Постанова № 40080784, 17.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2014 р. м. Київ К/9991/13972/11

№ К/9991/13972/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ) Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.04.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011

у справі № 2а-1485/10/0670 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом фізичної особи - підприємця (СПД) ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Лугинському районі Житомирської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.04.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011, позов задоволено: визнані нечинними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 23.11.2009 № 0003351701/0 та № 0003361701/0.

У касаційній скарзі Лугинська МДПІ Житомирської області (правонаступник ДПІ у Лугинському районі Житомирської області) просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення СПД ОСОБА_2 податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 11.11.2009 № 7/17-22/НОМЕР_1, про порушення норм підпункту «б» пункту 2.1, підпункту 2.3.1 пункту 3.2 ст. 2, підпункту 7.3.1 ст. 7, пункту 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) та статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (Декрет № 13-92), а саме: занижено доход за ІV квартал 2008 року, січень-вересень 2009 року на загальну суму 501540,00 грн. внаслідок не включення до доходів всіх грошових коштів, отриманих за договорами про транспортно-експедиційне обслуговування, а тільки винагороди експедитора; занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за січень-вересень 2009 року на загальну суму 78798,00 грн. внаслідок не включення до бази оподаткування 501540,00 грн. як отриманих за операціями з поставки транспортно-експедиційних послуг.

На підставі акта перевірки ДПІ у Лугинському районі Житомирської області прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.11.2009: № 0003351701/0 - про визначення податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 53136,00 грн., та № 0003361701/0 - про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 118197,00 грн.(у т.ч. 78798,00 грн. - основний платіж, 39399,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (Указ № 727/98) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абзац 5 цієї статті).

Як встановлено у судовому процесі, у IV кварталі 2008 року позивач перевищив граничний розмір виручки, встановлений ст.1 Указу № 727/98, на 83350,00 грн. при наданні транспортно-експедиційних послуг ДП «Гарантія-Маркет», ДП «Маркет-Плазо», ДП «Регіон- Маркет», ЗАТ «Фуршет», ДП «Ф.Формула», включивши до суми виручки (доходу) тільки суму експедиційної винагороди, а не всі грошові кошти, які надходили на його рахунок.

Статтею 5 Указу № 727/98 передбачено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Абзацом 1 статті 13 Декрету № 13-92 визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву (абзац 2 вказаної статті).

Таким чином, у разі перевищення граничного розміру виручки у платника єдиного податку виникає не тільки обов`язок перейти у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування, а й обов'язок оподаткувати суму такого перевищення за ставкою, встановленою ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Та обставина, що частина коштів, отриманих на рахунок СПД ОСОБА_2, підлягала перерахуванню третім особам на виконання договорів транспортного експедирування, не є підставою для не визнання її виручкою від надання послуг.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 06.03.2012 у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Висновки судів попередніх інстанцій, однак, не відповідають наведеній правовій позиції Верховного Суду України.

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 ст.2 Закону № 168/97-ВР особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Враховуючи отримання позивачем у 2008 році виручки у сумі 583350,00 грн., тобто більшої за 300000,00 грн., позивач у силу норм підпункту 2.3.1 пункту 2.3 ст.2 Закону № 168/97-ВР зобов`язаний був зареєструватись платником податку на додану вартість, а отже і сплачувати податкові зобов`язання із цього податку.

Згідно зі статтею 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230. 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лугинської міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ) Житомирської області задовольнити, скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011; у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко