лютого 2014 року № 230 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки приватного підприємства «АТРІ» податковим органом проведено виїзну перевірку позивача у період з 1 листопада 2013 року по 30 листопада 2013 року (арк. справи 22).

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 7 березня 2014 року №241/15-1-33620412 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «АТРІ», код за ЄДРПОУ 33620412 з питання достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 1 листопада 2013 року по 30 листопада 2013 року» (далі акт перевірки), (арк. справи 22-29).

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2014 року № 0000051501/5298, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 37140 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 18570 грн. (арк. справи 30).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій за результатами перевірки.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між позивачем та його контрагентом - публічним акціонерним товариством «ММК ім. Ілліча» м. Маріуполь, що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань по операціям з придбання послуг (робіт, товарів).

За приписами підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач застосовував ставки оподаткування податком на додану вартість 0% - експорт товарів згідно із підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

Причина виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту: - у листопаді 2013 року за рахунок здійснення експортних операцій (шлак гранульований) 418828 грн., що складає 100% від загального обсягу продажу.

Основним постачальником позивача у листопаді 2013 року є публічне акціонерне товариство „ММК ім. Ілліча", м. Маріуполь, ЄДРПОУ 00191129, ІПН 001911205195.

Згідно укладеному контракту від 10 січня 2013 року №23/13/13 розрахунки між суб'єктів господарювання проводяться в безготівковій формі, відвантаження товару здійснюється зі складів заводу - виробника відкритого акціонерного товариства „ММК ім. Ілліча", транспортування до кордону залізничним транспортом на умовах FCA ст. Маріуполь-Сортувальний («Інкотермс-2000») за рахунок приватного підприємства „АТРІ". Транспортні витрати компенсуються постачальнику товару - відкритому акціонерному товариству „ММК ім. Ілліча".

В матеріалах справи містяться банківські виписки та засвідчені банком копії платіжних доручень на виконання контракту від 10 січня 2013 року №23/13/13, укладеному з відкритим акціонерним товариством „ММК ім. Ілліча" (арк. справи 31-37).

Колегія суддів не приймає твердження скаржника, що підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення є ненадання під час перевірки платіжних доручень, виписок банку та відомостей по рахункам, оскільки вимогами статей 85.2 та 44.6 Податкового кодексу України таке не передбачено.

Відповідно до статті 85.2 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Згідно з вимогами статті 44.6 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що таки документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Проте, колегія суддів зауважує, що платником податків у даному випадку під час перевірки були надані всі документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, що підтверджується актом перевірки.

Щодо ненадання платником податків податковому органу платіжних доручень, виписок банку та відомостей по рахункам, колегія суддів зазначає, що перелічені документи не є документами, які підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності.

За приписами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку доказам, наявним у матеріалах справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність висновків контролюючого органу фактичним обставинам господарської діяльності позивача, оскільки позивачем надані належні докази здійснення оплати на виконання контракту від 10 січня 2013 року №23/13/13 укладеному з відкритим акціонерним товариством „ММК ім. Ілліча".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2014 року № 0000051501/5298.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її завершення.

Перелічені вище документи є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, наявними у справі первинними документами бухгалтерського обліку підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та відкритим акціонерним товариством «ММК ім.. Ілліча» та правомірність формування податкового кредиту по цьому контрагенту.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив постанову із дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі № 805/4264/14 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі № 805/4264/14 - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 11 серпня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: С.В. Білак

С.В. Жаботинська