Ухвала суду № 40080787, 17.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2014 р. м. Київ К/9991/19557/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РТІ-Курськ»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011

у справі № 2а-2515/10/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РТІ-Курськ»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «РТІ-Курськ» просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції з підстав порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування ТОВ «РТІ-Курськ податкових зобов`язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 11.12.2009 за № 5714/233/31642518, про порушення товариством норм пункту 1.23 ст.1, пункту 4.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, пункту 5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): 1) занижено сукупний валовий дохід на загальну суму 2624624,54 грн. у податковому обліку за 1-й та 4-й квартали 2009 року, в тому числі: а) товариство неправомірно відкоригувало в податковій декларації за 2009 рік валові доходи за 2008 рік, зменшивши суму останніх на 1324892,00 грн., з посиланням на договір доручення від 29.10.2008 № 29ЕА, як підставу отримання грошових коштів в цій сумі від компанії «Ericson Technology LLP» (Об'єднане Королівство Великої Британії та Ірландії), тоді як грошові кошти поступили від цього нерезидента на розрахунковий рахунок позивача за зовнішньоекономічним контрактом від 29.10.2008 № 29ЕА на поставку вугілля; б) товариство не включило до валових доходів 333285,76 грн. кредиторської заборгованості перед ТОВ «Третій фактор», щодо якого порушено провадження про банкрутство, списаної з рахунків бухгалтерського обліку; в) до валових доходів не включено суми кредиторської заборгованості 30480,00 грн., 843732,00 грн., 92234,78 грн. перед ПП «Укрбудматеріали-С», ПП «Портан» та ПП «Оптаір» відповідно, договори щодо уступки вимоги якої на користь ТОВ «Ост-Ойл» та подальший взаємозалік зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Ост-Ойл» та позивачем не підтверджені; 2) завищено валові витрати у податковому обліку за 1-й квартал 2009 року на 60000,00 грн. за господарськими операціями з придбання у ТОВ «Внеторгімпорт» інформаційних послуг, документальні підтвердження використання яких у господарській діяльності товариством під час перевірки не надані. Внаслідок вказаних порушень, за висновком податкового органу, позивач занизив податкові зобов'язання з податку на прибуток у податковому обліку за 2009 рік (1-й - 4-й квартали) на загальну суму 671156,00 грн.

Крім того, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), що виразилося в завищенні суми податкового кредиту у податковому обліку за січень 2009 року за господарськими операціями з поставки позивачу ТОВ «Внеторгімпорт» інформаційних послуг, документальне підтвердження використання яких у господарській діяльності не надано, у результаті чого за знижено податок на додану вартість на 12000, 00 грн.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.02.2010 № 0002332330/1 - про визначення податкових зобов`язань із податку на додану вартість у сумі 18000,00 грн., у тому числі: 12000,00 грн. - за основним платежем та 6000,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0002242330/1 - про визначення податкових зобов`язань із податку на прибуток у сумі 755022,90 грн., у тому числі: 671156,00 грн. - за основним платежем та 103866,90 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000242330/1 - про визначення податкових зобов`язань із податку на прибуток у сумі 32493,30 за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем та компанією «ERIKSON Тесhnоlоqу LLР» укладений зовнішньоекономічний контракт від 28.10.2008 №29ЕА на поставку вугілля. Згідно з меморіальним ордером від 30.10.2008 №35/1692 на виконання цього договору на розрахунковий рахунок позивача з призначенням платежу «перерахування коштів на поточний рахунок згідно з контрактом від 28.10.2008 №29ЕА, оплата за вугілля» надійшли грошові кошти в сумі 230000 дол. США (у гривневому еквіваленті по курсу НБУ 1324892,0 грн.). Цю суму позивач включив до складу валового доходу у декларації з податку на прибуток за 2008 рік по рядку 01.1 «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)».

