Ухвала суду № 40094519, 11.08.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2014 року справа №805/12264/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

розглянувши у порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в

м. Ясинувата та Ясинуватському районі

Донецької області

на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду

від 5 червня 2014 року

по адміністративній справі № 805/12264/13-а (суддя Троянова О.В.)

за позовом Управління Пенсійного фонду України в

м. Ясинувата та Ясинуватському районі

Донецької області

до Державного підприємства «Дослідне господарство

Донецького інституту агропромислового

виробництва Української академії аграрних наук»

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на

предмет спору на стороні

відповідача ОСОБА_2

про стягнення переплати у розмірі 78537 грн. 90 коп., -

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області (надалі управління, позивач у справі) 20 серпня 2013 року звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук» (надалі підприємство, відповідач у справі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення переплати у розмірі 78537 грн. 90 коп. (арк. справи 2-4).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 5 червня 2014 року провадження у справі закрите з посиланням на пункт перший частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (арк. справи 80-82).

Позивач, не погодившись з прийнятою ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи (арк. справи 87-88). Апелянт доводить, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач є суб'єктом владних повноважень.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідач - Державне підприємство «Дослідне господарство Донецького інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук», перебуває на обліку в управлінні як платник єдиного внеску з 26 грудня 2006 року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності 2 групи.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу переплати суми пенсії ОСОБА_2 у розмірі 78537 грн. 90 коп. у зв'язку з наданням відповідачем недостовірних даних про суму нарахованої заробітної плати.

Отже, об'єктом судового захисту є відновлення правовідносин позивача, шляхом повернення передплати суми пенсії.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом першим частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом сьомим частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Крнституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Виходячи з завдань адміністративного судочинства встановлених частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду справи в межах адміністративної юстиції обов'язковими є дві умови, а саме наявність у спорі суб'єкта владних повноважень, що присутнє у цьому спорі, у цій частині колегія суддів погоджується з позицією апелянта та публічний характер спірних правовідносин.

Проте у межах спірних правовідносин ця умова відсутня, за характером спору має місце суто цивільний спір, оскільки фактично позивач реалізував своє право на відшкодування шкоди відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналізуючи приписи наведених норм дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатись вимоги про відшкодування шкоди лише за наявністю таки умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Частиною першою статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Частина перша статті 50 зазначеного Закону встановлює, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, посилаючись на статтю 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її, просив стягнути з відповідача на свою користь переплату пенсії у розмірі 78537 грн. 90 коп.

Отже, зазначеною нормою передбачена матеріальна відповідальність підприємств та організацій за шкоду, заподіяну громадянам або державі за видачу недостовірних документів для оформлення та призначення пенсій.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач у спірних відносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень, а діяв як установа, яка надавала документи, необхідні для перерахунку пенсії іншими органами, що призначають пенсії.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до вимог пункту першого частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18 червня 2013 року у справі № 21-124а/13 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми переплаченої пенсії.

Відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримані норми процесуального права, що призвело до правильного вирішення питання про закриття провадження у справі за адміністративним позовом. Даний спір належить розглядати в цивільній юрисдикції.

Керуючись статтями 17, 18, 157, 184, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 227, 244-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ясинувата та Ясинуватському районі Донецької області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 5 червня 2014 року у справі № 805/12264/13-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 5 червня 2014 року у справі № 805/12264/13-а - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 11 серпня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: С.В Білак

С.В. Жаботинська