Ухвала суду № 40085826, 06.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

06 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/3012/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарях Мадюді В.В. та Василенко І.Ю.,

за участю представників позивача Жидкової К.В. та Науменко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Базука» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Базука» (далі ТОВ «Базука») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2013 року № 0000862202 та № 0000872202.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 10 по 11 червня 2013 року посадовою особою ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правовідносин з ТОВ «Негоциант-Агро» за період з 01 квітня по 30 червня 2012 року та з ТОВ «Аль-Фа» за період з 01 липня по 30 вересня 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 11 червня 2013 року за № 1725/22-200/34034048, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 68503 грн., а також п. 198.3 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 65241 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2013 року № 0000862202, яким ТОВ «Базука» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 68503 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17125 грн. 75 коп., а також № 0000872202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 65241 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 16310 грн. 25 коп.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року позовні вимоги ТОВ «Базука» задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 26 червня 2013 року № 0000862202 та № 0000872202.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, судом не прийнято до уваги, що ТОВ «Базука» в порушення п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. Крім того, проведеною перевіркою не встановлено наявність розумних економічних чи інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів позивачем. Також, апелянт зазначає, що відносно ТОВ «Аль-Фа» відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України, від 07 грудня 2012 року за № 32012160000000067. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 10 по 11 червня 2013 року посадовою особою ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правовідносин з ТОВ «Негоциант-Агро» за період з 01 квітня по 30 червня 2012 року та з ТОВ «Аль-Фа» за період з 01 липня по 30 вересня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 11 червня 2013 року за № 1725/22-200/34034048, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 68503 грн., а також п. 198.3 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 65241 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2013 року № 0000862202, яким ТОВ «Базука» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 68503 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 17125 грн. 75 коп., а також № 0000872202, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 65241 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 16310 грн. 25 коп..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ТОВ «Базука» норм Податкового кодексу України при формуванні валових витрат та податкового кредиту протягом перевіреного періоду за господарськими операціями з ТОВ «Негоциант-Агро» та ТОВ «Аль-Фа».

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно пунктам 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено матеріалами справи, видами діяльності ТОВ «Базука» є, серед іншого, каналізація, відведення й очищення стічних вод та оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (т. 1 а. с. 8).

Позивачем (Замовник) укладено з ТОВ «Негоциант-Агро» (Експедитор-перевізник) договір транспортного експедирування та надання транспортних послуг від 04 червня 2012 року за № 06/12, відповідно до якого Експедитор-перевізник від свого імені та за рахунок Замовника забезпечує здійснення перевезення вантажу Замовника автомобільним транспортом у міжміському сполученні. Розмір тарифів та зборів визначаються за взаємною згодою Сторін (т. 1 а. с. 9 зворот).

Також, позивачем (Покупець) укладено з ТОВ «Аль-Фа» (Постачальник) договір поставки від 14 серпня 2012 року за № 121, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю паливно-мастильні матеріали, а останній - прийняти та своєчасно оплатити Товар. Кількість, найменування, ціна та вартість окремої партії Товару визначаються в накладних документах на Товар. Поставка здійснюється згідно ГОСТа 3.900-85* та ГОСТа 2517-85 (т. 1 а. с. 27-28).

Витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою товарів та послуг, отриманих від ТОВ «Негоциант-Агро» та ТОВ «Аль-Фа», віднесено позивачем до складу валових витрат.

В акті перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на прибуток внаслідок віднесення до складу валових витрат (витрат операційної діяльності) вартості товарів та послуг, придбаних у контрагентів ТОВ «Негоциант-Агро» та ТОВ «Аль-Фа», укладені угоди з якими, на думку посадової особи податкового органу, є нікчемними. В обґрунтування висновку щодо нікчемності угод, укладених із зазначеними підприємствами, відповідач посилається на акт перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 19 вересня 2012 року № 5551/22-5/34598776 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Негоциант-Агро» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень 2012 року» та акт перевірки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 06 лютого 2013 року № 98/22-225/36317247 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аль-Фа» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами-постачальниками ФГ «В.Лоза», ТОВ «Преміум Телеком» за вересень 2012 року та контрагентами-покупцями», якими встановлено нікчемність господарських операцій між ТОВ «Негоциант-Агро» та ТОВ «Фокус Зона», між ТОВ «Аль-Фа» та ФГ «В.Лоза» і ТОВ «Преміум Телеком», зазначено, що вказані правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, у зв'язку з чим неможливо підтвердити реальність проведення названими підприємствами господарських операцій з позивачем за червень 2012 року та вересень 2012 року відповідно.

Проте, всупереч висновкам податкового органу, витрати по вказаним вище угодам, укладеним ТОВ «Базука» з ТОВ «Негоциант-Агро» та ТОВ «Аль-Фа», безпосередньо пов'язані із статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати за названими вище угодами з ТОВ «Негоциант-Агро» та ТОВ «Аль-Фа» включено позивачем до складу валових витрат на підставі первинних документів - договорів поставки та транспортного експедирування і надання транспортних послуг, рахунків на оплату, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, акту здачі-приймання виконаних робіт (т. 1 а. с. 27-60, 216), оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

Подальше використання позивачем придбаних за названою вище угодою з ТОВ «Аль-Фа» товарів у власній господарській діяльності, а саме реалізація цих товарів за цінами, більшими у порівнянні з цінами їх придбання, що свідчить про наявність мети на отримання доходу, підтверджується наданими ТОВ «Базука» до суду першої інстанції первинними документами - договорами поставки нафтопродуктів, видатковими та податковими накладними (т. 1 а. с. 67-149).

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед податковим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платника податків, якими в даному випадку є ТОВ «Негоциант-Агро» та ТОВ «Аль-Фа». При цьому можливе невиконання такими контрагентами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (ТОВ «Базука») права на віднесення сум витрат до складу валових, якщо останній виконав весь перелік умов щодо підтвердження розміру витрат та їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій постачальники товарів та послуг (ТОВ «Негоциант-Агро» та ТОВ «Аль-Фа») були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на розслідування слідчими органами кримінальної справи, пов'язаної зі спірною господарською операцією ТОВ «Базука» з ТОВ «Аль-Фа», оскільки наданим до суду апеляційної інстанції повідомленням ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 28 травня 2014 року за № 2055/9/14-29-09-01-06 підтверджується факт закриття кримінального провадження відносно службових осіб ТОВ «Аль-Фа» у зв'язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України) (т. 2 а. с. 80).

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність включення до складу валових витрат (витрат операційної діяльності) позивача витрат за названими вище договорами з ТОВ «Негоциант-Агро» та ТОВ «Аль-Фа».

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 65241 грн. за основним платежем визначено позивачу податковим органом у зв'язку зі зменшенням відповідачем підприємству суми валових витрат по угодам з ТОВ «Негоциант-Агро» та ТОВ «Аль-Фа».

Оскільки, як зазначено вище, витрати по вказаним угодам правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат (витрат операційної діяльності), всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, то і формування позивачем податкового кредиту з включенням до нього суми в 65241 грн. є правомірним.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на фіктивність укладеного позивачем з ТОВ «Негоциант-Агро» та ТОВ «Аль-Фа» правочину з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу, встановлені статтею 203 названого Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за основними платежами є необґрунтованим, то і застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 26 червня 2013 року № 0000862202 та № 0000872202 є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 08 серпня 2014 року.

Головуючий:

Судді: