Постанова № 40084332, 06.08.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 127/20347/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Татарський В.О.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Сапальової Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини А2287 на постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 11 жовтня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А3650 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення , -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2006 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до військової частини А-3650 про стягнення грошової компенсації за не отримане продовольче забезпечення.

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що в порушення частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка гарантує матеріальне, продовольче забезпечення та інші види забезпечення військовослужбовців, йому не було виплачено грошової компенсації за незабезпечення продовольчими пайками. Позивач просив стягнути з військової частини А-3650 грошову компенсацію за неотриманий продовольчий пайок в сумі 20180 грн. 39 коп.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 11 жовтня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з військової частини А-3650 на користь ОСОБА_2 компенсацію за продовольче забезпечення у сумі 20180 грн. 39 коп. за період 11 березня 2000 року.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, військова частина А2287, яка є правонаступником військової частини А3650 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт звертає увагу на те, що право військовослужбовців на забезпечення за рахунок держави продовольчим пайком до 11.03.2000 року було передбачене частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів суду апеляційної інстанції у відповідності до пунктів 1, 2 частини 1 статті 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що хоча з 11 березня 2000 року дію частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призупинено в частині наявності у військовослужбовців права на отримання компенсації за продовольчий пайок на підставі Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", але з 2001 року набрала чинності стаття 16 Закону України "Про Збройні Сили України", якою гарантується отримання військовослужбовцями за рахунок держави різних видів забезпечення в тому числі і продовольчого, в зв'язку з чим вважав, що позивач має право на отримання грошової компенсації взамін продовольчих пайків.

Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування постанови суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Проаналізувавши законодавство що регулює спірні правовідносини, вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що з березня 2000 року законодавством призупинено виплату компенсації замість не отриманих продовольчих пайків.

Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12 березня 1996 року №316 "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ".

Дію частини 2 статті 9 вказаного Закону призупинено Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України "Про Збройні Сили України", якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Закон не передбачає отримання грошової компенсації за не отримане продовольче забезпечення.

29 березня 2002 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації", яка також не передбачала компенсації за продовольче забезпечення.

Тобто, грошова компенсація замість продовольчих пайків була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року.

Натомість, позивач просить стягнути грошову компенсацію за продовольче забезпечення у період з 11 березня 2000 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини А2287 задовольнити повністю .

Постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 11 жовтня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А3650 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, - скасувати та ухвалити нове рішення .

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Сапальова Т.В.