Ухвала суду № 40084301, 06.08.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1263/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Сапальової Т.В.

секретар судового засідання: Александрова К.В.

за участю:

представника позивача Жученко Т.П.

представника відповідача Фурманчука С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Дар" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дар" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2014 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дар" про стягнення адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2013 році в сумі 68020,00 грн. та 163,28 грн. пені за прострочення терміну сплати санкцій.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року адміністративний позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дар" про стягнення адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та пені за прострочення терміну сплати санкцій - задоволено повністю.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Аргументуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що ним здійснено всі можливі заходи передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для працевлаштування інвалідів та вина відповідача щодо невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів відсутня повністю, адже факт створення вільних робочих місць та вжиття належних заходів працевлаштування інвалідів підтверджується звітами форми №10-ПН та листами відповідача, що направлялись Вінницькому обласному відділенню фонду соціального захисту інвалідів протягом 2013 року.

Позивач скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України та надав письмові заперечення на апеляційну скаргу (вх. №17054/14 від 22 липня 2014 року), в яких просить останню залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі №802/1263/14-а залишити без змін. Позивач в своїх запереченнях вказує на те, що Верховний Суд України у своїх постановах чітко визначив основну позицію, що лише щомісячне подання звітності за формою №3-ПН дає підстави для звільнення суб'єкта господарювання від сплати адміністративно-господарських санкцій, тоді як звіти по формі №3-ПН товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дар" було подано лише з лютого 2013 року по грудень 2013 року.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, що прибули до суду апеляційної інстанції, а саме: відповідача на підтримання доводів апеляційної скарги, позивача - на підтримання рішення суду першої інстанції, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, форми 10-ПІ затвердженої Наказом Міністерства праці України №42 від 10.02.2007 року, за 2013 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дар" склала 40 осіб. Також, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 2 особи.

Відповідач в січні 2013 року не інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць шляхом подання звіту за формою № 3-ПН.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем не було вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування на товаристві інвалідів, що свідчить про не виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів".

Колегія суддів суду апеляційної погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 затверджено порядок подання підприємствам, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок). Відповідно до цього Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою №10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007р. №42.

Згідно з вказаним звітом відповідача середньооблікова кількість штатних працівників у 2013 році становила 40 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 0 осіб, а також кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених, відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 2 особи.

Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів визначено у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією тому числі підприємством, організацією, в тому числі громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з частиною 2 статті 19 зазначеного Закону норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до листа Іллінецького районного центру зайнятості №02-14/757 від 10.04.2014 підприємство відповідача надавало звіти (Форма 3-ПН) про наявність вільних робочих місць для інвалідів за 2013 рік, а саме починаючи з лютого по грудень 2013 року.

Тобто за січень 2013 року підприємством відповідача звіт (Форма 3-ПН) про наявність вільних робочих місць для інвалідів наданий не був.

Викладене свідчить про не виконання відповідачем в повному обсязі вимог щодо створення робочих місць, відповідно до нормативів, встановлених статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів".

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 3 статті18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Тобто, на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Колегія судів суду апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не було щомісячно проінформовано службу зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів за 2013 рік шляхом подання звітів по формі № 3-ПН, що не спростовано відповідачем.

Тобто підприємство відповідача не надавало в повному обсязі державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, що свідчить про не виконання відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Стаття 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

За приписами частини 2 статті 20 Закону - порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма"Дар" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 11 серпня 2014 року .

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Сапальова Т.В.