Рішення № 40085075, 29.07.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2014 Справа №607/5569/13-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючого - судді Стельмащука П.Я.

- при секретарі Паюк М.М.;

- за участю представника позивача - Редько О.В.;

- представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом товариства індивідуальних забудовників «Наука» до ОСОБА_5, третя особа - управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення із займаного приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство індивідуальних забудовників «Наука» звернулось до суду із позовом, в подальшому уточненим, до ОСОБА_5, третя особа - управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, про усунення перешкод в користуванні приміщенням АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.06.1999р. між ТІЗ «Наука» та УКБ Тернопільської ОДА укладено договір про сумісну діяльність, відповідно до якого УКБ Тернопільської ОДА є замовником будівництва 72-х квартирного житлового будинку з гуртожитком на 126 місць, а ТІЗ «Наука» - забудовник. 03.05.2004р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про дольову участь у будівництві, а саме щодо 2-ох кімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 42,4 кв.м., орієнтовна вартість квартири згідно договору склала 45230,00 грн. У зв'язку із тим, що відповідач не сплатила коштів передбачених договором і відповідно вчинила односторонню відмову від договору, на підставі п. 5 Договору про дольову участь та положень Цивільного кодексу України, позивач вважає Договір про дольову участь розірваним. При цьому посилається на обставини встановлені в рішенні Тернопільського міськрайонного суду від 23.04.2012р. по справі №2-5647/11. Однак, відповідач продовжує займати вищевказане приміщення наносячи збитки позивачу. Вважає свої права як власника порушеними, які на думку позивача мають бути захищені судом, усунені перешкоди позивачу в користуванні майном шляхом виселення відповідача із займаного приміщення АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та наданих суду усних поясненнях.

Представники відповідача заперечили щодо задоволення позовних вимог. Надали суду письмові заперечення та усні пояснення, згідно яких відповідач вважає, що відсутні правові підстави для виселення відповідача, зокрема з огляду на те, що приміщення, із якого просить позивач виселити відповідача немає статусу житлового, будинок в якому знаходиться дане приміщення не зданий в експлуатацію, а також представник позивача немає повноважень на звернення до суду із вищевказаним позовом. Просить суд залишити позов без розгляду у зв'язку із відсутністю повноважень у представника. У разі ж розгляду позову, відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи - управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації в судове засідання 29.07.2014р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. В попередніх судових засіданнях представник третьої особи підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, підтвердивши усі викладені позивачем обставини.

Дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.

15 червня 1999 року між управлінням капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, як замовником, та товариством індивідуальних забудовників «Наука», як забудовником, укладено договір про сумісну діяльність (далі - договір). Предметом даного договору стало наступне. Сторони за даним договором зобов'язуються шляхом об'єднання майна (незавершене будівництво гуртожитку на 608 місць зі сторони замовника та грошових коштів зі сторони забудовника) спільно діяти у будівництві гуртожитку на 608 чол. з блоком обслуговування по АДРЕСА_1 який згідно дозволу Фонду держмайна України №2354 від 15.12.98р. буде добудовуватись за кошти товариства індивідуальних забудовників «Наука», створеного при педагогічному університеті. Завершене будівництво - 72 квартирний житловий будинок товариства «Наука», гуртожиток на 126 місць з блоком обслуговування для Тернопільського педагогічного університету, та вбудовано-прибудовані приміщення молодіжного кафе на 50 місць, здоровпункту і комплексного приймального пункту, приналежність яких буде визначена окремою додатковою угодою після виконаних проектно-кошторисної документації та розрахунків фактично понесених витрат.

Згідно п. 2.1. договору, замовник зобов'язується після завершення будівництва об'єкта передати у власність товариству «Наука» 72- квартирний житловий будинок, та решта площ, передбачених п. 1 даного договору, за додатковою угодою на основі розрахунків фактично понесених затрат,згідно п. 5.3.

Відповідно до п. 5.1., 5.2. договору, результатом сумісної діяльності є завершений будівництвом 72-квартирний житловий будинок для ТІЗ «Наука», гуртожиток на 126 місць з блоком обслуговування для Тернопільського педуніверситету та вбудовано-прибудовані приміщення молодіжного кафе на 50 місць, здоровпункту і комплексного приймального пункту, приналежність яких буде визначена окремою додатковою угодою. Передача 72-квартирного житлового будинку у власність товариству «Наука» засвідчується сторонами актом прийняття-передачі, складеним на протязі двох місяців після завершення будівництва.

03 травня 2004 року між ТІЗ «Наука» та ОСОБА_5 укладено договір про дольову участь на будівництво квартири АДРЕСА_1. Згідно п. 1 цього договору, планове завершення будівництва та здача його в експлуатацію ІІІ квартал 2004 року.

При цьому, згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23.04.2012р. по справі №2-5647/11, залишеному без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 25.06.2012р., суд прийшов до переконання, що зустрічні позовні вимоги ТІЗ «Наука» до ОСОБА_5 про визнання розірваним договору про пайову участь у будівництві до задоволення не підлягають, оскільки, за недоведеності факту виконання договору від 03.05.2004р. зі сторони ОСОБА_5, цей договір слід вважати розірваним в односторонньому порядку за спливом вказаного у листі-вимозі строку, тобто договір вже є розірваним.

Станом на день звернення позивача із позовом до суду і станом на день ухвалення рішення вищевказаний багатоквартирний житловий будинок в експлуатацію не зданий. Дана обставина визнається сторонами, ніким не заперечується, та в силу ч. 1 статті 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 06.05.2014р. за №21257529, у Державному реєстрі відсутні відомості про права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження щодо квартири АДРЕСА_1.

Також немає відомостей щодо прав власності на дану квартиру в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується інформацією з цього реєстру №21257643 від 06.05.2014р.

Згідно постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 13.02.2010р., дільничий інспектор Тернопільського МВ УМВСУ в Тернопільській області в ході проведеної перевірки допитавши гр. ОСОБА_6 встановив, що його теща ОСОБА_5 на даний час проживає у м. Городенко Івано-Франківської області. В квартирі АДРЕСА_1 на даний час ніхто не проживає.

Відповідно до постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 31.10.2012р., дільничий інспектор Тернопільського МВ УМВСУ в Тернопільській області в ході проведеної перевірки встановив, що будинок АДРЕСА_1 є новозбудованим багатоквартирним житловим будинком, який на даний час не зданий в експлуатацію. З 2004 року в даному будинку почали проживати мешканці, зокрема в квартирі АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7. При цьому, інспектору міліції не вдалось відібрати пояснення у мешканців квартири АДРЕСА_1, оскільки при не одноразовому відвідуванні даного помешкання, дверей ніхто не відчиняв. При опитуванні мешканців будинку АДРЕСА_1 інспектору міліції повідомили, що в квартирі АДРЕСА_1 з 2004 року дійсно проживає ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданого 29.05.2013р. державним реєстратором Грицик С.В., керівником юридичної особи - товариства індивідуальних забудівників «Наука» (м. Тернопіль, вул. Кривоноса, 2а, код ЄДРПОУ 25694179), а також особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, є Редько Оксана Володимирівна. Даних про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи немає.

Окрім того, ця ж інформація про юридичну особу і її керівника підтверджується витягом з ЄДРПОУ наданим 25.03.2014р. Головним управління статистики у Тернопільській області.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання про не обґрунтованість позовних вимог, не підтвердження їх матеріалами справи та необхідність відмовити у задоволенні позову з наступних мотивів.

Згідно із статтею 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Згідно статті 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. А згідно ч. 4 цієї ж статті, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 212 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивач у своєму позові посилається на своє порушене відповідачем право власності, а саме право користування приміщенням АДРЕСА_1, в якій без законних на те підстав проживає відповідач. Просить виселити відповідача із даного приміщення.

Однак, дані твердження позивача суперечать положенням цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 2, 3 статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У зв'язку із тим, що будинок по АДРЕСА_1 не зданий в експлуатацію, про право власності позивача на нерухоме майно, в тому числі на приміщення АДРЕСА_1 цього будинку йтись не може. Позивач просить захистити його права як власника матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Однак, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами порушення свого права власності, так як позивач не володіє таким правом. Зокрема, це підтверджується положеннями договору про сумісну діяльність від 15 червня 1999 року укладеного між управлінням капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, як замовником, та товариством індивідуальних забудовників «Наука», як забудовником.

Згідно п. 2.1., 5.2. цього Договору, передача 72-квартирного житлового будинку замовником (УКБ ТОДА) у власність забудівнику (товариству «Наука») відбувається після завершення будівництва, що засвідчується актом прийому-передачі та не суперечить ч. 2 статті 1131 ЦК України, згідно якої умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

На даний час будинок в експлуатацію не зданий, акту прийому-передачі від замовника до забудівника немає.

Окрім цього, згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач просить усунути перешкоди в користуванні приміщенням шляхом виселення відповідача із цього приміщення. Серед способів захисту цивільного права передбачених в ч. 2 статті 16 ЦК України виселення не вказано. Також суд не знаходить підтверджень наявності такого способу захисту встановлених договором.

При цьому, із аналізу цивільного законодавства, з урахуванням суб'єктного складу сторін, вбачається, що виселення можливе лише із житлового приміщення (Житловий кодекс України, Закон України «Про іпотеку).

Беручи до уваги те, що приміщення АДРЕСА_1 не має статусу житлового (як і не житлового також), положення житлового законодавства до даних правовідносин не можуть застосовуватись (стаття 2 ЖК України).

Таким чином, позивачем не доведено і судом не здобуло належних і допустимих доказів порушення права власності, у зв'язку із тим, що у позивача не виникло це право ні щодо будинку АДРЕСА_1 в цьому будинку зокрема.

Щодо тверджень представників відповідача про відсутність повноважень у представника позивача на звернення до суду із даним позовом і як наслідок залишення позовної заяви без розгляду, суд їх відхиляє, як такі, що не обґрунтовані та спростовуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.05.2013р., витягом з ЄДРПОУ від 25.03.2014р.

Так як рішення ухвалено не на користь позивача, відповідно до статті 88 ЦПК України, судові витрати із відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60-62, 88, 209, 212-215, 223, 294 Цивільно-процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства індивідуальних забудовників «Наука» до ОСОБА_5, третя особа - управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення із займаного приміщення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий П.Я.Стельмащук