Рішення № 40073759, 04.08.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 серпня 2014 р. Справа № 902/386/14

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

За участю представників сторін:

позивача: Желіховський В.М., представник за довіреністю;

відповідача: Рябцун С.В., представник за довіреністю;

третьої особи 1 (Липовецької РДА): не з'явився;

третьої особи 2 (ОСОБА_3 ): ОСОБА_4, представник за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом: Селянського (фермерського) господарства "Лоза" (22163, Вінницька область, Вінницький район, с. Лозівка, вул. Польова, 13)

до: Головного управління Держземагентства у Вінницькій області (21027, м. Вінниця, вул. Келецька, 63)

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Липовецька районна державна адміністрація (вул. Леніна, 38, м. Липовець, Вінницька область, 22500)

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

про визнання договору оренди поновленим та зобов'язання укласти додатковий договір

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області звернулось Селянське (фермерське) господарство "Лоза" з позовом до Головного управління Державного агентства земельних ресурсів у Вінницькій області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Липовецька районна державна адміністрація про визнання договору оренди поновленим та зобов'язання укласти додатковий договір.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що він використовує земельну ділянку за договором від 30.11.2005 року, даний договір був зареєстрований у Липовецькому відділі ВФ ДП «Центр державного земельного кадастру» 19.12.2007 року. Договір укладався на 4 роки. Вважаючи, що термін договору спливає через 4 роки після його укладення, а не реєстрації позивач в грудні 2009 року звернувся до Липовецької районної адміністрації за поновленням договору. 30 грудня 2009 року Липовецька адміністрація уклала з позивачем додаток до договору оренди землі яким було внесено зміни до договору та продовжено термін дії на 5 років. Враховуючи даний додаток позивач продовжував використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням до кінця 2013 року. На початку 2014 року позивач звернувся за довідкою про грошову оцінку землі, Липовецький відділ Держкомзему відмовився від видачі даної довідки посилаючись на закінчення терміну дії договору 19.12.2011 року. До кінця 2013 року позивач справно сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою без заперечень та зі згоди орендодавця тому позивач відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі», вважає договір поновленим на той самий строк та на тих саме умовах, у зв'язку з цим ставить перед судом питання про визнання договору оренди поновленим та зобов'язання відповідача укласти додатковий договір.

Ухвалою суду від 02.04.14 р. порушено провадження та призначено справу до розгляду.

15.04.2014 року через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення проти позову, відповідно до яких останній позов не визнає та просить суд у його задоволенні відмовити (а.с. 89-91).

16.05.2014 року до суду від третьої особи 1 надійшов відзив в якому зазначено, що зобов'язання за договором оренди між позивачем та Липовецькою РДА припинились оскільки в договорі було чітко передбачено строк дії даного договору до 27.09.2009 року, щодо додаткової угоди укладеної в 2009 році якою продовжено термін дії договору на 5 років, позивач не дотримався вимог чинного законодавства при оформленні договору оренди земельної ділянки та не зареєстрував його. З огляду на це просить суд в задоволені позову відмовити повністю та розгляну справу за відсутності представника (а.с.120-121).

Ухвалою від 22.05.2014 року суддею Маслієм І.В. прийнято справу до свого провадження на підставі розпорядження керівника апарату суду від 20 травня 2014 року, відповідно до автоматизованого розподілу справ, у зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікуванні.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 02.07.2014 року за клопотанням відповідача строк розгляду справи продовжено на 15 днів та залучено до розгляду справи третю особу на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Між Селянським (фермерським) господарством "Лоза" та Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 30.11.05 р. укладено договір оренди земельної ділянки площею 94,3336 га (ріллі), яка знаходиться на території Староприлуцької сільської ради строком на 4 роки (п. 8 договору).

Державну реєстрацію договору проведено 19.12.07 р. у Вінницькій регіональній філії центру ДЗК за № 040786600465.

Згідно п. 8 Договору, після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Строк дії договору закінчився 19.12.1011 р.

30 грудня 2009року між позивачем та Липовецькою РДА укладено додаток до договору оренди землі від 30.11.2005 року, згідно якого продовжено термін дії договору оренди землі строком на 5 (п'ять) років. Державну реєстрацію додатку до договору проведено не було.

На думку позивача, у зв'язку з відсутністю заперечень з боку орендодавця (третьої особи-1), договір є поновленим на той самий строк і на тих саме умовах.

Так в судове засідання 19.03.14 р. з'явилися учасники судового процесу крім третьої особи1.

Так, представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги викладені у позовній заяві.

Позивач вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

- за договором оренди землі від 30.11.05 р. позивач використовує земельну ділянку до сьогоднішнього дня та сплачує орендну плату;

- упродовж усього часу існування орендних відносин від орендодавця не надходило жодних заперечень щодо продовження дії договору;

- позивач завчасно звернувся до орендодавця про продовження дії договору та уклав з останнім додаткову угоду згідно якої термін дії договору продовжено на 5 років

- вказує що також звертався письмово до Липовецької районної державної адміністрації у Вінницькій області та до Головного управління Державного агентства земельних ресурсів щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки у частині його продовження (що підтверджується листами, однак йому безпідставно було відмовлено;

- підтримує також інші пояснення, викладені у позовній заяві та інших поясненнях в обґрунтування своїх вимог.

Таким чином позивач, посилаючись на ст. 33 Закону України «Про оренду землі» вважає, що договір підлягає поновленню на той саме строк і на тих саме умовах шляхом укладання додаткової угоди, у зв'язку з цим просить суд позов задовольнити та зобов'язати Головне управління Державного агентства земельних ресурсів у Вінницькій області укласти з позивачем додаткову угоду до договору оренди землі від 30.11.05 р.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав пояснення викладені у відзиві та просив суд у задоволенні позову відмовити зокрема з наступних підстав:

- позивач звернувся до відповідача з листом про поновлення договору оренди 23.01.14 р., тобто у порушення ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та п. 8 Договору;

- для поновлення договору позивач повинен був звернутися до Липовецької районної державної адміністрації у Вінницькій області не пізніше ніж за місяць до закінчення договору, тобто не пізніше 19.11.2011 р., що останній зроблено не було;

- додаток до договору оренди землі від 30.12.2009 року не пройшов державну реєстрацію відповідно до вимог чинного закодавства.

- вважає, що положення ст. 33 Закону та умови Договору зобов'язують орендаря повідомити орендодавця про намір продовжити дію договору у визначені строки і укладання додаткової угоди не передбачено лише у тому випадку, якщо відсутні будь-які заперечення щодо його поновлення;

- також вказує на те, що на день закінчення строку дії договору розпорядником землі сільськогосподарського призначення була Липовецька районна державна адміністрація у Вінницькій області, а відповідач отримав такі повноваження лише з 01.01.13 р.

За таких обставин представник відповідача вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Представник третьої особи 2 згідно своїх пояснень вважає позов необгрунтованим виходячи з наступного:

- договір оренди землі від 30.11.2005 року набув чинності після його державної реєстрації - 19.12.2007 року, оскільки він був укладений на 4 роки то строк його дії закінчився 12.12.2011 року

- додаткова угода, яка була укладена у 2009 році не зареєстрована, а отже і право оренди у позивача на підставі цієї угоди не виникало.

- з моменту закінчення строку дії договору пройшло майже три роки і додаткова угода про поновлення договору оренди землі не укладалася, що свідчить про порушення встановлених законодавством строків та припинення договору оренди землі від 30.11.2005 року;

- земельна ділянка площею 94,3336 га сьогодні перебуває в оренді у ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі № 240 від 30.12.2013 року, який зареєстрований у встановленому законом порядку 04.03.2014 року

Заслухавши учасників судового процесу, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши в сукупності надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку суд прийшов до висновку що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 6 ЦК сторони є вільними в укладення Договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до припису статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такий самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Так, між Селянським (фермерським) господарством "Лоза" та Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 30.11.05 р. укладено договір оренди земельної ділянки площею 94,3336 га (ріллі), яка знаходиться на території Староприлуцької сільської ради.

Державну реєстрацію договору проведено 19.12.07 р. у Вінницькій регіональній філії центру ДЗК за № 040786600465.

Згідно п. 8, Договір укладено строком на 4 роки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 37 Договору, останній припиняється зокрема у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено.

Зокрема такі ж підстави припинення договору містяться у ст. 31 Закону України "Про оренду землі".

Строк дії договору закінчився 19.12.2011 р. (враховано дату реєстрації).

Додаткова угода укладена між Селянським (фермерським) господарством "Лоза" та Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області від 30.12.2009 р. не пройшла державну реєстрацію з огляду на це відповідно до ст. 215 ЦК України є нікчемною.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі", (в редакції, що діяла до внесення змін у 2011 році), після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих саме умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

З 2011 року до вказаної вище статті внесено зміни, та зокрема визначено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Згідно п. 2.17. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 (із змінами) «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011).

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

З аналізу викладеної вище нормативної бази, суд прийшов до висновку про відмову у позові виходячи з наступного:

- договір оренди земельної ділянки від 30.11.05 р. припинив свою дію 19.12.2011 у зв'язку з закінченням терміну на який його укладено;

- орендар не виконав умови договору щодо письмового повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору про намір продовжити його дію (позивачем не подано жодного доказу про таке повідомлення);

- відсутнє рішення (розпорядження) власника землі про надання згоди на продовження (пролонгацію) договору оренди землі;

- з листів, що наявні у матеріалах справи вбачається, що сторони почали вести переписку щодо продовження дії договору з кінця 2013 року, тобто через два роки після закінчення його строку.

Таким чином, у зв'язку з порушенням позивачем умов договору (п. 8), останній втратив переважне право на його поновлення, за порядком, що передбачений ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Що стосується зобов'язання Головне управління Державного агентства земельних ресурсів у Вінницькій області укласти з позивачем додаткову угоду до договору оренди землі від 10.06.07 р. суд відмічає наступне.

Відповідно до п. 2.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 (із змінами) «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Водночас зобов'язання цього органу в судовому порядку укласти такий договір за відсутності зазначеного рішення є неможливим (крім випадку, передбаченого статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України), оскільки це порушувало б його передбачену Конституцією України виключну компетенцію.

Відповідно до ст. 122 ЗК України (в редакції до 01.01.13 р.), функції щодо розпорядження земельними ділянками із земель державної власності за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання належали районним державним адміністраціям, а з 01.01.13 р. - управліннями Державного агентства земельних ресурсів.

Так, у зв'язку із втратою преважного права на поновлення Договору, та у зв'язку із фактичним його припиненням за закінченням терміну дії, позивач може отримати земельну ділянку лише при наявності рішення компетентного органу про надання земельної ділянки у користування, а за відсутності такого рішення, позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо доводів позивача про фактичне користування земельною ділянкою після закінчення договору оренди та сплату упродовж усього часу орендної плати, суд вважає за необхідне відмітити, що орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за весь час користування земельною ділянкою, аж до моменту її повернення.

На підставі вище викладеного суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 08 серпня 2014 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - третя особа Липовецька районна державна адміністрація (вул. Леніна, 38, м. Липовець, Вінницька область, 22500)