Ухвала суду № 40080797, 28.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2014 р. м. Київ К/9991/20408/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011

у справі № 2а-10512/10/2070

за позовом Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірми «Харків-Москва»

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 11.08.2010 № 0000111601/0.

Нововодолазька МДПІ у Харківській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР, ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для зменшення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 11.08.2010 № 0000111601/0 бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 4367 грн. слугували висновки невиїзної документальної перевірки, викладені в акті від 03.08.2010 № 1835/07-0-12/14344275, про порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягали у неправомірному заявленні до бюджетного відшкодування за червень 2010 року податку на додану вартість за операціями з придбання у ТОВ «Будівельна компанія Харків-Москва» на підставі договору генпідряду від 10.10.2006 № ДГ-б/н , додаткових угод від 11.10.2006 та від 18.02.2009 послуг з проектування та будівництва багатофункціонального центру «Світ квітів» та житлового будинку з багатоповерховою автостоянкою.

Податковий орган вказує на неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності через відсутність у ТК ТОВ з ІІ фірма «Харків-Москва» основних фондів та трудових ресурсів.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правова оцінка на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регулювався п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), якого платник податків зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на отримання такого відшкодування.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм Закону, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.

В результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем послуг з проектування та будівництва судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів (договору ген підряду, додатків до вказаного договору, податкових накладних, актів виконаних робіт, платіжних доручень, банківських виписок тощо) встановлено, що такі документи відповідають дійсності, складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV, операції мали реальний характер і здійснені у межах господарської діяльності позивача.

Крім того, доводи податкового органу щодо відсутності у ТК ТОВ з ІІ фірма «Харків-Москва» основних фондів та трудових ресурсів спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 104 на балансі позивача знаходяться гідравлічні бурові установки, кран вантажопідйомний, віброплита та інші основні засоби, які використовуються під час здійснення будівельних робіт в межах господарської діяльності за основним напрямком, що, своєю чергою, підтверджується здійсненням підрядних робіт та організацією фінансування будівництва багатофункціонального центру «Світ квітів» та житлового будинку з багатоповерховою автостоянкою.

Крім того, як встановлено судами, зафіксовано в акті перевірки та не заперечується відповідачем, ТК ТОВ з ІІ фірма «Харків-Москва» має 11 робітників.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку щодо протиправності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.А. Моторний