Рішення № 4008193, 20.09.2007, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 2-2795/2007р.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2007 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Вознюка С. М.

при секретарі Височин Ю.В.

за участюОСОБА_1 та представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа на стороні відповідачів: Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок дійсними та визнання права власності на земельні ділянки,

встановив:

Позивач 12.09.2007 року звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він на початку 2007 року домовився про укладення з відповідачами договорів купівлі-продажу земельних ділянок, розташованих на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області площами 1, 920 га, 1, 840 га, 2, 270 га, 2, 290 га, 1, 990 га відповідно, які належать відповідачам на праві приватної власності згідно державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області. На виконання домовленості між ними, позивач передав відповідачам в період з 5 по 8 січня 2007 року грошові кошти в іноземній валюті, а саме: ОСОБА_7 - 124800 доларів США,ОСОБА_3 - 119600 доларів США, ОСОБА_4 - 147550 доларів США, ОСОБА_6. - 148850 доларів США, ОСОБА_5 - 129350 доларів США, з метою в подальшому укласти договори купівлі-продажу й нотаріально їх засвідчити, однак у зв'язку з трудовою необхідністю не зміг їх укласти. 09.03.2007 року було укладено попередні договори, які нотаріально посвідчено, оскільки укласти відповідні договори купівлі-продажу нотаріус відмовився на підставі того, що діє мараторій щодо продажу земель сільськогосподарського призначення. З метою захисту свого права власності на придбані земельні ділянки позивач звернувся до суду й просив визнати дійсними укладені 5 та 8 січня договори купівлі-продажу земельних ділянок. Також просив визнати за ним право власності на зазначені земельні ділянки. При цьомуОСОБА_1подав заяву про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою судді від 14.09.2007 року заявуОСОБА_1 задоволено й йому відстрочено сплату судового збору в розмірі 1200 грн. до моменту ухвалення рішення в справі.

Під час попереднього судового розгляду справи позивач підтвердив свої позовні вимоги, а представник відповідачів ОСОБА_2, діючи на підставі нотаріально посвідчених довіреностей, позовні вимоги визнала та підтвердила факт передачі коштів у наведених позивачем розмірах саме 5 та 8 січня 2007 року.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України, в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачами не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.

Третя особа - Бориспільська районна державна адміністрація Київської області до суду не з'явилась, пояснень не надала, повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином.

За клопотанням позивача та представника відповідачів розгляд справи проведено без участі Бориспільської районної державної адміністрації, яка повідомлена належним чином.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідачів, перевіривши матеріали цивільної справи та дослідивши оригінали долучених до справи документів, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про достатність підстав для задоволення позовуОСОБА_1

Так, право власності на земельні ділянки відповідачів підтверджуються:

ОСОБА_7 - земельна ділянка площею 1, 920 га, кадастровий номер якої №3220881300:03:003:0080, - державним актом серії НОМЕР_1, виданого 07.02.2005 року (а.с. 14);

ОСОБА_3 - земельна ділянка площею 1, 840 га, кадастровий номер якої №3220881300:03:003:0065, - державним актом серії НОМЕР_2 виданого 01.02.2005 року (а.с. 13);

ОСОБА_4 - земельна ділянка площею 2, 270 га, кадастровий номер якої №3220881300:03:003:0063, - державним актом серіїНОМЕР_3, виданого 07.02.2005 року (а. с. 12);

ОСОБА_6 - земельна ділянка площею 2, 290 га, кадастровий номер якої №3220881300:03:003:0064, - державним актом серії НОМЕР_4 виданого 07.02.2005 року (а.с. 15);

ОСОБА_5- земельна ділянка площею 1, 990 га, кадастровий номер якої №3220881300:03:003:0066, - державним актом серіїНОМЕР_5 виданого 01.02.2005 року (а.с. 16).

Відповідно до державних актів вказані земельні ділянки мають кадастрові номери та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно договорів, які підписані ОСОБА_1таОСОБА_6., ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_3, ОСОБА_7, - вбачається, що сторони домовились про купівлю-продаж земельних ділянок, які належать відповідачам на праві власності за визначену в договорі ціну, однак належним чином оформити їх не змогли у зв'язку з зайнятістю позивача, хоча грошові кошти були передані під час підписання договору (а.с. 44-48).

З копій посвідчень про відрядження та наказів по підприємству ТОВ «Видавництво «Шкільний світ», вбачається, що менеджер по рекламіОСОБА_1знаходився у службових відрядженнях в період з 9 січня по 5 лютого 2007 року та з 8 лютого по 6 березня 2007 року (а.с. 27-30).

Після відрядження позивач намагався належним чином (нотаріально) укласти спірні договори, однак не зміг у зв'язку з дією мараторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. У зв'язку з цим, ОСОБА_1разом з відповідачами 09.03.2007 року укладені попередні договори, які було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марчук К.В. (а.с. 17-21). При цьому сторони в таких договорах підтвердили факт отримання коштів за придбані земельні ділянки.

В судовому засіданні поясненнями позивача та представника відповідачів підтверджено факт отримання відповідачами коштів саме при укладенні договорів 5 та 8 січня 2007 року, які не були засвідчені нотаріально.

В цілому сума угод купівлі-продажу земельних ділянок становить 3384194 грн. 50 коп.

Відповідно до змін Земельного кодексу України, - до 01.01.2008 року не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Вказане положення не може застосовуватися по відношенню до угод, які укладені між позивачем та відповідачами, оскільки, як встановлено судом, сторони досягли згоди на укладення договорів до набрання вказаними змінами чинності, тобто до 13.01.2007 року, однак укласти договори не змогли з незалежних від них причин, хоча грошові кошти були передані за домовленістю в повному обсязі.

Судом враховано, що сторонами укладено попередні договори за відсутності можливості укласти звичайні договори купівлі-продажу.

При цьому, суд не знаходить підстав для визнання таких угод недійсними, в порядку ст. 210 ЗК України, оскільки всі істотні умови договору купівлі-продажу були досягнуті, що підтвердили самі сторони, а угоди фактично укладені в період, коли заборона не діяла.

В даному випадку, відповідачі скористалися своїм правом, як власники земельних ділянок, на їх продаж, що не заборонено Конституцією України, оскільки громадяни не можуть обмежуватися в своїх законних правах. Таке право передбачено ст. 90 ЗК України.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Згідно ч.3 вказаної статті земля може перебувати у власності, в тому числі й приватній.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю також є громадяни, а згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі, й на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Фактично отримавши за договорами земельні ділянки, позивач позбавлений можливості здійснити їхню державну реєстрацію права власності, оскільки існує обмеження щодо продажу земельної ділянки.

Придбавши земельні ділянки в період, коли мараторій не діяв, ОСОБА_1 не має можливості в повному обсязі вважати їх приватною власністю, оскільки володіти, користуватися та розпоряджатися ними на власний розсуд не може в силу існування заборони, що суперечить вимогам ст. 319 ЦК України.

Зважаючи на вказані обставини та норми закону, суд вважає, що право власності позивач набув на підставі та за умов, які не суперечать закону, відповідно до ст. 329 ЗК України, оскільки договір укладено до моменту набрання чинності змін до Перехідних та прикінцевих положень ЗК України, і саме у зв'язку з такими змінами позивач не зміг належним чином оформити угоди та зареєструвати право власності.

Згідно ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України, а набувається та здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимогиОСОБА_1 підлягають задоволенню також з підстав відповідності їх вимогам ст. 132 ЗК України.

Судом враховано, що відповідно до ст. 111 ЗК України можуть бути обмежені права на земельну ділянку у виді заборони на продаж земельної ділянки або інше відчуження певним особам протягом установленого строку. Такі обмеження підлягають державній реєстрації. Крім того, згідно ч. 2 ст. ПО ЗК України перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановленого обмеження.

Стаття 130 ЗК України не виключає можливості придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) громадянами України, які не мають сільськогосподарської освіти або досвіду роботи у сільському господарстві чи не займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, в тому числі шляхом визнання його права.

Статтею 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Суд вважає, що підлягають задоволенню також вимоги позивача в частині зобов'язання реєстрації права власностіОСОБА_1 на земельні ділянки, оскільки заявник є належним власником землі, які отримав на підставі договорів купівлі-продажу.

При ухваленні рішення судом враховано, що до моменту його винесення позивачем не сплачено суми судового збору в розмірі 1200 грн., яку було відстрочено згідно ухвали від 14.09.2007 року.

За бажанням позивача судові витрати в справі віднесені на його рахунок.

На підставі ст. ст. 319, 373, 392 ЦК України, ст. ст. 78, 80, 81, 90, 110, 111, 130, 132, 152, 158, 210 ЗК України, та керуючись ст. ст. 4, 10, 60, 82, 174, 210, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

ПозовОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок, розташованих на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, а саме:

1) договір купівлі-продажу від 5 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_1та ОСОБА_7, щодо земельної ділянки площею 1, 920 га, кадастровий номер якої №3220881300:03:003:0080;

2) договір купівлі-продажу від 8 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_1таОСОБА_3, щодо земельної ділянки площею 1, 840 га, кадастровий номер якої №3220881300:03:003:0065;

3) договір купівлі-продажу від 8 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_1та ОСОБА_4, щодо земельної ділянки площею 2, 270 га, кадастровий номер якої №3220881300:03:003:0063;

4) договір купівлі-продажу від 8 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_1та ОСОБА_6, щодо земельної ділянки площею 2, 290 га, кадастровий номер якої №3220881300:03:003:0064;

договір купівлі-продажу від 8 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_1та ОСОБА_5, щодо земельної ділянки площею 1, 990 га, кадастровий номер якої №3220881300:03:003:0066.

Визнати за ОСОБА_1право власності на наступні земельні ділянки, розташовані на території Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області:

1) земельна ділянка площею 1, 920 га, кадастровий номер якої №3220881300:03:003:0080;

2) земельна ділянка площею 1, 840 га, кадастровий номер якої №3220881300:03:003:0065;

3) земельна ділянка площею 2, 270 га, кадастровий номер якої №3220881300:03:003:0063;

4) земельна ділянка площею 2, 290 га, кадастровий номер якої №3220881300:03:003:0064;

5) земельна ділянка площею 1, 990 га, кадастровий номер якої №3220881300:03:003:0066.

Зобов'язати Бориспільську районну державну адміністрацію Київської області зареєструвати право власності на зазначені земельні ділянки за ОСОБА_1на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Стягнути зОСОБА_1, який проживає по АДРЕСА_1, на користь держави України (р/р №31113095700103, Державний бюджет, код 23570059, Банк УДК в Київській області, МФО 821018, КБК 22090200) недоплачену суму судового збору при поданні позову в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження і наступного подання на протязі 20 днів апеляційної скарги до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд.