Ухвала суду № 40084047, 05.08.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1897/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

05 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Лайн Груп» до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю, визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення ТОВ «Транс Лайн Груп» суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 718063,00 грн.; визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення ТОВ «Транс Лайн Груп» суми податкового кредиту на суму 524129,00 грн.; визнано протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності позивача в інформаційній базі даних «Податковий блок» та «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», на підставі висновків, зроблених в акті про результати документальної позапланової перевірки №859/22/35884094 від 03 грудня 2013 року; зобов'язано відповідача вилучити з інформаційної бази даних «Податковий блок» та «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акту про результати документальної позапланової перевірки №859/22/35884094 від 03 грудня 2013 року; зобов'язано відповідача відновити в інформаційній базі даних «Податковий блок» та «Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» дані податкової звітності ТОВ «Транс Лайн Груп» шляхом внесення показників, зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по березень 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між позивачем та ТОВ «Дніпроторгінвест», ТОВ «Кастом-Контракт» вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18 листопада 2013 року по 22 листопада 2013 року ДПІ у м.Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірка ТОВ «Транс Лайн Груп» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ за грудень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпроторгінвест», з ПП «Екобудсервіс-плюс», з ТОВ «Кастом-Контракт», за серпень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Форкліфтспецтех», за липень 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «АНВІ ГРУП» та ПАТ «Кинотехпром» та податку на прибуток підприємства за відповідні періоди з вищевказаними контрагентами, за результатами якої складено акт №859/22/35884094 від 03 грудня 2013 року, в якому встановлено порушення позивачем п.п.3.1.1, п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань у загальній сумі 718063,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року - 280652,00 грн., січень 2011 року - 5224,00 грн., лютий 2011 року - 126423,00 грн., березень 2011 року - 305764,00 грн.; порушення пп.7.2.1, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено розмір податкового кредиту в загальній сумі 524129,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року - 524129,00 грн.

На підставі акта перевірки №859/22/35884094 від 03 грудня 2013 року ДПІ у м.Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області внесено до інформаційної системи «Податковий блок» та «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію в частині податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Транс Лайн Груп» за період з грудня 2010 року по березень 2011 року, а саме зменшено суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по контрагентам позивача до 0,0 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що дії відповідача щодо зменшення позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, та коригування показників податкової звітності є протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

З вищенаведеними нормами Закону України «Про податок на додану вартість» також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Дніпроторгінвест» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №2010/12/14 від 14 грудня 2010 року, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві товар (Поліфарб-Лайн фарба біла, мікрокульки, структурний термопластик Agglotherm S40, термопластик НР25, пластик холодного нанесення Б-АК-52-Т «Стріла» (білого кольору), затверджувач, Праймер (підгрунтовка) для термопластика), а покупець прийняти і сплатити товар.

На підтвердження виконання вищевказаного договору, позивачем надано: видаткові накладні; податкові накладні; договір перевезення вантажу від 01 грудня 2010 року; акт виконаних робіт по наданню транспортних послуг; товарно-транспортні накладні; виписки з банківського рахунку; журнал-ордер і відомість по рахунку.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Кастом-Контракт» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №123-11.10 від 10 жовтня 2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар: геотекстиль TYPAR SF77, геомембрана з високоміцного поліетилену HDPE «Geosvit».

На підтвердження виконання вищевказаного договору, позивачем надано: видаткову накладну; податкову накладну; договір №2406-1 від 24 червня 2011 року про відступлення права вимоги; банківські виписки; журнал-ордер і відомість по рахунку.

Також позивачем надано докази подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Дніпроторгінвест» та ТОВ «Кастом-Контракт», а також використання його у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська від 09 листопада 2012 року №4904/22-7/37212565 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Дніпроторгінвест» щодо підтвердження господарських відносин за жовтень, грудень 2010 року», акті ДПІ у Печерському районі м.Києва від 09 березня 2011 року №60/22-03/37192794 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Кастом-Контракт» з питань правильності обчислень податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року», з яких вбачається, що у даних товариств відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, складські приміщення, що вказує на відсутність факту реального здійснення господарської діяльності.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на вищезазначені акти перевірки, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Крім того, висновки відповідача ґрунтуються на наявності вироку Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 12 лютого 2014 року по справі №206/706/14-к, згідно якого ОСОБА_3, як директора ТОВ «Дніпроторгінвест», визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.205 КК України, та встановлено, що ОСОБА_3 за попередньою змовою з невстановленими особами, посягаючи на встановлений законодавством України порядок здійснення підприємницької діяльності, умисно та з корисливих мотивів здійснив фіктивне підприємництво.

В силу ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, однак, наданий відповідачем вирок Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 12 лютого 2014 року по справі №206/706/14-к стосується ОСОБА_3 щодо створення ТОВ «Дніпроторгінвест» без мети здійснення господарської діяльності, обставини щодо виконання спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дніпроторгінвест» не досліджувалися у кримінальній справі №206/706/14-к за обвинуваченням ОСОБА_3, а тому створення названого підприємства без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність керівництва ОСОБА_3 в ньому, встановлена у вищезазначеній кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, безпідставно зазначається відповідачем як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем ТОВ «Дніпроторгінвест», ТОВ «Кастом-Контракт» останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ТОВ «Дніпроторгінвест», ТОВ «Кастом-Контракт» та відсутності реального здійснення договорів, укладених між ними та позивачем.

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, з наданих позивачем доказів вбачається, що договори укладені між позивачем та контрагентами мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають. Враховуючи, що податкові накладні, видані позивачу, містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством, вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на включення до податкового кредиту. Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам податкового законодавства та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Згідно ст.74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Наказом ДПА України від 18 квітня 2008 року №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагентів, відповідно до п.2.21 якого підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Наказом ДПС України від 24 грудня 2012 року №1197 «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» з 01 січня 2013 року було введено в експлуатацію ІС «Податковий блок» в податкових органах всіх рівнів.

Відповідно до вимог ст.74 Податкового кодексу України інформаційна система «Податковий блок» повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту, а податкові органи використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

У відповідності до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки, викладені в акті перевірки №859/22/35884094 від 03 грудня 2013 року, були відображені податковим органом у електронній базі даних - «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», «Податковий блок» однак податкове повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки не приймалося.

У податковому законодавстві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові грошового зобов'язання в порядку ст.54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Враховуючи, що відповідачем на підставі акта №859/22/35884094 від 03 грудня 2013 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Транс Лайн Груп» податкове повідомлення-рішення стосовно позивача не приймалось та, відповідно, грошове зобов'язання не узгоджувалось, у податкового органу в даному випадку були відсутні законні підстави для зменшення ТОВ «Транс Лайн Груп» суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 718063,00 грн. та зменшення суми податкового кредиту на суму 524129,00 грн., а також внесення до інформаційних баз даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та «Податковий блок» змін в частині податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість позивача за вказаний період на підставі вищезазначеного акту перевірки, внаслідок чого обґрунтовано зобов'язано відповідача вилучити з інформаційної бази даних «Податковий блок» та «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акту, та відновити дані податкової звітності ТОВ «Транс Лайн Груп» шляхом внесення показників, зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по березень 2011 року.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 липня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 08 серпня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.