Рішення № 40082195, 08.08.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1169/2014(м)

263/1565/14-ц

Головуючий в 1 інстанції: Кулик С.В.

Доповідач: Гаврилова Г.Л.

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів Баркової Л.Л., Сорока Г.П.

при секретарі Одинцові Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Металургійного комбінату «Азовсталь» про стягнення заборгованої індексації по заробітній платі, компенсації витрат частини заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 червня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «МК Азовсталь» про стягнення заборгованої індексації по заробітній платі, компенсації витрат частини заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, завданою невиплатою заробітної плати. В обґрунтування позову зазначив, що з 24.08.1981 року по 25.05.2010 року він працював у ПАТ МК «Азовсталь». Проте при виплаті йому заробітної плати не проводилася індексація передбачена діючим законодавством, внаслідок чого порушені його права на оплату праці, у зв'язку з чим він змушений звернутись до суду з даним позовом та просить зобов'язати відповідача виплатити йому індексацію з компенсацією заробітної плати за період з 01.03.2003 року по 31.05.2010 року у розмірі 238, 92 грн., а також виплатити йому середній заробіток за час затримки виплати індексації заробітної плати з 01.06.2010 року по 19.02.2014 року у розмірі 295 835, 82 грн., моральну шкоду у розмірі 1000 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 червня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ПАТ «МК «Азовсталь» на користь ОСОБА_1, заборгованість з індексації заробітної плати та компенсації за затримку виплати за період з 01 березня 2003 року по 31 травня 2010 року в розмірі 238,92 грн. з утриманням з вказаної суми при виплаті передбачених законом податків та обов'язкових платежів і зборів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання стосовно судового збору.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3, просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні з ПАТ «МК ім.Ілліча» середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати та моральної шкоди і позов в даній частині задовольнити. Позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що судом порушено норми матеріального права, а саме, не виконані положення ст.117 КЗпП України.

В решті частини рішення суду не оскаржується.

Позивач ОСОБА_1,належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, надав заяву про слухання справи за його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача,доводи представника позивач ОСОБА_3, заперечення проти апеляційної скарги представника ПАТ «МК Азовсталь» Плотнікової К.О., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

У відповідності з вимогами ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив з того, що розрахунок з позивачем, хоч й не у повному обсязі, але був проведений одразу при його звільненні у червні 2010 року, отже позивачем пропущений 3-місячний строк звернення до суду з даними вимогами. Крім того, позивачем не доведені обставини, які б обумовлювали відшкодування підприємством моральної шкоди, заподіяної останньому, тому що, при розгляді справи не було надано суду належних доказів, які б підтверджували заподіяння позивачу моральної шкоди неправомірними діями відповідача.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, з 24.08.1981 року по 25.05.2010 року перебував у трудових відносинах із ПАТ МК «Азовсталь». що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці. За цей період йому нараховувалась та виплачувалась заробітна плата.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі статею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до положень ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Зі справи вбачається, що ОСОБА_1, був звільнений з роботи 31 травня 2010 року і це був його останній робочий день. За даними ПАТ МК «Азовсталь» підприємство має заборгованість перед позивачем по виплаті індексації та компенсації в розмірі 238.92 гривень за період з 01.03.2003 року по 30.09.2005 рік. Сторонами даний факт не оспорюється .

Структуру заробітної плати визначено у ст. 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

За ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників та компенсації, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з п. п. 2.2.7, 2.2.8 «Інструкції зі статистики заробітної плати», затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5.

Отже, невиплачена індексація та компенсація втрати частини заробітної плати, є заборгованістю підприємства перед позивачем по заробітній платі, яка не була йому виплачена при звільненні і тому, ОСОБА_1, має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Висновки суду, що позивачем пропущений тримісячний строк для пред'явлення даних вимог не ґрунтується на законі, оскільки за змістом статті 117 КЗОт України роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Оскільки остаточний розрахунок з позивачем не здійснений, перебіг тримісячного строку й не починався.

Згідно позовної заяви ОСОБА_1, просив стягнути середній заробіток за період з 01.06.2010 року по 19.02.2014 року в розмірі 295 835,82 гривень, виходячи з середньоденної заробітної плати 315,39 грн. яка визначалася із заробітної плати за квітень-травень 2010 року.

Однак,оскільки позивач працював погодинно, згідно з довідкою ПАТ МК «Азовсталь», середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1, перед звільненням, визначена за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, становила 21,57 грн. З цим розміром середнього заробітку погодився представник позивача в судовому засідання апеляційного суду. За період з 01.06.2010 року по 05.08.2014 рок , за який ОСОБА_1 просить стягнути середній заробіток в остаточній редакції , становить 9 171 робочих годин.

З урахуванням цих обставин та меж позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку з 01.06.2010 року по 19.02.2014 року апеляційний суд визначає середній заробіток за час затримки виплати в сумі ( 9171 години х 21.57 грн) = 197 818,47 гривень.

Однак, згідно з положеннями п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Позивачем пред'являлись вимоги про стягнення індексації та компенсації за період з 01.03.2003 року по 31.05.2010 року. Судом фактично позовні вимоги задоволені частково.

Як встановлено судом при звільненні ОСОБА_1 підприємство не виплатило йому частину заробітної плати у вигляді індексації з компенсацією у розмірі 238, 92 грн. за період з 01 березня 2003 року по 30 вересня 2005 року, яка в даному випадку є спірною. Разом з цим, за цей же період позивачу було нараховане та сплачено суму заробітної плати у розмірі 37 933,41 гривень. ( а.с. 127-128)

Отже, при загальній виплаченій заробітній платі за спірний період у розмірі 37 933,41 гривень, сума невиплаченої заробітної плати у вигляді індексації та компенсації за цей період становила 238, 92 грн та складає 0,63 % від заробітної плати.

Тому, визначаючи розмір середнього заробітку до стягнення,колегія суддів вважає необхідним задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 - в розмірі від частки заробітної плати, яка не виплачена позивачу при звільненні 238.92 гривень порівняно від його середнього заробітку за цей же період , розрахувавши цю суму наступним чином:

(197 818,47 гривень х 0,63% х 100%)= 1246 гривень 26 копійки, де 197 818,47 гривень - середній заробіток за час розрахунку при звільненні з 01.06.2010 року по 05.08.2014 рік , 0,63%- коефіцієнт невиплаченої заробітної плати)

Враховуючи, що факт порушення трудових прав ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, обґрунтованими визнаються і позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки, у відповідності з положеннями ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів виходив з принципів розумності та справедливості, також наведених позивачем обґрунтувань моральних страждань і визначає до відшкодування 100 грн.

У зв'язку із викладеним, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду про відмову у позові ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Перевіряючи судове рішення, в частині відмови ОСОБА_6 у відшкодуванні судових витрат в розмірі 1 000 грн., апеляційний суд виходить з наступного.

Зі справи вбачається, що правова допомога надавалася ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_7 (а.с.14). На підтвердження оплати правової допомоги в розмірі 1 000 грн. позивачем надана квитанція, в якій адвокатом ОСОБА_7 зазначено про отримання вказаної суми.

Отже пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати на правову допомогу у розмірі 200 гривень.

На підставі ч.5 ст.88 ЦПК України з ПАТ МК «Азовсталь» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в сумі 365гривень 40 копійок( 243грн. 60 коп. та 121,80 грн.)

Керуючись ст. ст. 303 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 червня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди - скасувати.

Позов ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 1246 гривень 26 копійок, відшкодування моральної шкоди - 100 гривень , витрат на правову допомогу -у розмірі 200 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» у дохід держави судовий збір у розмірі 365 гривень 40 копійок.

В решті судове рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді