Ухвала суду № 40082201, 08.08.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1059/2014(м)

263/5228/14-ц

Категорія 27 Головуючий у 1-ій інстанції Шатілова Л.Г.

Суддя - доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

Іменем України

06 серпня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.

при секретарі - Макаровій О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання з повернення позики за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 червня 2014 року про забезпечення позову,

В с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2014 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання з повернення позики.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 червня 2014 року задоволено заяву позивачки ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Накладено арешт на ? частину квартири АДРЕСА_1, яка на праві приватної спільної сумісної власності належить ОСОБА_3

Накладено арешт на транспортні засоби: WOLKSWAGEN CADDY KOMBI, державний номерний знак НОМЕР_1, ГАЗ 31-10, державний номерний знак НОМЕР_2, які належить на праві приватної власності ОСОБА_3

Ухвалу для виконання направлено до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції та Маріупольського ВРЕР ДАІ № 1.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суддя виходила з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду про забезпечення позову, відповідачка ОСОБА_3 в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою скасувати заходи забезпечення позову та повернути заяву про забезпечення позову заявнику.

Зокрема вказує, що судом відкрито провадження у справі з порушенням правил підсудності.

Крім того, заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 ЦПК України. Нерухоме та рухоме майно, щодо якого вжито заходи забезпечення позову, перебуває в заставі і відповідно до ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Із заявою про відкладення розгляду справи до суду не звернулись.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду про забезпечення позову залишенню без змін, з таких підстав.

Відповідно до ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону, а також змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Як вбачається з матеріалів справи, постановляючи ухвалу про накладення арешту на ? частину квартири АДРЕСА_2, автомобілі WOLKSWAGEN CADDY KOMBI, державний номерний знак НОМЕР_1 та ГАЗ 31-10, державний номерний знак НОМЕР_2, належні відповідачці, суд відповідно до ст.151 ЦПК України, вжив заходи забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

З таким висновком суду колегія суддів не може не погодитися.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно роз'яснень викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року (далі Постанова), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2014 року ОСОБА_2 подано позовну заяву до ОСОБА_3 з вимогами про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання з повернення позики у розмірі 618013,87 грн. (а.с.2-5).

За умовами договору позики грошей від 07 грудня 2013 року, укладеного між ОСОБА_5 (позикодавцем) та ОСОБА_3, ОСОБА_6 (позичальники), позикодавець передав у власність позичальників у частках грошові кошти в сумі 279510 грн., а позичальники прийняли зобов'язання у строк до 07 червня 2014 року повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, договір посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_7, номер за реєстром 4557. Виконання зобов'язання за цим договором позики забезпечено нотаріально посвідченим договором іпотеки, укладеним в той же день між тими ж сторонами, предметом якого є трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, номер за реєстром 4559. На підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» та у зв'язку з нотаріальним посвідченням договору іпотеки накладено заборону відчуження на дану квартиру, яка належить ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до припинення чи розірвання договору іпотеки, реєстраційний номер 4560 (а.с.75, 76).

Відповідно до договору застави транспортного засобу № 50007862 від 12 березня 2013 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (заставодержателем) та ОСОБА_3 (заставодавцем), остання з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 5007862 від 06 березня 2013 року заставила автомобіль WOLKSWAGEN CADDY KOMBI, державний номер НОМЕР_1 (а.с.77).

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, тощо. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи ті обставини, що судом накладено арешт на вищезазначене майно відповідачки з метою забезпечення позову в подальшому, звернення стягнення на це майно за оскаржуваним судовим рішенням не передбачено, права відповідачки цим не порушуються, оскільки воно знаходиться в іпотеці і заставі інших осіб, а Закон України «Про іпотеку» і Закон України «Про заставу» не містить положень щодо заборони накладення арешту на майно, яке знаходиться і іпотеці, і в заставі, колегія суддів не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову.

Посилання в апеляційній скарзі на положення ч.1 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» являються необґрунтованим, оскільки зазначена норма регулює звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання за виконавчими документами.

Разом з тим, положеннями ч.3 ст.54 цього Закону передбачено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі, якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Оскільки порушень правил підсудності при відкритті 12 червня 2014 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області провадження по даній справі не встановлено, доводи апеляційної скарги щодо розгляду заяви про забезпечення позову некомпетентним судом являються неспроможними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених вимог, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307, 312 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Т.Б.Ткаченко

Судді: В.М.Барков

Є.Є.Мальцева