Ухвала суду № 40093232, 04.08.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 379/273/14-ц Головуючий у І інстанції Потеряйко С.А.Провадження № 22-ц/780/2705/14 Доповідач у 2 інстанції СержанюкКатегорія 22 04.08.2014

УХВАЛА

Іменем України

04 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді - Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Гуль В.В.., Журби С.О., із участю секретаря Химинець Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро» на рішення Таращанського районного суду Київської області від 24 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі,

В С Т А Н О В И Л А :

05 лютого 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, де просила визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі, укладену 23 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ківшовата Агро" за умовами якої вона, як зазначено у правочині, передала в оренду належну їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЕ №600380 від 21 грудня 2007 року земельну ділянку, площею 0,9830 га, в оренду на 5 років.

Стверджує, що не мала наміру продовжувати строк дії договору оренди земельної ділянки та не підписувала дану додаткову угоду.

Крім того, відповідач не повідомляв її за 6 місяців до закінчення строку дії договору оренди в письмовій формі, що має намір продовжити строк дії договору оренди належної їй земельної ділянки.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 24 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 23 квітня 2008 року, укладену між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ківшовата Агро", стягнуто із відповідача 243,60 грн. судових витрат.

На обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив обставини, викладені в позовній заяві.

Не погоджуючись із рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ківшовата Агро" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи, неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Просить рішення Таращанського районного суду Київської області від 24 лютого 2014 року скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Суд, закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 23 квітня 2008 року ОСОБА_2 уклала з Виробничим кооперативом „Ківшовата Агро", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „Ківшовата Агро", договір оренди землі ( а.с. 5 ).

Згідно умов правочину, вона передала кооперативу в оренду належну їй земельну ділянку, площею 0,9830 га в оренду на 5 років ( там же ).

Договір зареєстровано в управлінні Держкомзему в Таращанському районі Київської області 09 липня 2009 року за №040992101583. ( а.с. 6-7 ).

Задовго до закінчення дії цього правочину, від імені ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ківшовата Агро" 03 травня 2012 року укладено додаткову угоду до договору оренди землі ( а.с. 8 ).

За умовами цього правочину, позивач передала відповідачу земельну ділянку в оренду на 5 років з моменту державної реєстрації додаткової угоди.

Вказана додаткова угода від 03 травня 2012 року зареєстрована в управлінні Держкомзему у Таращанському районі Київської області 29 грудня 2012 року за № 322440004004616 ( там же ).

При цьому, ОСОБА_2, у порушення вимог п. 3.1 основного договору, не повідомлена товариством про свій намір продовжити його дію.

Восени 2013 року, після неодноразових звернень, ОСОБА_2 дізналася про існування додаткової угоди від 03 травня 2012 року до договору оренди земельної ділянки між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ківшовата Агро" та отримала її копію, після чого 05 лютого 2014 року звернулась до суду із названим позовом ( а.с. 2-3 ).

При цьому, на переконання апеляційного суду, дотрималась строку подачі позову, встановленого ст. 257 ЦК України.

Відсутність волевиявлення позивача на укладення додаткової угоди підтвердила ОСОБА_2 та свідок - ОСОБА_3, пояснення яких, як встановлено судом першої інстанції, відповідають дійсності.

За таких обставин, суд першої інстанції, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 15, 16, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213-215 ЦПК України, правильно прийшов до висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог та ухвалив, на захист інтересах позивача, законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

При цьому, дав відповідну оцінку згідно положень ст. 212 ЦПК України належних та допустимих доказів по справі.

А тому, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю „Ківшовата Агро" про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 10, 15, 180, 218 ЦК України, ст.ст. 58, 59, 60, 213, 214 ЦПК України, при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції.

Інші доводи, викладені в апеляції, зокрема, про те, що суд першої інстанції не витребував інші примірники додаткової угоди, отримання ОСОБА_2, яка з заявою про небажання пролонгувати правочин не зверталась, орендної плати в 2012-2013 роках за додатковою угодою, надання необхідних документів для укладення угоди, виконання товариством належним чином умов договору оренди землі, відсутність у справі доказів недійсності додаткового договору, відсутність клопотання про призначення почеркознавчої експертизи по справі, пояснення свідка ОСОБА_3 свідчать про зацікавленість у результатах розгляду справи, підписання додаткової угоди позивачем, визнання її дійсності фактом прийняття орендної плати ним ( позивачем ) в грудні 2013 року, у позивача існувало вільне волевиявлення, яке відповідало внутрішній волі ОСОБА_2, на переконання апеляційного суду, не спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог і не можуть бути правовою підставою, самі по собі, для задоволення апеляційних вимог.

Невідповідність викладених доводів дійсним обставинам справи, на переконання апеляційного суду, підтверджується і тим, що додаткова угода від імені ОСОБА_2 підписана іншою особою про що свідчить підпис в графі «Орендодавець», який не відповідає підпису на договорі оренди землі, що можливо визначити і без застосування спеціальних пізнань.

А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ківшовата Агро" відхилити. Рішення Таращанського районного суду Київської області від 24 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ківшовата Агро» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: В.В. Гуль

С.О. Журба