Постанова № 40082792, 07.08.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

07 серпня 2014 року справа № 814/3207/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомДП "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Галини Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г. Петрової, 2-а, м. Миколаїв, 54029

проскасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.13 р. № 0000912201 В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 червня2013 р. № 0000912201.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач не наділений компетенцією визнавати правочини нікчемними, а тому його висновки, викладені в акті перевірки, суперечать приписам Цивільного кодексу України.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях навів такі доводи. На його думку, правочини позивача із ТОВ "Профстрой", ТОВ "Євразія Метал", ТОВ "Сота Плюс", ТОВ "ТРК Альянс", ТОВ "АМВ-Миколаїв", ФОП ОСОБА_1, ПП ВКФ "Універсал-Центр" і ТОВ "Миколаївтранспорт Плюс" носять характер штучних і спрямовані на ухилення від оподаткування, що підтверджується тим, що в ланцюгах постачальників названих підприємств виявлені суб'єкти господарювання, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності (а. с. 25-28).

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

В судове засідання 7 серпня 2014 р. прибув представник відповідача, представник позивача в судове засідання не з'явився, клопотавши про розгляд справи за його відсутності (а. с. 141).

Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. На підставі наведеної норми, суд розглядає справу в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

В квітні-травні 2013 р. ДПІ провела документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2011 р. до 31 грудня 2012 р., результати якої оформлені актом від 6 червня 2013 р. № 1672/22-100/31159920 (далі - акт перевірки) (а. с. 32-109).

У висновку акту перевірки, серед іншого, вказано на порушення позивачем ст. 134 п. 134.1. пп. 134.1.1., ст. 135 п. 135.1., п. 135.2., п. 135.4. пп. 135.4.1., п. 135.5. пп. 135.5.2., ст. 137 п. 137.1., п. 137.11., п. 137.16., ст. 138 п. 138.1. пп. 138.1.1., п. 138.2., п. 138.4., п. 138.6., ст. 159 п. 159.1. пп. 159.1.2. Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 578920,0 грн.

27 червня 2013 р. ДПІ прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0000912201, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 578920,0 грн. і застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 63278,50 грн. (а. с. 7).

Як слідує з акту перевірки і заперечень ДПІ, підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, стала наявність серед його постачальників таких підприємств, як ТОВ "Профстрой", ТОВ "Євразія Метал", ТОВ "Сота Плюс", ТОВ "ТРК Альянс", ТОВ "АМВ-Миколаїв", ФОП ОСОБА_1, ПП ВКФ "Універсал-Центр", ТОВ "Миколаївтранспорт Плюс", які ДПІ вважає фіктивними, так як, в свою чергу, серед їх постачальників маються підприємства з ознаками фіктивності.

Суд знаходить ці доводи відповідача необґрунтованими і такими, що не доведені належними засобами доказування.

Відповідач провів виїзну перевірку, під час якої мав безпосередньо досліджувати питання наявності чи відсутності у позивача товарів та результатів послуг, отриманих від вищезгаданих контрагентів. В той же час, ДПІ не здобула жодних безпосередніх доказів, які б підтверджували її висновок про штучність правочинів - всі доводи відповідача ґрунтуються виключно на даних актів перевірок контрагентів, тобто ДПІ механічно перенесла оцінку контрагентів на позивача, що суперечить меті та сутності перевірки платника податків, а також принципу індивідуальної відповідальності, закріпленому ст. 61 ч. 2 Конституції України.

Як визначено ст. 8 ч. 2 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При розгляді Європейським Судом з прав людини справ "Булвес" АД проти Болгарії", "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії", "Інтерсплав проти України", Суд висловив таку правову позицію: держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходи для недопущення зловживань у сфері оподаткування, але визначення податкових зобов'язань і застосування фінансових санкцій до платника податків тільки на тій підставі, що контрагенти-постачальники такого платника податків розцінені податковим органом як недобросовісні, на думку Суду, порушує права платника податків.

Отже, нарахування податків і штрафів може вважатись законним тільки у випадку, коли контролюючий орган встановить факти порушення податкового законодавства безпосередньо тим суб'єктом, який перевіряється і такі факти будуть підтверджені прямими доказами. В даному спорі суд констатує, що ДПІ не встановила ніяких порушень з боку позивача, а порушення допущені його постачальниками можуть тягнути відповідальність виключно для останніх.

Суд враховує і те, що обставини, на підставі яких було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, вже були предметом судового розгляду.

Так, на підставі тих же обставин, які призвели до нарахування податку на прибуток підприємств, ДПІ податковим повідомленням-рішенням від 27 червня 2013 р. № 0000902201 донарахувала позивачу і податок на додану вартість.

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення до Миколаївського окружного адміністративного суду, який своєю постановою від 11 грудня 2013 р. у справі № 814/3128/13-а рішення визнав протиправним і скасував повністю (а. с.122-127).Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 р. апеляційна скарга ДПІ залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін (а. с. 128-134).

За правилами ст. 254 ч. 5 КАС України, рішення суду набрало законної сили.

Згідно із ст. 72 ч. 1 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, позивач виконав вимоги ПК України щодо наявності у нього первинних документів, які перелічені в акті перевірки, а заперечення відповідача ґрунтуються на припущеннях, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивач, надавши платіжне доручення № 2007 від 16 липня 2013 р. (а. с. 2), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 2294,0 грн., який присуджується йому з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000912201, прийняте 27 червня 2013 р. державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, скасувати.

3. Присудити дочірньому підприємству "Миколаївський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 2294,0 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз