Ухвала суду № 40078567, 05.08.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/1650/14-к

Номер провадження 11-кп/786/576/14

Категорія ч.2 ст. 310 КК .Т.З. Головуючий у 1-й інстанції Кононенко С. Д.

Доповідач ап. інст. Гавриш В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді Гавриша В.М.,

суддів Голубенко Н.В. Куліша В.М.

при секретарі Гнитько А. М.

з участю прокурора Ковіньки Д.В.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Полтавської області Каралаш Ю.В. на вирок Ленінського районного суду м. Полтава від 13червня 2014 року ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, працюючого в Товаристві з обмеженою відповідальністю « Укрпромстроймонтаж » менеджером, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2004 року народження, раніше не судимого ,-

визнано винним та засуджено:

за ч.2 ст.309 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі;

за ч.2 ст. 310 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 2 роки 7 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 2 років 7 місяців позбавлення волі.

У відповідності до ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, зокрема: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, яким повідомляти про зміну місця проживання та куди періодично з'являтись для реєстрації.

По справі вирішено доля речових доказів.

В подальшому, ухвалою Ленінського районного суду м. Полтава від 04.07.2014 року ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання призначеного вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 13.06.2014 року на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що наприкінці 2012 року, без належного дозволу вирішив незаконно посіяти, вирощувати коноплі та зберігати наркотичні засоби - (канабіс) у м. Полтава, за місцем свого проживання без мети збуту.

Утілюючи свій злочинний замисел, діючи за попередньою змовою групою осіб ОСОБА_3, спільно зі своїм знайомим ОСОБА_5, який при цьому виконував обов'язки консультанта із процесу вирощування конопель, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2, з метою вирощування коноплі обладнав для цієї цілі спеціальне приміщення в будинку для чого розмістив витяжку, обладнав освітлення, утеплив кімнату та придбав горщики із землею

Так, з жовтня 2012 року по лютий 2013 року ОСОБА_5 під час зустрічі із ОСОБА_3 або при спілкуванні каналами зв'язку мобільного оператора, надавав йому вказівки, яким чином необхідно доглядати за посівами, сходами та рослинами конопель, а також в ході спілкування вказував, яким чином необхідно поливати, підживлювати з додаванням добрив з метою доведення їх до стадії дозрівання.

По мірі дозрівання посіяних конопель ОСОБА_3 обривав листя, інші частини рослин (коноплі) та висушував за місцем свого проживання.

Так 11.02.2013 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, в будинку вилучено 50 рослин зеленого кольору та 9 сходів рослин зеленого кольору, які належать до рослин конопель, відповідно до висновку експерта №1280/13-34 від 12.03.2013 року, містять особливу небезпечну психотропну речовину - тетрагідроканнабінол.

Також 11.02.2013 року, під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 встановлено, що останній незаконно зберігав без мети збуту наркотичний засіб (канабіс) загальною масою 17,03 г. у перерахунку на висушену речовину, яка була вилучена правоохоронними органами та знаходилася у згортках паперів: 0,19г. (відповідно до висновку експерта № 1311/13-34 від 12.03.13р.), 0,35г. (відповідно до висновку експерта № 1280/13-34 від 12.03.13р.), 3,91 г. (відповідно до висновку експерта № 1314/13-34 від 14.03.13р.), у поліетиленових пакетах: 3,78 г. (відповідно до висновку експерта № 1279/13-34 від 12.03.13р.), 8,42 г. (відповідно до висновку експерта № 1307/13-34 від 26.03.13р.), у металевій банці 0,38 г. (відповідно до висновку експерта № 1309/13-34 від 21.03.13р.). При цьому вказані наркотичні засоби були вилучені.

На вирок суду прокурором відділу прокуратури Полтавської області подано апеляцію, в якій ставиться питання про необхідність скасування вироку районного суду в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку, яким обвинуваченому ОСОБА_3 призначити покарання за ч.2 ст. 309 КК України позбавлення волі строком на 3 роки, за ч.2 ст.310 КК України позбавлення волі строком на 5 років, а відповідно до ст. 70 КК України остаточно призначити 5 років позбавлення волі.

В обгрунтування апеляційної скарги прокурор вказує, що районним судом при призначенні покарання судом першої інстанції не в повні мірі врахована суспільна небезпечність вчиненого злочину, ОСОБА_3 визнаний судом у вчиненні злочинів упродовж тривалого терміну і носила системний характер, групою осіб, а сам обвинувачений на момент вчинення злочину не працював, а дохід отримував виключно за рахунок злочинної діяльності.

Прокурор вважає, що судом при призначенні покарання помилково була застосовані ст. 69 та ст.75 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 при скоєнні злочинів усвідомлював суспільно-небезпечний характер свої дій, передбачав суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання, діяв з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення.

Крім того, в апеляції зазначено, що обвинувачений на досудовому слідстві вину не визнавав, а визнання ним вини в суді є вимушеним під тиском зібраних доказів та з мотивів уникнути суворого покарання, тому визнання судом обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого його щире каяття є помилковим.

З наведених обставин, прокурор вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок його м'якості.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Ковіньку Д.В., який підтримав апеляційну скаргу, вислухавши обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника ОСОБА_2, які заперечували проти поданої прокурором апеляції та просили залишити вирок суду без змін, обговоривши доводи апеляції та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суду прийшла до наступних висновків.

Відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні покарання. суд зобов'язаний врахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.

Особі, яка винила злочин, має бути призначене покарання в межах, установлених у санкції статті чи частини даної статті, а також бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, відповідно ст. 414 КПК України, визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею ( частиною статті ) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Оскаржуючи вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_3 прокурор, як на підставу до його скасування, вказав, що суд першої інстанції не урахував системність вчинюваних злочинних дій, вчинення їх впродовж тривалого часу та з корисливих мотивів.

Одночасно прокурор послався на те, що ОСОБА_3 при скоєнні злочинів усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання, діяв з прямим умислом, що судом першої інстанції не враховано при застосуванні ст. 69, 75 КК України.

Проте, перелічені в апеляції доводи прокурора стосуються об'єктивної та суб'єктивної сторін вчиненого злочину, які визнані судом доведеними, цим обставинам надана належна оцінка та вірна юридична кваліфікація.

Тобто, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 дійсно вчинив умисний злочин, об'єктивна сторона якого передбачає необхідний та тривалий термін для протиправного вирощування рослини коноплі без мети збуту.

Саме у вчиненні ОСОБА_3 таких протиправних дій органи досудового розслідування його підозрювали, однак в повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру відсутні будь-яка вказівка чи посилання на вчинення цих дій з метою збуту чи корисливою метою, як на це безпідставно посилається прокурор в апеляційній скарзі.

Торкаючись змісту обвинувального акту щодо інших підозрюваних та самого ОСОБА_3, слід зазначити, що ініціатором злочинів у вчиненні яких підозрювався ОСОБА_3 була інша особа, яка надавала вказівки, яким чином доглядати за посівом рослин коноплі, вказував, яким чином необхідно поливати, підживлювати з додаванням добрив з метою доведення до стадії дозрівання.

/ т. 2 а. с. 10, 35 - 36 /

Як вбачається з наявних матеріалів, органи досудового розслідування оголошували підозру ОСОБА_3 11.02.2013 року, 07.10.2013 року і в кожному випадку він визнавав вину повністю в обсягу оголошеної підозри, при цьому заявляв, що щиро кається та готовий нести справедливе покарання.

/ т. 1 а. с. 32 - 37, 236 - 240 /

За таких умов твердження прокурора в апеляції в тому, що ОСОБА_3 на досудовому слідстві не визнавав вину не відповідає дійсності.

Інших підозр обвинуваченому за час перебування його під вартою на протязі 9 місяців органами досудового розслідування не оголошувалося, а тому посилання прокурора на те, що визнання ОСОБА_3 вини є вимушеним, під тиском зібраних доказів та із мотивів понести мінімальне покарання, не ґрунтується на матеріалах справи, а тому не може апеляційною інстанцією братися до уваги.

У зв'язку з наведеним, доречним буде також зазначити, що при вирішенні 29.04.2014 року судом першої інстанції питання про виділення із матеріалів кримінального провадження № 42013180000000017 стосовно інших осіб, кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що по справі відсутні будь - які дані, які б свідчили вчення ним інших кримінальних правопорушень спільно з іншими обвинуваченими, прокурор підтримав таке процесуальне рішення.

/ т. 1 а. с. 1-2 /

Із матеріалі кримінального провадження також вбачається, що ОСОБА_3 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має на утримання неповнолітню дитину 2004 року народження, на будь - яких обліках з приводу зловживання спиртними напоями чи вживання наркотичних засобів не перебуває однак страждає на гіпертонічну хворобу 11- ст., однак долучений до суспільно-корисної праці та працює.

/ т. т. 1 а. с. 242 - 246, т. 2 а. с. 120 /

Призначаючи обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 310 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, тобто 2 роки 7 місяців позбавлення волі, при мінімальному покаранні 3 роки позбавлення волі та застосовуючи положення ст.75 КК України до покарання призначеного за сукупністю злочинів, суд першої інстанції, виходячи з наведених вище мотивів, належним чином обґрунтував таке рішення, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав до його скасування і призначення більш суворого покарання.

Беручи до уваги перелічені обставини, колегія суддів не знаходить підстав до задоволення апеляційної скарги прокурора.

Керуючись ст. ст. 407, 408 КК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора прокуратури Полтавської області залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Полтави стосовно ОСОБА_3 від 13 червня 2014 року - без змін.

СУДДІ :

ГАВРИШ В.М. ГОЛУБЕНКО Н.В. КУЛІШ В.М.