Однак, у 2009 році позивач провів коригування доходу за 2008 рік у бік зменшення на 1324892,0 грн., пославшись як на підставу такого коригування на те, що фактично грошові кошти надійшли від компанія «ERIKSON Тесhnоlоqу LLР» згідно з договором доручення від 28.10.2008 № 29ЕА, за умовами якого довіритель (компанія) доручає позивачу (повірений) укласти від свого імені та за рахунок довірителя договір (договори) з суб'єктами підприємницької діяльності на придбання вугілля на умовах СРТ ст. Бердянськ - експорт Україна.

Як свідчить копія доданого до матеріалів справи меморіального ордеру від 30.10.2008 №35/17379, позивач здійснив продаж валюти на МВР (гривневий еквівалент коштів за вільний продаж валюти в сумі 230000,0 дол. США на МВР по курсу 6,20 грн. за 1,0 дол. США склав1421722,0 грн.), перерахувавши в той же день (30.10.2008) грошові кошти у сумі 1321500,0 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «РТІ Трейд» з призначенням платежу «оплата за гумовотехнічні вироби в рамках договору від 27.03.06 № 2».

Відповідно до пункту 5.10 ст. 5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Фактичні обставини щодо укладення між позивачем та компанією «ERIKSON Тесhnоlоqу LLР» зовнішньоекономічного контракту на поставку вугілля, відповідності призначення платежу саме оплаті за поставку вугілля, за наслідками чого позивач здійснив збільшив суму валових доходів у рядку 01.1 «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» в податковій декларації за 2008 рік, суди попередніх інстанцій правильно оцінили як підтвердження факту отримання позивачем оплати у сумі 230000,0 дол. США за зовнішньоекономічним контрактом від 28.10.2008 №29ЕА на поставку вугілля та з їх врахуванням зробили правильний висновок про неправомірність коригування позивачем в податковій декларації за 2009 рік суми валових доходів у бік зменшення на 1324892,00 грн., оскільки зміни суми компенсації вартості товарів як встановленої законом підстави для перерахунку валових доходів не відбулось.

Цей висновок зроблений судами із урахуванням підтвердження наведених фактичних обставин щодо змісту господарських відносин між позивачем і компанією «ERIKSON Тесhnоlоqу LLР» листом вказаного нерезидента від 10.12.2008 №08-10/4, у якому компанія підтверджує перерахування на рахунок ТОВ «ТД «РТІ Курськ» платежем від 30.10.2008 передоплати за вугілля в сумі 230000,0 дол. США за контрактом від 28.10.2008 №29ЕА та у зв'язку з відсутністю поставки товару станом на 10.12.2008 р. просила повернути передплату в цій сумі. Під час попередньої планової перевірки, що проводилась за період з 01.04.2007 по 31.12.2008 та результати якої оформлені актом від 28.05.2009 № 2667/232, позивач не заявляв ані про наявність договору доручення від 28.10.2008 № 29ЕА між ним і компанією «ERIKSON Тесhnоlоqу LLР», ані про вимогу компанії повернути грошові кошти, ані про лист компанії від 28.11.2009 про розірвання контракту на поставку вугілля, які, судячи по датах їх підписання, були в нього в наявності і які безпосередньо стосувалися об'єкту перевірки.

Відповідає обставинам у справі та правильному застосуванню норм матеріального права і висновок судів попередніх інстанцій про правомірне збільшення податковим органом суми сукупного валового доходу на 333285,76 грн. в податковому обліку ТОВ «РТІ-Курськ» за 4-й квартал 2009 року.

Так, у судовому процесі встановлено, що згідно з договором про переведення боргу від 20.03.2009 між компанією «ERIKSON Тесhnоlоqу LLР» (кредитор), ТОВ «ТД «РТІ-Курськ» (первинний Боржник) та ТОВ «РТІ Трейд» (новий боржник) заборгованість ТОВ «ТД «РТІ-Курськ» у сумі 230000,00 дол. США за контрактом від 28.10.2008 № 29ЕА, укладеним ним із компанією «ERIKSON Тесhnоlоqу LLР», переводиться на ТОВ «РТІ Трейд».

При цьому, частина кредиторської заборгованості позивача перед ТОВ «РТІ Трейд» у сумі 333285,76 грн. була проведена позивачем у бухгалтерському обліку за рахунком Дт 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» Кт «Дохід від списання кредиторської заборгованості». Однак, у податковому обліку дохід позивача на вказану суму збільшений не був.

Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 ст.1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 ст.4 цього Закону визначено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Застосувавши наведені правові норми, суди зробили правильний висновок про заниження позивачем сукупного валового доходу на 30480,00 грн. за 4-й квартал 2009 року за кредиторською заборгованістю, яка рахується перед ПП «Укрбудматеріали-С» за договором від 01.02.2004 № ДГ-Р335, за відсутності доказів на підтвердження розрахунків позивача з цим контрагентом чи встановлення строків розрахунків, які б свідчили про те, що строк позовної давності щодо стягнення цієї кредиторської заборгованості станом на дату підписання акту перевірки не збіг.

За визначенням пункту 1.23 ст.1 Закону № 334/94-ВР безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Суд встановив, що 01.06.2007 між позивачем (боржник), ПП «Портан» (первинний кредитор) та ТОВ «Ост-Ойл» (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами якого до нового кредитора переходить право вимоги за договором від 03.05.2006 № 0305-РТИ. При цьому, умовами договору передбачено, що плата нового кредитора за переведення боргу первинному кредитору становить 843732,00 грн.

07.08.2007 між ПП «Оптаір» (первинний кредитор), ТОВ «ТД «РТІ-Курськ» (боржник), ТОВ «Ост-Ойл» (новий кредитор) укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами якого до нового кредитора переходить право вимоги за договором від 16.08.2005 № К-303. За передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первинному кредитору 92234,78 грн. протягом 60 банківських днів.

Разом з тим, на підставі встановлених у судовому процесі обставин щодо підписання договорів про уступку права вимоги від імені ПП «Портан» та ПП «Оптаір» громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно, при тому, що керівниками цих юридичних осіб в ЄДРПОУ значаться громадяни ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відсутності за місцезнаходженням ПП «Оптаір» та відсутності у цього підприємства необхідної кількості трудових ресурсів та основних фондів для здійснення господарської діяльності, встановлених в рішенні Перевальского районного суду від 25.07.2006 по справі №2-А-64/2007 (набрало чинності 24.06.2007) обставин щодо державної реєстрації ПП «Портан» на особу, яка не мала наміру здійснення підприємницької діяльності з використанням цього підприємства, а також з огляду на невідповідність між датами укладення договорів про уступку права вимоги та відтворення позивачем сум кредиторської заборгованості по рахунках бухгалтерського обліку (станом на 01.01.2009 кредиторська заборгованість перед ПП «Портан» та ПП «Оптаір» значилась за бухгалтерськими рахунками Дт631-Кт3711) суди попередніх інстанцій дали правильну оцінку зазначеним договорам про уступку права вимоги, не визнавши їх доказом відсутності у позивача кредиторської заборгованості в сумах 843732,00 грн. 92234,78 грн., за якою збіг строк позовної давності.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР), сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому, зв`язок витрат платника податку із його господарською діяльністю є однією із визначальних ознак, з якими законодавець пов`язує можливість віднесення витрат на їх оплату до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження використання позивачем у господарській діяльності інформаційних послуг, вартість яких була ним перерахована на рахунок ТОВ «Внеторгімпорт», суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відсутність підстав для збільшення валових витрат та податкового кредиту за наслідками операції з оплати цих послуг.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, які відповідають обставинам у справі, встановленим на підставі оцінки доказів, що зроблена з дотриманням правил ст. 86 КАС України, та правильному застосуванню наведених вище норм матеріального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РТІ-Курськ» залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко