Рішення № 40074749, 30.07.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1682/14-ц 30.07.2014 30.07.2014 30.07.2014

Провадження №22-ц/784/2110/14 Головуюча першої інстанції: Рум'янцева Н.О.

Категорія - 5 Доповідач апеляційного суду: Самчишина Н.В.

Рішення

Іменем України

30 липня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Локтіонової О.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Романенко Ю.О.,

з участю:

- прокурора Добрікової І.В.,

- представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

- представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

прокуратури Миколаївської області

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2014 року, ухвалене за позовом

прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави до Миколаївської міської ради та ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог - Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області про визнання незаконними та скасування рішення міської ради, визнання недійсним свідоцтва на право власності на землю та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

12 березня 2014 року прокурор м. Миколаєва в інтересах держави пред'явив до Миколаївської міської ради та ОСОБА_2 вищезазначений позов, який обґрунтовував наступним.

За наслідками перевірки законності рішення міської ради прокуратурою міста встановлено порушення порядку надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки.

Так, оскаржуваним пунктом 11 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 22/28 від 22 листопада 2012 року ОСОБА_2 надано дозвіл для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 550 кв.м, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з метою надання земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Пунктами 8, 8.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 23/51 від 20 грудня 2012 року затверджено проект землеустрою та передана ОСОБА_2 у власність земельна ділянка площею 550 кв. м, у тому числі 550 кв.м. - під прибудинковою територією, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення, 07 березня 2013 року ОСОБА_2 оформив свідоцтво про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4810136900:01:042:0017.

Прокурор зазначав, що на переданій ОСОБА_2 земельній ділянці розташоване нежитлове приміщення сміттєзбиральника, власником якого за адресою: АДРЕСА_2, є територіальна громада міста, а земельна ділянка є прибудинковою територією групи житлових будинків, до якої окрім інших входить і будинок по АДРЕСА_1, власники квартир якого сплачували послуги на її утримання.

-2-

Посилаючись на викладене та те, що прибудинкова територія не могла бути передана у власність фізичній особі, прокурор просив визнати незаконними та скасувати рішення Миколаївської міської ради № 22/28 від 22 листопада 2012 року в частині п.11 розділу 1 та № 23/51 від 20 грудня 2012 року - п.п.8,8.2 про надання дозволу для виготовлення проекту землеустрою, його затвердження та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2, визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку та зобов'язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку.

Відповідачі заперечуючи проти позову, посилалися на дотримання земельного законодавства щодо порядку передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 та відсутність повноважень у прокурора на ведення справи.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2014 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі прокурор посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, вимогам матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та відсутності підстав для позбавлення ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 116 ЗК України набуття права власності чи користування землями державної або комунальної власності здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Надання у власність або користування земель, які перебувають у власності чи користуванні інших фізичних або у відповідних випадках юридичних осіб, провадиться лише після вилучення чи викупу зазначених земельних ділянок, в порядку визначеному ЗК України.

Згідно з положеннями ст.38 ЗК України до земель житлової чи громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Відповідно до п. б ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Прибудинковою територією у визначенні ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» є територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування цього будинку.

У разі приватизації громадянами багатоквартирного будинку відповідна земельна ділянка може надаватися у користування об'єднанню співвласників.

В цих випадках порядок користування земельною ділянкою визначається співвласниками.

-3-

В тому разі, коли об'єднання співвласників не створене, земельна ділянка, на якій розміщена прибудинкова територія, залишається у користуванні підприємства чи організації, яка здійснює управління цим будинком., як це визначено частиною 2 ст.42 ЗК, а питання її надання у власність іншої фізичної особи вирішується лише шляхом вилучення, згідно з положеннями ст. 20 ЗК України.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки визначаються проектами розподілу території кварталу на підставі землевпорядної документації.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою , такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України)

Якщо свідоцтво на право власності на землю видано на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування таке рішення відповідно до способів захисту права, передбачених ст. 152 ЗК, визнається недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 просив міську раду передати йому у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку з присвоєнням поштової адреси (а.с.13).

Рішенням Миколаївської міської ради № 22/28 від 22 листопада 2012 року ОСОБА_2 надано дозвіл для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 550 кв.м, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з метою надання земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (п.11 розділ 1).

Рішенням Миколаївської міської ради № 23/51 від 20 грудня 2012 року затверджено проект землеустрою та передана ОСОБА_2 у власність земельна ділянка площею 550 кв. м, у тому числі 550 кв.м. - під прибудинковою територією, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (пунктами 8, 8.2 розділу 1)

На підставі вказаного рішення, 07 березня 2013 року ОСОБА_2 оформив свідоцтво про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4810136900:01:042:0017.

На час прийняття оскаржуваних рішень, орган місцевого самоврядування проект розподілу території житлового кварталу (мікрорайону), до якого входить багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_1, не розробляв.

Із довідки відділу Держкомзему у місті Миколаєві від 12 грудня 2012 року № 4 та висновку Управління земельних ресурсів від 18 грудня 2012 року № 01-1125 (а.с 17, 19), а також зі змісту вказаного вище рішення міської ради від 20 грудня 2012 року вбачається, що передана ОСОБА_2 земельна ділянка за присвоєною поштовою адресою: АДРЕСА_1, розміщена під прибудинковою територією, яка належить до земель житлової та громадської забудови.

На вказаній території, за адресою АДРЕСА_2, було розташоване нежитлове приміщення сміттєзбиральника, яке належало територіальній громаді м. Миколаєва та перебувало на балансі ЖКП ММР «Південь», що підтверджується довідками останнього № 345/1 від 06 березня 2014 року та № 471 віл 27 березня 2014 року, листом Миколаївської міської ради № 2283/02.02.01 - 06/1414 від 01 квітня 2014 року (а.с.30-31, 49-50, 138).

На підставі договору оренди від 01 липня 2008 року вказане нежитлове приміщення до 19 грудня 2012 року перебувало у користуванні підприємця ОСОБА_5, яка використовувала його під майстерню по ремонту взуття.

-4-

Вказане приміщення не переходило у володіння ОСОБА_2 в установленому законом порядку.

Зазначена прибудинкова територія перебувала у користуванні ЖКП ММР «Південь», яке здійснювало управління групою житлових будинків, до якої окрім інших, входив і будинок по АДРЕСА_1, власники квартир якого сплачували комунальні послуги на утримання цієї території (а.с.49-50).

Передана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка була сформована в ході розробки проекту землеустрою шляхом встановлення її меж. Під час складання проекту землеустрою виготовлено план земельної ділянки по АДРЕСА_1/1, і акти встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Доказів того, що спірна земельна ділянка не підлягала попередньому вилученню та щодо неї відсутні підстави для з'ясування згоди співвласників вказаного багатоквартирного будинку на її передачу у власність окремої фізичної особи, відповідачами не надано.

Зазначене свідчить про те, що на час прийняття рішення міською радою спірна земельна ділянка (прибудинкова територія) належала до земель житлової громадської забудови, перебувала у користуванні підприємства, яке здійснювало управління житловим багатоквартирним будинком та без процедури її вилучення та без погодження із співвласниками квартир, не могла бути передана у власність фізичній особі ОСОБА_2

Приймаючи рішення міська рада діяла всупереч цим вимогам закону та з порушенням права користування інших осіб.

За таких обставин, колегія суддів виходить з того, що ОСОБА_2 неправомірно набув право власності на земельну ділянку та повинен її повернути.

Отже, висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог прокурора та законність вказаних вище рішень міської ради і правомірного набуття ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку є помилковим.

Висновок суду про те, що скасування рішення міської ради не є підставою для припинення права власності на земельну ділянку відповідно до вичерпного переліку підстав, передбачених ст. 140 ЗК України, є необґрунтованим, оскільки зазначені в цій статті підстави поширюється на випадки, коли право власності набуто в установленому законом порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позов прокурора, є підставним, доведеним і підлягає задоволенню.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки, то на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційною інстанцією нового рішення про задоволення позову прокурора у повному обсязі.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь держави підлягають стягненню судовий збір в сумі по 730 грн. 80 коп. з кожного, з яких: 487 грн. 20 коп. судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру та 243 грн. 60 коп. - за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Прокуратури Миколаївської області задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06 червня 2014 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Задовольнити позов прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави до Миколаївської міської ради та ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог - Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської

-5-області про визнання незаконними та скасування рішення міської ради, визнання недійсним свідоцтва на право власності на землю та зобов'язання вчинити певні дії.

Визнати незаконними та скасувати пункт 11 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 22/28 від 22 листопада 2012 року про надання ОСОБА_2 дозволу для виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 550 кв.м, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з метою надання земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Визнати незаконним та скасувати пункти 8, 8.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 23/51 від 20 грудня 2012 року про затвердження проекту землеустрою та передачу ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 550 кв. м, у тому числі 550 - під прибудинковою територією, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,055 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4810136900:01:042:0017), виданий ОСОБА_2 Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області 07 березня 2013 року за № 1041233, серії САЕ № 882112.

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути Миколаївській міській раді земельну ділянк, у загальною площею 550 кв.м по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4810136900:01:042:0017).

Стягнути з Миколаївської міської ради та ОСОБА_2 на користь держави по 730 грн. 80 коп. судового збору з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: