Ухвала суду № 40082284, 04.08.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 738/1247/14-ц Провадження № 22-ц/795/1611/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Волошина Н. В. Доповідач - Лакіза Г. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛакізи Г.П.,суддів:Скрипки А.А., Шевченка В.М., при секретарі:Позняк О.М., за участю:позивача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 03 липня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення правочину під впливом обману, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Менського районного суду Чернігівської області від 03 липня 2014 року, яким в задоволенні її позову до ОСОБА_6 було відмовлено, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необгрунтованим через невідповідність висновків суду обставинам справи, через порушення норм матеріального права внаслідок незастосування закону, який підлягав застосуванню. Апелянт зазначає, що встановивши факт недійсності правочину за рішенням Менського районного суду від 06.12.2013 року, а саме договору купівлі-продажу автомобіля від 26 червня 2013 року, який перебував у спільній сумісній власності її та відповідача до цієї дати та незважаючи на дане судове рішення і на те, що даний автомобіль до цього часу не повернуто відповідачем ОСОБА_6 у спільну сумісну власність для подальшого його розподілу між ними, суд невірно став тлумачити вимоги ст. ст. 216, 230 та 236 ЦК України, які повинен був застосувати при вирішенні даного позову. Також, на думку апелянта, судом першої інстанції не було надано жодної правової оцінки щодо заподіяння їй відповідачем ОСОБА_6 збитків та моральної шкоди та не застосовано ст.ст. 203, 215, 229, 369 ч.4, 1166, 1167 ЦК України, які суд повинен був застосувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_5,, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

По справі встановлено, що під час шлюбу сторін по справі ними було придбано автомобіль марки ВАЗ-21703, тип легковий седан-В, № кузова НОМЕР_1 за договором купівлі-продажу №01 від 08 червня 2010 року. 26 червня 2013 року даний автомобіль був відчужений відповідачем через ТОВ „Регіональна оціночна компанія „Південь-експерт" ОСОБА_7 Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 22 січня 2014 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26 червня 2013 року, укладений між ТОВ „Регіональна оціночна компанія „Південь-експерт" та ОСОБА_7 щодо автомобіля марки ВАЗ-21703, 2010 року випуску, що перебував на обліку в Менському ВРЕР ДАІ УМВС України в Чернігівській області з 2010 року і був знятий з обліку для продажу 26 червня 2013 року з видачею транзитних номерів НОМЕР_2.

В обгрунтування позовних вимог по даній справі позивач ОСОБА_5 зазначала, що відповідач дане рішення суду не виконав, автомобіль у спільну сумісну власність не повернув і на даний час автомобіль значиться зареєстрованим за ОСОБА_7, в зв'язку з чим вона позбавлена можливості ним користуватись і поділити його в судовому порядку. Позивачка вважає, що такими діями відповідач, застосовуючи обман, заподіяв їй матеріальну шкоду в розмірі 43 123,44 грн., а тому відповідно до ст. 230 ЦК України зобов'язаний відшкодувати їй збитки в подвійному розмірі 43 123,44 грн. (вартість 1/2 частини автомобіля) х 2 =86246,88 грн., а також 10 000 грн. моральної шкоди.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала суду належних доказів того, що договір купівлі-продажу від 26 червня 2013 року між ТОВ „Регіональна оціночна компанія „Південь-експерт" та ОСОБА_7 укладений під впливом обману. Суд першої інстанції також виходив з того, що відповідно до положень ст. 230 ЦК України право на відшкодування збитків у подвійному розмірі та моральної шкоди має друга сторона правочину, яку ввели в оману, а не один із співвласників майна, тобто позивач ОСОБА_5, без згоди якого розпорядилися спільним майном.

Висновки суду першої інстанції щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог апеляційний суд вважає вірними, виходячи з наступного.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про безпідставне незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин вимог ст.ст. 216, 230 та 236 ЦК України, не можуть бути взятими апеляційним судом до уваги, оскільки грунтуються на невірному тлумаченні апелянтом даних норм закону.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Оскільки позивач ОСОБА_5 не була стороною визнаного недійсним договору купівлі-продажу від 26 червня 2013 року, укладеного між ТОВ „Регіональна оціночна компанія „Південь-експерт" та ОСОБА_7, суд першої інстанції вірно зазначив, що вона не є тією особою, яка може заявляти вимоги про відшкодування збитків у подвійному розмірі та моральної шкоди, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину відповідно до ст. 230 ЦК України.

Крім того, згідно з рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 22 січня 2014 року (а.с.39-41, 69-70), підставою визнання судом недійсним вищевказаного договору купівлі-продажу було вчинення його в порушення вимог ст. 65 СК України без письмової згоди другого з подружжя, а не вчинення його з підстав, передбачених ст.230 ЦК України - під впливом обману.

Також не може бути підставою для скасування судового рішення посилання апелянта на безпідставне незастосування судом першої інстанції до спірних правовідносин вимог ст. 216 ЦК України.

Дійсно, ч.2 ст.216 ЦК України передбачено, що якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Проте, вимоги про відшкодування збитків у подвійному розмірі та моральної шкоди, що завдані у зв'язку з вчиненням правочину, були заявлені позивачем ОСОБА_5 не на підставі ч.2 ст.216 ЦК України, тобто у зв'язку з визнанням судом правочину недійсним, і не на підставі ч.2 ст. 229 ЦК України, тобто в зв'язку з вчиненням правочину під впливом помилки, а на підставі ч.2 ст.230 ЦК України, тобто в зв'язку з вчиненням правочину під впливом обману.

Оскільки позов було заявлено не з підстав, передбачених ч.2 ст. 216 ЦК України і ч.2 ст.229 ЦК України, суд першої інстанції обгрунтовано не застосував положення цих статей до спірних правовідносин.

Також у суду першої інстанції не було підстав застосовувати до спірних правовідносин положення статей 1166, 1167 ЦК України, оскільки позивачкою не доведено заподіяння їй відповідачем матеріальної і моральної шкоди.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновок суду першої інстанції і не дають підстав для її задоволення. Тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Оскільки при подачі апеляційної скарги ОСОБА_5 повинна була сплатити 553 грн. 03 коп. судового збору (431 грн. 23 коп. - за оскарження рішення в частині відмови в задоволенні вимог майного характеру та 121 грн. 80 коп. - за оскарження рішення в частині відмови в стягненні моральної шкоди), а сплачено нею було лише 481 грн. 24 коп. (а.с.91), недоплачена сума судового збору в розмірі 71 грн. 79 коп. підлягає стягненню з неї в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 03 липня 2014 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави (отримувач - УК у м. Чернігові / м.Чернігів / 22030001, р/р 31210206780002, код ЄДРПОУ 38054398, в ГУДКСУ у Чернігівській області, (МФО 853592) 71 грн. 79 коп. в рахунок недоплаченого нею при подачі апеляційної скарги судового збору.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: