Рішення № 40079091, 28.07.2014, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/27431/13-ц

Провадження №2/0202/333/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 липня 2014 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді Слюсар Л.П.

при секретарі Фісун К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про звернення стягнення, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», Публічного акціонерного товариства «Акцент-банк», третя особа Кіровоградське відділення Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача: незаконне підвищення процентної ставки в односторонньому порядку, визнання договору поруки та додатка до нього частково недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у жовтні 2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно кредитного договору №KGALAK00882021 від 08.06.2007 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 42900,00 грн., зі сплатою за користування ним 14,04% відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06.06.2014р., проте в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконував, що стало підставою для звернення до суду. Вимоги до відповідача ОСОБА_2, що випливають зі згаданого кредитного договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачем договору застави рухомого майна від 08.06.2007р. Вимоги до відповідача ОСОБА_2 , що випливають зі згаданого кредитного договору, були забезпечені і шляхом укладання з відповідачем ПАТ "А-Банк" договору поруки № 167 від 20.10.2010 року, у зв'язку з чим він є солідарним відповідачем за пред'явленим до стягнення боргом. З урахуванням викладеного просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KGALAK00882021 від 08.06.2007 року у розмірі 76457 грн. 85 коп., витребувати у відповідача ОСОБА_2( 28000, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) та передати в заклад (володіння) шляхом опису Публічному Акціонерному Товариству Комерційний Банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570), предмет застави - автомобіль CHEVROLET, модель: Aveo SF69Y, рік випуску 2007, тип ТЗ: Легковий Седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2; - комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіль CHEVROLET, модель: Aveo SF69Y, рік випуску 2007, тип ТЗ: Легковий Седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2; - звернути стягнення на предмет застави автомобіль: CHEVROLET, модель: Aveo SF69Y, рік випуску 2007, тип ТЗ: Легковий Седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію т/з замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію т/з або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Також просив стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_2 на свою користь заборгованість у розмірі 10 000,00 грн. та стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за подання позовної заяви.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2012 року позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про звернення стягнення була задоволена частково: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № KGALAK00882021 від 08.06.2007 року у розмірі 76457 грн. 85 коп. звернуто стягнення на предмет застави на автомобіля: CHEVROLET, модель: Aveo SF69Y, рік випуску 2007, тип ТЗ: Легковий Седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 (28000, АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1) шляхом опису та передачі зазначеного автомобіля позивачу з правом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк « ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 10000, 00 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 764,58 грн. судовий збір. В інший частині позову відмовлено.

Ухвалою суду від 20 червня 2013 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.11.2012 року за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про звернення стягнення скасовано.

При новому розгляді справи відповідач ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ПАТ КБ «ПриватБанк», Публічне акціонерне товариство «Акцент-банк», третя особа Кіровоградське відділення Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача: незаконне підвищення процентної ставки в односторонньому порядку, визнання договору поруки та додатка до нього частково недійсним. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір №KGALAK00882021 від 08.06.2007 року.

Відповідно до п.7.1 кредитного договору погашення заборгованості здійснюється зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі суми 1,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати в розмірі 0,14% від суми виданого кредиту. Період сплати з « 20» по « 25» кожного місяця. Щомісячний платіж в сумі 948,96 гривен для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

В період з червня 2007 року і по день звернення до суду він в повному обсязі виконував зобов'язання по вищезазначеному договору, а саме своєчасно сплачував відповідачу «ПриватБанку» платежі, які направляються відповідачем для погашення кредиту та процентів за його користування, як це передбачено в Договорі.

09.01.2009 року із м. Дніпропетровська на його адресу надійшов рекомендований лист за № 19455, датований 06. 01. 2009р., за змістом якого починаючи з 01. 02. 2008 року, відсоткова ставка за кредитним договором складатиме 27,48% на рік. При цьому, в разі погашення в строк до 01.09.2009 року суми заборгованості за тілом кредиту:

- у розмірі 12000 грн., відсоткова ставка за кредитним договором підвищується до рівня 22,56% річних;

- у розмірі 20000 грн., відсоткова ставка за кредитним договором не змінюється та залишається на поточному рівні-17,039999999999999% річних.

В якості обґрунтування підвищення відсоткової ставки за користування кредитом «ПриватБанк» у зазначеному листі посилається на зміну курсу долара США до гривні ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання договору, зміни облікової ставки Національного банку України.

Зазначена у повідомленні інформація не відповідає дійсності, оскільки в період з 01 січня по 30 квітня 2008 р. облікова ставка НБУ становила 10% (Постанова Правління НБУ від 29.12.2007р. за № 492), а з 30 квітня 2008р. збільшена до 12%, відтак банк неправомірно підняв відсоткову ставку за користування кредитом більш як на 2 відсотки.

В свою чергу, всупереч ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, з листа відповідача, направленого на його адресу, не вбачається конкретних обставин, що змусили відповідача вчинити підвищення процентної ставки по Кредитному Договору до 27,48 % річних.

Крім того, зважаючи на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 12.12.2008 року №661-VI, який набрав законної сили з 09 січня 2009 року, внесено зміни до ст.1056-1 Цивільного кодексу України, зокрема, заборонено банку збільшувати розмір процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку, а відповідні умови кредитного договору, щодо такого права банку з 09 січня 2009 року є нікчемними.

Своєї згоди на зміну умов кредитування він не давав, графік погашення кредиту, відсотків і винагороди, розрахований з урахуванням нової відсоткової ставки йому не надавався і фактичне підвищення відсотків відбулося з 01 лютого 2009 року, про які він довідався лише після отримання позовної заяви до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, а саме лише в 2013р.

Такі дії банку не узгоджуються з вимогами ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 526,651,652,1056-1 Цивільного кодексу України.

Дії відповідача щодо ініціювання збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 14,07% до 27,48% річних порушують умови кредитного договору №KGALAK00882021 від 08.06.2007 року є безпідставними та незаконними.

Крім того ПАТ КБ « ПриватБанк» та ПАТ « Акцент-Банк» без його згоди уклали договір поруки №167 від 20 жовтня 2010 року, згідно якого поручитель зобов'язується перед кредитором за виконання позивачем кредитних обов'язків за кредитним договором №KGALAK00882021 від 08.06.2007 року, який є недійсним відповідно до положень ч.1 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України.

Договір поруки є таким, що не відповідає діючому законодавству України - ст.ст.511,556 ЦК України, оскільки при укладанні спірного договору поруки відповідачами визначено права третьої особи щодо позивача та цей договір укладений без повідомлення позичальника і поручителя і виступає невідома раніше позивачу юридична особа.

Просив суд: визнати безпідставним і незаконним підвищення з 01.11.2008 року ЗАТ КБ

«ПриватБанк» відсоткової ставки за користування кредитом з 14,04% до 17,039999999999999% річних по Кредитному договору №KGALAK00882021 від 08.06.2007 року та скасувати його; визнати безпідставним і незаконним підвищення з 1 лютого 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» відсоткової ставки за користування кредитом з 14,04% до 27,48% річних по Кредитному договору №KGALAK00882021 від 08.06.2007 року та скасувати його; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» відновити становище, яке існувало до одностороннього збільшення процентної ставки по зазначеному кредитному договору, зокрема: відновити розмір відсоткової ставки до 14,04% річних, починаючи з 1 лютого 2008 року; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк»: привести у відповідність до чинного законодавства пункт 2.3.1. Кредитного договору №KGALAK00882021 від 08.06.2007 року; визнати недійсними з 09.01.2009 р. умови пункту 2.3.3 кредитного договору №KGALAK00882021 від 08.06.2007 року; визнати частково недійсним додаток 1 до Договору поруки №167 від 20.10.2010р. в особі Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», далі «поручитель» в особі Голови Правління Малихіной Н.А., що діє на підставі Статуту та ПАТ КБ «Приватбанк», далі - «Кредитор» в особі Директора Юридичного департаменту Донца Д.В., що діє на підставі довіреності №446 від 22.01.2008р., щодо боржника ОСОБА_2; визнати частково недійсним п.1 Договору поруки №167 від 20.10.2010р. в особі публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», далі «поручитель» в особі Голови Правління Малихіной Н.А., що діє на підставі Статуту та ПАТ КБ «Приватбанк» , далі -«Кредитор» в особі Директора Юридичного департаменту Донца Д.В., що діє на підставі довіреності №446 від 22.01.2008р., щодо боржника ОСОБА_2.

При новому розгляді представник позивача просив суд позовні вимоги за основним позовом задовольнити та відмовити в задоволені зустрічної позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання з'явився. Просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог за основним позовом та позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» в судове засідання не з'явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причину неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги за основним позовом такими що не підлягають задоволенню та позовні вимоги за зустрічним позовом такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 червня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк», було укладено кредитний договір №KGALAK00882021, згідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 42900,00 грн. на купівлю автомобіля в сумі і на оплату страхових платежів в сумі 24169,60 грн. зі сплатою за користування ним 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії в розмірі 0,14% . Погашення заборгованості за договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з « 20» по « 25» число кожного місяця позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 948,96 грн. для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками та комісією, з кінцевим терміном повернення 06.06.2014 р. ( а.с. 15-17).

Відповідно до п.2.3.1кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара до гривні встановленого НБУ на момент укладення Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по ставці НБУ). При цьому надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність змін процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у даному порядку можливо лише в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Відповідно до п.4.1. кредитного договору у випадку порушення позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 даного договору, Банк має право нараховувати, а позичальник зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги за своїм зустрічним позовом ОСОБА_2 вказав про допущення чисельних порушень норм чинного законодавства та його прав, як споживача кредитної лінії, при підписанні кредитного договору з боку ПАТ КБ « ПриватБанк», оскільки в односторонньому порядку залишив за собою право в будь-який час підвищувати процентну ставку. А також передбачив своє право, у разі незгоди позичальника, чи взагалі без згоди, вимагати повернення всієї суми.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України) .

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначити зміст договору, який вони укладають і формують його конкретні умови.

Зміст договору становлять умови ( пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч.1 ст.628 ЦК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність ( п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, або одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнано недійсним (оспорюваний правочин) .

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст. 4 цього Закону є договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Судом встановлено, що Банком, у зв'язку із значним подорожчанням грошових ресурсів на світовому та українському фінансових ринках та підвищенням рівня облікової ставки Національного Банку України збільшено з 01 листопада 2008 року розмір процентної ставки за користування кредитом збільшився 14,04 до 17,04 і після підвищення відсоткової ставки ОСОБА_2 здійснювалося погашення заборгованості в більшому розмірі і підвищення ним не оскаржувалося. А з 01 лютого 2009 року розмір процентної ставки за користування кредитом підвищився з 17,04 до 27,48 відсотків річних, про що не заперечував позичальник він дізнався отримавши листи від ПАТ КБ ПриватБанк в січні 2009 року ( а.с. 84) та направив листа ПАТ КБ ПриватБанк про не згоду з підвищенням відсоткової ставки вже після визначеного в листі строку ( а.с.85), однак заборгованість за кредитним договором в повному розмірі, як було йому запропоновано банком в разі незгоди з підвищенням відсоткової ставки не погасив, а тому з 01.09.2009 року було здійснено підвищення відсоткової ставки.

Оскільки 06 січня 2009 року ПАТ КБ «ПриваатБанк» надіслав ОСОБА_2 лист, яким повідомлено про зміну процентної ставки за кредитом, а саме збільшення її до 27,48% річних з лютого 2009 року, а ОСОБА_2 отримав його 09 січня 2009 року про, що він не заперечував в судовому засіданні, отже підвищення процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку та повідомлення боржника про таке збільшення відбулося в порядку визначеному кредитним договором до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року №661, яким ЦК України доповнено ст.1056-1, а тому норми ст.1056-1 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Виходячи із вищевикладеного суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача за зустрічним позовом в частині визнання безпідставним підвищення відсоткової ставки з 01.11.2008 року та 01 лютого 2009 року та зобов'язання відновити становище яке існувало до 01 лютого 2008 року, оскільки позовні вимоги позивача за зустрічним позовом в цій частині спростовуються матеріалами справи ( а.с.89-98, 131-139).

Також суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача за зустрічним позовом в частині приведення у відповідності до чинного законодавства п.2.3.1 Кредитного Договору № KGALAK00882021 від 08.06.2007 року та визнання недійсним з 09.01.2009 року умов п.2.3.3 кредитного договору № KGALAK00882021 від 08.06.2007 року оскільки на час укладання даного договору дані умови відповідали нормам чинного на час укладання договору законодавства.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 08.07.2007 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений Договір застави рухомого майна - автомобіля CHEVROLET, модель: Aveo SF69Y, рік випуску 2007,тип ТЗ: Легковий Седан, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до договору застави Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконавця будь якого із зобов'язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.

Крім того зобов'язання за вказаним договором № KGALAK00882021 від 08.06.2007 року забезпечено порукою в розмірі 10000 грн. на підставі договору поруки №167 від 20.10.2010 року, укладеного з поручителем ПАТ «А-Банк». Предметом вказаного договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання боржником ОСОБА_2 всіх своїх обов'язків за кредитним договором (а.с.8-9).

Позивач за зустрічним позовом просив суд визнати частково недійсним додаток №1 до договору поруки №167 від 20 жовтня 2010 року та п.1 Договору поруки №167 від 20 жовтня 2010 року щодо божника ОСОБА_2

Згідно до ч. 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Положення ст.627 ЦК України встановлюють, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Частиною 1 ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку (ч.1 ст.553 ЦК України). Частинами 2 ст.554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст.632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

При укладенні договору поруки № 167 від 20 жовтня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ПАТ «Акцент-Банк» було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними. На момент укладення вказаного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печатками сторін. Від виконання зобов'язань за цим договором відповідач ПАТ «Акцент-банк» не відмовляється.

Виходячи із вищевикладеного суд не вбачає законних підстав щодо задоволення позовних вимог за зустрічним позовом в цій частині позовних вимог.

Судом встановлено, що погашення заборгованості за кредитом ОСОБА_2 належним чином не здійснювалося, і заборгованість за кредитним договором станом на 02.10.2012 року склала - 76457,85 грн., яка складається із наступного: 35887,98 грн. - заборгованість за кредитом; 30953,10 грн. -заборгованість по процентам за користування кредитом; 1245,26 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 8371,51 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст.572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником ( заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом ( право застави).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Частинами 1 та 7 ст.20 Закону України « Про заставу», передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо на момент настання терміну виконання зобов'язання забезпеченого заставою, воно не було виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, проводиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим законом або договором.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або застосування однієї із процедур, передбачених ст.26 цього закону, положення якої передбачено такий спосіб звернення стягнення на предмет застави, як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Оскільки позивачем порушено процедуру звернення стягнення на заставне майно, яка передбачена Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та не надано до суду відомостей щодо реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, а саме суду надано Витяг із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, де станом на 14.06.2013 року звернення стягнення не зареєстровано ( а.с.161), виходячи із вищевикладеного позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» щодо звернення на предмет застави не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню .

Щодо стягнення солідарно із відповідачів на користь позивача 10000 грн., то приймаючи до уваги ті обставини, що договір поруки №167 від 20.10.2010 року, яким передбачено стягнення із відповідача та ПАТ « Акцент-Банк» суми 10000 грн. не є багатостороннім договором, тому суд вважає що в задоволені позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, враховуючи положення ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Відповідно до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України оскільки в задоволені позовних вимог, як позивачу за основним так і позивачу за зустрічним позовом відмовлено то судові витрати не розподіляються.

Керуючись: Законом України « Про заставу», Законом України « Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. ст.16,203,215,525, 526,527, 530,554,625, 590,1050, 1054 ЦК України, ст.ст.3,7 11,15,27, 30, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про звернення стягнення - відмовити.

В задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», Публічного акціонерного товариства « Акцент-банк», третя особа Кіровоградське відділення Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача: незаконне підвищення процентної ставки в односторонньому порядку, визнання договору поруки та додатка до нього частково недійсним -- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П. Слюсар