Ухвала суду № 40080795, 06.08.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2014 року м. Київ К/9991/27740/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Рибченко А.О.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - СДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012

у справі № 2а-6592/11/0170/20

за позовом відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Кримавтотранс" (далі - Товариство)

до СДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 № 0000134102, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 427 720 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що позивачем було дотримано законодавчо встановлені умови формування податкового кредиту по операціям з товариством з обмеженою відповідальністю «Данкан» (далі - ТОВ «Данкан») та з акціонерним товариством закритого типу «Вітас» (далі - АТЗТ «Вітас»).

Посилаючись на невідповідність висновків судів нормам чинного податкового законодавства та дійсним обставинам справи, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про незаконне формування позивачем податкового кредиту за фіктивними операціями, а також на підставі податкових накладних, виписаних особою без статусу платника ПДВ.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як встановили суди за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи документів, оспорювану суму грошового зобов'язання з ПДВ було нараховано позивачеві за наслідками проведення СДПІ документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Данкан» та з АТЗТ «Вітас» за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, оформленої актом від 17.05.2011 № 192/41-2/03120667.

Так, під час цієї перевірки податковим органом було виявлено факт формування позивачем податкового кредиту у лютому 2011 року у сумі 137 202,80 грн. на підставі податкових накладних, складених АТЗТ «Вітас» після анулювання його реєстрації платником ПДВ за рішенням податкового органу від 19.05.2010 № 394/15-2.

На обґрунтування висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит у сумі 290 517,04 грн. за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Данкан» податкова інспекція послалася на безтоварність операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) названим постачальником у товариства з обмеженою відповідальністю «Ника-Опт», що, в свою чергу, виключало і реальність поставок в адресу Товариства.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції цілком об'єктивно не погодилися із зазначеною правовою позицією податкового органу по справі.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Інших умов для формування податкового кредиту чинне податкове законодавство не містить.

Керуючись наведеними правилами формування податкового кредиту, суди по епізоду щодо відображення платником у податковій звітності результатів виконання операцій з ТОВ «Данкан» встановили, що за договорами від 01.08.2009 № 13/08-Г та від 03.07.2009 № 12/08-РС названий постачальник зобов'язався поставити позивачеві нафтопродукти та активи у вигляді виконаних підрядних робіт; на підтвердження виконання зазначених операцій позивачем подано податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, акти здачі-прийому робіт, що містять необхідні для цілей оподаткування відомості про господарські операції та підтверджують факт їх виконання.

Заперечуючи проти права позивача на формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Данкан», податкова інспекція фактично вдалася до правової оцінки правовідносин цього постачальника з його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Ника-Опт». Втім за відсутності доказів наявності замкнутої схеми руху коштів між усіма постачальниками по ланцюгу та узгодженості їх дій, спрямованих на безпідставне отримання позивачем податкової вигоди, правовідносини інших суб'єктів господарювання (з якими позивач не перебував у фінансово-господарських правовідносинах) не можуть впливати ані на оцінку господарських операцій між кінцевим покупцем (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником, ані на порядок формування даних податкового обліку позивача.

А відтак слід погодитися з висновком судів щодо незаконності виключення з податкового кредиту позивача сум ПДВ, пред'явлених до сплати ТОВ «Данкан» у ціні поставлених товарів (робіт, послуг).

Правильною є і надана судами правова оцінка по епізоду щодо формування Товариством податкового кредиту з АТЗТ «Вітас».

Дійсно, в силу вимог пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Тобто податкова накладна, складена особою без необхідного обсягу податкової правосуб'єктності, не може бути підставою для податкового обліку платника та підтверджувати його право на податковий кредит.

Однак у справі, що переглядається, суди встановили, що реєстрацію АТЗТ «Вітас» платником ПДВ було анульовано за рішенням податкового органу від 19.05.2010 № 394/15-2, яке скасовано постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.07.2010 у справі № 2а-7269/10/15/0170 (що набрала законної сили за результатами її перегляду в апеляційному порядку ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011) за наслідками його оскарження цим товариством у судовому порядку.

Установлена судовим рішенням протиправність акта індивідуальної дії означає те, що відповідний акт не породжує жодних правових наслідків для осіб, які підпадають під його дію. Наведене дає підстави для висновку про відсутність дефектів у правовому статусі АТЗТ «Вітас» як платника ПДВ на час складення спірних податкових накладних.

Існування інших обставин, з якими чинне законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника, податковим органом не наведено.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає правильним висновок судів про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим процесуальні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 у справі № 2а-6592/11/0170/20 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак А.О. Рибченко