Ухвала суду № 40080704, 30.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2014 року м. Київ К/9991/57572/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Рибченко А.О.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.06.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012

у справі № 2а-9346/09/10/0170

за позовом публічного акціонерного товариства "Сантехпром" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням подальших уточнень до нього) подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2008 № 0015592301/0, від 06.02.2009 № 0015592301/1, від 09.07.2009 № 0015592301/3, від 06.02.2009 № 0001342301/0 та від 09.07.2009 № 0001342301/3.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.06.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012, позов задоволено у повному обсязі. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що порушення позивачем законодавчо визначеного порядку ведення приросту (убутку) балансової вартості запасів не призвело до виникнення недоплати з податку на прибуток, у зв'язку з чим законодавчі підстави для донарахування оспорюваної суми податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій відсутні.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судами пункту 4.1 статті 4, пункту 5.9 статті 5, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у позові Товариства.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних вимог з урахуванням такого.

Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2008. За наслідками цієї перевірки складено акт від 25.11.2008 № 8573/23-2/00292882 та

прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2008 № 0015592301/0, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 40520 грн. (у тому числі 27900 грн. за основним платежем та 12620 грн. за штрафними санкціями). У процедурі адміністративного оскарження платником цього донарахування ДПІ було додатково визначено позивачеві 10202,70 грн. штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 06.02.2009 № 0001342301/0.

Підставою для зазначених донарахувань став висновок податкового органу про заниження позивачем валового доходу внаслідок заниження приросту балансової вартості запасів, а саме - позивач не збільшив валовий доход на вартість товарно-матеріальних цінностей, яка була включена до складу валових витрат за правилом першої події та в подальшому використана на ремонт основних фондів підприємства.

Пунктом 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Таким чином, вирівнювання бази оподаткування податку на прибуток (при обчисленні якої було попередньо враховано витрати на придбання запасів за правилом «першої події») відбувається наприкінці звітного періоду за наслідками ведення платником податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно), в порядку пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Адже невикористані у господарській діяльності запаси (у складі незавершеного виробництва, готової продукції), вартість яких була включена до валових витрат платника за правилом «першої події», відображаються у податковому обліку платника як приріст запасів, що збільшує оподатковуваний дохід платника.

У справі, що переглядається, суди встановили, що у перевіреному періоді Товариство використало на ремонт основних фондів запаси на загальну суму 396 683,27 грн. (вартість яких була відображена у складі валових витрат у періоді їх придбання за правилом першої події).

За правилами підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 названого Закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме - придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

В силу вимог підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті Закону витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів підлягають амортизації.

Таким чином, вартість матеріалів, використана позивачем на ремонт основних засобів, дійсно підлягала відображенню у складі валового доходу з метою збалансування суми сформованих валових витрат за фактом придбання цих матеріалів.

У той же час, як встановили суди, у перевіреному періоді позивач відсторнував (зменшив) валові витрати на вартість використаних у ремонті основних фондів товарно-матеріальних цінностей.

І хоча податковим законодавством не передбачено сторнування валових витрат у разі використання придбаних запасів на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, втім, як вірно зазначили суди, розглядувана методологічна помилка Товариства у формуванні податкової звітності не призвела до викривлення стану розрахунків з бюджетом.

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (підпункт «б»).

Таким чином, підставою для донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання в порядку наведеної норми Закону є, зокрема, виникнення у платника недоїмки перед відповідним бюджетом зі сплати певного податку за наслідками порушення правил оподаткування.

А відтак у разі, якщо допущені платником помилки при формуванні даних податкового обліку не призвели до фактичного заниження бази оподаткування, то склад правопорушення, передбачений наведеною нормою Закону, відсутні. Зазначене, в свою чергу, виключає законність донарахування податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій в порядку підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, суди з огляду на установлені ними обставини справи щодо об'єктивної відсутності у позивача недоплати з податку на прибуток правомірно задовольнили даний позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зроблених судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджених матеріалами справи висновків.

За таких обставин у касаційного суду відсутні підстави для задоволення касаційних вимог.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИІВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.06.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 у справі № 2а-9346/09/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак А.О. Рибченко