Постанова № 40089129, 17.07.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2014 року 15:15 № 826/8298/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001011701 від 15.10.20213 року та вимоги № 3118 від 09.12.2013 року Фізична особа - ОСОБА_1 (далі-позивачка або ОСОБА_1) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі-відповідач або ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001011701 від 15.10.20213 року та податкової вимоги № 3118 від 09.12.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивачки, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкове повідомлення-рішення та податкова вимога, якими позивачу визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення її прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивачки, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2014 року у справі № 826/4873/14 задоволений адміністративний Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості у розмірі 1 090 894,50 грн. (сума податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб).

Зазначена податкова заборгованість визначена на підставі оскаржуваних податкового повідомлення-рішення № 0001011701 від 15.10.20213 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1090894,50 грн. та податкової вимоги № 3118 від 09.12.2013 року на суму 1090894,50 грн., прийняті на підставі акта ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.08.2013 року № 1037/26-58-17-01-17-2025521023 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб платником податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_2) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року».

Так, зазначеним актом зафіксовані порушення ОСОБА_1 вимог податкового законодавства України, а саме: пп.9.6.6. п.9.6. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», які були обґрунтовані, з боку відповідача наступним.

В ході проведення перевірки встановлено, що відповідно до податкової інформації, яка надійшла від ДПС у м. Києві листом № 1157/7/17-1-06 від 10.04.2013 року та заяви ОСОБА_1 від 07.06.2013 року фізична особа - платник податків ОСОБА_1 у 2010 році вийшла зі складу засновників ТОВ «Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс» до статутного фонду якого внесла 7272630,00 грн. Таким чином, ОСОБА_1 у 2010 році відступила корпоративні права даного підприємства та не задекларувала суму інвестиційного доходу, який виник у процесі відступлення. Декларація про отримані доходи у 2010 році платником податків ОСОБА_1 до ДПІ не подавалась, сума податку на доходи фізичних осіб не декларувалась та до бюджету не сплачувалась.

При цьому, згідно доводів позивачки, такі висновки відповідача не відповідають дійсності, оскільки будь-якого інвестиційного прибутку у 2010 році нею отримано не було, про що вона, зокрема, повідомляла відповідача у заяві від 07.06.2013 року, на яку, крім іншого, містяться посилання в акті перевірки від 23.08.2013 року № 1037/26-58-17-01-17-2025521023.

Як вбачається з тексту заяви ОСОБА_1 від 07.06.2013 року, при входженні її до складу засновників ТОВ «Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс» будь-яких грошових коштів вона не вносила та при виході з його складу не отримувала.

Крім того, позивачка зазначила, що про факт проведення відносно неї вищезазначеної перевірки, а також прийняття за її результатами оскаржуваних податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги дізналась лише з тексту отриманої 06.06.2014 року постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2014 року у справі № 826/4873/14.

Копії акту перевірки, викликів для надання пояснень, а також оскаржувані податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу вона не отримувала, у зв'язку з чим була позбавлена можливості належного захисту своїх прав.

При цьому, як підтверджується матеріалами справи, зазначені документи направлялися відповідачем рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу реєстрації позивачки, але повернулися відповідачу у зв'язку з закінченням терміну зберігання. Інших заходів для вручення зазначених документів позивачці відповідачем не вживалось.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 15.10.20213 року №0001011701 та податкову вимогу від 09.12.2013 року № 3118 протиправними та необґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у відкритому судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У зв'язку з тим, що перевірка позивачки проводилась за період до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Відповідно п.1.2., пп. «в» п.1.3. ст.1 до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп.4.2.16 п.4.2 ст.4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, крім іншого, доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій, з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Згідно п.1.6. ст.1 до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.

Відповідно до пп.8.1.3. п.8.1. ст.8 зазначеного закону, якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку був регламентований п.9.6. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким закріплено наступне.

Облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат (пп.9.6.1.).

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту (пп.9.6.2.).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з:

обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;

зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку;

повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за нульовою вартістю.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року (пп.9.6.6.).

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Для цілей п.9.6.:

а) під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу;

б) під терміном "пакет цінних паперів" розуміється окремий цінний папір чи сукупність ідентичних цінних паперів;

в) під терміном "ідентичний цінний папір" розуміються цінні папери, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.

На даний час оподаткування інвестиційного прибутку регламентується п.170.2. ст.170 Кодексу, яким закріплено наступне.

Відповідно до пп.164.2.9 п.164.2 ст.164 розділу Кодексу до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп.165.1.2 і пп.165.1.40 п.165.1 ст.165 Кодексу.

Згідно із пп.170.2.1 п.170.2 ст.170 Кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Згідно із пп.170.2.2 п.170.2 ст.170 Кодексу інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм пп.170.2.4 та пп.170.2.6 п.170.2 ст.170 Кодексу (крім операцій з деривативами).

Відповідно до пп.170.2.9 п.170.2 ст.170 Кодексу платник податку, який проводить операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, має право укласти договір з таким торговцем про виконання ним функцій податкового агента. Однак, запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в підпункті 170.2.8 п.170.2 ст.170 Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, фізична особа, яка здійснює протягом звітного року продаж інвестиційного активу фізичній особі та отримує інвестиційний прибуток, повинна надати податкову декларацію у встановленому порядку та сплати податок на доходи фізичних осіб за ставками, визначеними п.167.1 ст.167 Кодексу.

Згідно із п.167.1 ст.167 Кодексу ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних платником податку (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті). У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 %.

Проте, враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1087 Цивільного кодексу України розрахунки за участю фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 визначено, що готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємства (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції та іншого майна. При цьому необхідно враховувати, що до касових документів, за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, тобто операції підприємств між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу, належать, зокрема, касові ордери та платіжні чи розрахунково-платіжні відомості, розрахункові документи, інші прибуткові та видаткові касові документи.

Відповідно до п.1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб, коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях в електронному вигляді.

При цьому згідно з п.1.35 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року № 2346-ІІІ розрахунковий документ - це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунку платника на рахунок отримувача (платіжне доручення, розрахунковий чек тощо).

Враховуючи наведене, документами, що підтверджують витрати та доходи фізичних осіб у зв'язку з придбанням та продажем (відступленням) цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, є договори купівлі-продажу цінних паперів, акти приймання-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

Таким чином, суд дійшов висновку, що факт здійснення фізичною особою операцій з купівлі та продажу цінних паперів (корпоративних прав) має бути підтверджений відповідними первинними документами.

Судом встановлено, що в акті перевірки від 23.08.2013 року № 1037/26-58-17-01-17-2025521023 відповідачем не наведено жодного з зазначених або інших документів, які б підтверджували факт придбання позивачкою корпоративних прав (внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи) ТОВ «Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс» при входженні її до складу засновників товариства, а також факт відступлення (продажу) корпоративних прав зазначеного підприємства при виході зі складу його засновників. Перевірка ТОВ «Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс» для встановлення зазначених вище обставин відповідачем не проводилась.

Таким чином, в ході судового розгляду, судом не встановлено наявності належних та допустимих доказів, які б підтвердили, факт придбання та продажу позивачкою корпоративних прав ТОВ «Науково-виробнича фірма «Укрспецсервіс».

Отже, висновки відповідача, покладені в основу прийняття оскаржуваних податкового повідомлення-рішення № 0001011701 від 15.10.20213 року та податкової вимоги № 3118 від 09.12.2013 року є хибними та такими, що не підтвердженими відповідними первинними документами.

Судом здійснені всі можливі заходи, щодо встановлення обставин, проведення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Не зважаючи на значний час, наданий відповідачу, будь-яких пояснень з приводу наявних у податкового органа доказів на підтвердження правомірності винесеного рішення суду не надано. Суд звертає увагу на те, що не зважаючи на наявність права суду збирати докази (п. 5 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України) суд позбавлених можливості проводити розслідування, перевірки, ревізії, інвентаризації тощо. Зазначені дії віднесені до дискреційних повноважень інших органів держави.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкового повідомлення-рішення № 0001011701 від 15.10.20213 року та податкової вимоги № 3118 від 09.12.2013 року з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві:

податкове повідомлення-рішення № 0001011701 від 15.10.20213 року;

податкову вимогу № 3118 від 09.12.2013 року.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій