Постанова № 40070906, 06.08.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2014 р. Справа № 922/1324/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Кухар В.І., суддя Плахов О.В.,

при секретарі Мальченко О.О.,

за участю представників:

позивача - Грищенко О.Р., за довіреністю №5 від 25.06.2014р., Кобзаря В.А., за довіреністю б/н від 17.06.2014р.,

1-го відповідача - Архіпової О.В., за довіреністю б/н від 24.03.2014р.,

2-го відповідача - Хоменка С.І., за довіреністю б/н від 23.04.2014р.,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Рассвет" (вх№1498Х/2 від 11.06.2014р.), на рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2014р. у справі №922/1324/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Рассвет", с. Тернова, Харківська область,

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська автомобільна торгівельна компанія", с. Липці, Харківська область,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Автокраїна", м. Київ,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технотранс 2006", с. Радгоспне, Харківська область,

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.05.2014р. у справі №922/1324/14 (суддя Сальникова Г.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2014р. у справі №922/1324/14 повністю та прийняти нове рішення, яким:

- задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет" в повному обсязі;

- витребувати у ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" оригінал протоколу Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська автомобільна торгівельна компанія" від 28.06.2013р. №28/06/13;

- витребувати у ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" оригінал статуту ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія", затвердженого протоколом загальних зборів учасників №4 від 25.01.2012р;

- витребувати у ТОВ "Центр-Автокраїна" оригінал рішення по ІП "Центр-Автокраїна" від 25.06.2013р. №25NР06/13/1;

- витребувати у ТОВ "Центр-Автокраїна" оригінал рішення Кантел девелопмент лімітед (Kantele development limited) по ІП "Центр-Автокраїна" від 04.07.2013р. №04-КLD-07/13;

- витребувати у ТОВ "Центр-Автокраїна" оригінал статуту ІП "Центр-Автокраїна", затвердженого рішенням Власника (засновника) від 25.06.201Зр;

- призначити у справі комплексну експертизу, яка включає в себе технічну експертизу документів та почеркознавчу експертизу за переліком вказаних питань;

- проведення судової експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (код ЄДРПОУ 02883096, адреса: 03680, м. Київ, вул. Смоленська, буд.6).

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що з урахуванням положень частин 1 та 2 статті 203, частини 1 статті 215, частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, договір відступлення має бути визнаний недійсним повністю, оскільки цим договором передбачена плата відповідачу за надану фінансову послугу, яка була здійснена шляхом дисконтування суми боргу, внаслідок чого відповідачем (фактором) був отриманий прибуток від такої фінансової послуги, в той час як відповідач не отримав статусу фінансової установи, як це передбачено статями 5 та 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та частини 3 статті 1079 Цивільного кодексу України.

Також, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано положень частини 1 статті 1083 Цивільного кодексу України, якими заборонено наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі, якщо інше не встановлено договором факторингу. Зазначене, на думку апелянта, є окремою самостійною підставою визнання договору недійсним на підставі частини 1 та 2 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки після отримання 1-м відповідачем права вимоги за договором відступлення №1, останній 02.06.2013р. уклав з 2-м відповідачем оспорюваний договір, яким переуступив вказане право вимоги новому кредитору. При цьому договором відступлення №1 права наступного відступлення 1-м відповідачем грошової вимоги третій особі передбачено не було.

Окрім того, апелянт не погоджується з тим, що місцевий господарський суд відмовив йому у задоволенні клопотання про проведення комплексної судової експертизи, яка включає в себе почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів, що призвело, на його думку, до неправильного вирішення справи, оскільки таке порушення виключило можливість довести відсутність у підписанта права на укладання договору, а відповідно і можливість застосувати норму матеріального права, а саме частину 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

28.07.2014 року від позивача (апелянта) надійшла заява про уточнення апеляційної скарги, в якій останній просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2014 року у даній справі повністю і прийняти нове, яким визнати недійсним договір уступки (цесії) №ЦА/Р015-38 від 02.07.2013р., укладений між ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" та Іноземним підприємством "Центр-Автокраїна".

28.07.2014р. апелянтом надано до матеріалів справи копію постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2014р. у справі №922/1323/14, висновки якої позивач просить врахувати у даному апеляційному провадженні.

30.07.2014 року від 1-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6077), в якому останній просить відмовити ТОВ Агрофірма "Рассвет" у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи. Апеляційну скаргу товариства залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2014 року у справі № 922/1324/14 - без змін.

В обґрунтування своєї позиції по справі 1-й відповідач зазначає, що оскаржуваний договір не являється договором факторингу, а є договором цесії. Також, 1-й відповідач зазначає, що посилання позивача на відсутність у попередньому договорі уступки права вимоги щодо дозволу у 1-го відповідача на укладення оскаржуваного договору є безпідставними, оскільки чинним законодавством не передбачено наявності дозволу при укладенні договорів цесії. Припущення позивача щодо відсутності у осіб, що підписали оскаржуваний договір права на укладення такого договору, у зв'язку з передбаченими статутними обмеженнями, також, спростовується наявними в матеріалах документами. Крім того, 1-й відповідач зазначає, що уступка права вимоги передбачає лише зміну кредитора, тобто особи, перед якою у боржника мається зобов'язання з повернення отриманих грошових коштів. Укладенням договору уступки права вимоги об'єм відповідальності позивача з повернення отриманих коштів за договором не змінився, а отже оскаржуваним договором прав та законних інтересів позивача порушено не було.

30.07.2014 року від 2-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6078), в якому останній просить відмовити ТОВ Агрофірма "Рассвет" у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи. Апеляційну скаргу товариства залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2014 року у справі № 922/1324/14 - без змін з тих же правових підстав, що викладені у відзиві 1-го відповідача.

30.07.2014р. 1-й відповідач надав суду клопотання про зупинення провадження у справі №922/1324/14 (вх.№6076) до розгляду Вищим господарським судом України справи №922/1323/14 за касаційною скаргою ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2014р. у справі №922/1323/14, якою визнано недійсним договорів №ХАТК/Р-15-09 від 09.06.2011р.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, розглянувши заявлене клопотання відмовляє у його задоволенні через необґрунтованість з огляду на нижченаведені обставини.

В якості доказів оскарження постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2014р. у справі №922/1323/14, 1-й відповідач надав копію касаційної скарги, яка прийнята та зареєстрована Харківським апеляційним господарським судом 14.07.2014р. та супровідні листи про направлення касаційної скарги на адресу господарського суду Харківської області для негайного направлення касаційної скарги до Вищого господарського суду України. Доказів, прийняття до розгляду касаційної скарги Вищим господарським судом України 1-м відповідачем не надано.

З моменту прийняття Харківським апеляційним господарським судом постанови, а саме 14.07.2014р. вона вже є чинною та такою, що набрала законної сили. При цьому подання касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції не ставиться в залежність із набранням нею законної сили. Таким чином, підстави для зупинення провадження у справі відсутні.

Враховуючи наведене, клопотання ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надала, у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не сповістила, про час та місце розгляду справи належним чином була повідомлена.

Зважаючи на належне повідомлення третьої особи про час та місце засідання суду, а також на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника третьої особи.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 30.07.2014р. представники позивача підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, просили рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2014р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники 1-го та 2-го відповідачів заперечували проти задоволення апеляційної скарги, зважаючи на її необґрунтованість, просили оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі з урахуванням уточнень до неї доводи апелянта та відзиві на неї доводи 1-го та 2-го відповідачів, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

04.04.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Рассвет" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська автомобільна торгівельна компанія", в якій просило суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) від 02.07.2013р. №ЦА/Р015-38, укладений між Іноземним підприємством "Центр-Автокраїна" та ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія".

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що оскаржуваний договір укладено з порушенням приписів статті 203 Цивільного кодексу України. А саме, останній зазначив, що у відповідності до правил, встановлених статутом підприємства другого відповідача, фізична особа ОСОБА_5, який підписав спірний договір цесії, не мав на момент укладення спірного правочину права підписувати від імені другого відповідача правочини на суму, що перевищує 1000000,00 грн. Всі правочини на суму, яка перевищує 1000000,00 грн., укладаються виключно з дозволу загальних зборів підприємства другого відповідача. Спірний договір цесії укладений на суму 5150937,00 грн., що значно перевищує встановлений статутом другого відповідача граничний розмір суми правочинів, які має право підписувати фізична особа ОСОБА_5 від імені ІП "Центр-Автокраїна". Отже, на його думку, в порушення вимог статуту підприємства другого відповідача договір цесії укладено без дозволу загальних зборів товариства. Окрім того, у відповідності до правил, встановлених статутом підприємства першого відповідача, фізична особа ОСОБА_6, який підписав спірний договір цесії, також не мав на момент укладання спірного правочину права підписувати від імені другого відповідача правочини на суму, що перевищує 1500000,00 грн. Всі правочини на суму, яка перевищує 1500000,00 грн. укладаються з дозволу загальних зборів підприємства другого відповідача. На думку позивача, оспорюваний договір цесії укладено без дозволів вищих органів управління відповідачів.

Також, під час розгляду справи, позивач обґрунтовував свою позицію тим, що спірний договір за своєю правовою природою є договором факторингу, так як містить усі ознаки та істотні умови договору факторингу.

15.05.2014р. господарський суд Харківської області відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Прийняте рішення мотивоване тим, що по-перше, оскаржуваний договір підписаний особами, які мали право на його підписання, як з боку першого, так і з боку другого відповідачів; по-друге, дані правовідносини не підпадають під визначення факторингу, оскільки має місце заміна кредитора в зобов'язанні.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком господарського суду Харківської області в частині того, що оскаржуваний договір є договором уступки права вимоги, а не договором факторингу, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2009р. між ТОВ "Технотранс 2006" (третя особа) та ТОВ агрофірма "Рассвет" (позивач) укладено договір поворотної фінансової допомоги № ТТ/ФП001-335.

Згідно з п. 2.1. договору поворотної фінансової допомоги № ТТ/ФП001-335 від 08.10.2009р., що діє в редакції змін внесених додатковою угодою від 28.10.2009р. ТОВ "Технотранс 2006" надає ТОВ агрофірма "Рассвет" грошові кошти в розмірі 6000000,00 грн.

Відповідно до п. 3 3 договору поворотної фінансової допомоги № ТТ/ФП001-335 від 08.10.2009р., що діє в редакції змін внесених додатковою угодою від 28.10.2009р., повернення фінансової допомоги здійснюється до 31.12.2013р.

09.06.2011р. між ТОВ "Технотранс 2006" (третя особа) та ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" (1-й відповідач) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №ХАТК/РО15-09, у відповідності до умов якого третя особа відступила на користь 2-го відповідача право вимоги від позивача основної заборгованості у розмірі 5150973,00 грн., яка виникла за договором поворотної фінансової допомоги №ТТ/ФП001-335. За відступлення права вимоги 2-й відповідач зобов'язався сплатити третій особі суму 5000000,00 грн. у термін до 31.10.2013р. (п.5 договору).

02.07.2013р. між ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" (1-й відповідач) та Іноземним підприємством "Центр-Автокраїна" (Іноземне підприємство "Центр-Автокраїна" реорганізовано шляхом зміни організаційно-правової форми у Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-Автокраїна" на правах правонаступництва) (2-й відповідач) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №ЦА/Р015-38, у відповідності до умов якого 1-й відповідач відступив на користь 2-го відповідача право вимоги від позивача основної заборгованості у розмірі 5150973,00 грн., яка виникла за договором поворотної фінансової допомоги №ТТ/ФП001-335. За відступлення права вимоги 2-й відповідач зобов'язався сплатити 1-му відповідачу суму 5150937,00 грн. у термін до 31.12.2013р. (п.6 договору).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовою послугою є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальності вартості фінансових активів.

Будь - які операції з фінансовими активами, що відповідають цим критеріям мають ознаки фінансової послуги.

Відповідно до приписів статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною 1 статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Співставлення умов договору поворотної фінансової допомоги № ТТ/ФП001-335 та договору уступки вимоги (цесії) №ЦА/Р015-38, вказує на те, що фактично сторони уклали договір, предметом якого є фінансування одного учасника іншим в рахунок передання грошової вимоги до третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, сума фінансування, яку за відступлення права вимоги 2-й відповідач зобов'язується сплатити 1-му відповідачу, складає суму 5150937,00грн., і сплачується вона у термін до 31.12.2013р. При цьому термін, до якого не настає право вимоги з боржника, складає термін до 31.12.2013р.

Тобто, 2-й відповідач здійснює фінансування 1-го відповідача достроково, до повернення позики у сумі 5150937,00грн. Виконання зобов'язання 2-м відповідачем по сплаті за отримане право вимоги не прив'язується до належного виконання зобов'язання боржником (ТОВ "Агрофірма "Рассвет" перед кредитором).

Отже, аналізуючи зміст оспорюваного договору відступлення вбачається, що його укладено з метою фінансування діяльності 1-го відповідача у рахунок передання грошової вимоги до 2-го відповідача, що відповідає договірній конструкції договору факторингу.

Перевіряючи дійсність оспорюваного договору, який за своєю природою є договором факторингу, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, що діяла станом на момент існування спірних правовідносин) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг) розглядається як кредитна операція.

Перелік послуг, які вважаються фінансовими, зазначено у статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", зокрема, вказаною статтею визначено, що до фінансових послуг віднесено факторинг.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 року № 1775-ІІІ надання фінансових послуг підлягають ліцензуванню.

Статтею 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено види діяльності, на які Держфінпослуг може надавати фінансовим установам ліцензії.

Відповідно до пункту 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року № 231 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг", зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.04.2009 року за № 373/16389, (в редакції станом на момент укладання спірного договору) до фінансових послуг факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами: фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому до боржників - суб'єктів господарювання за договором, на якому базується відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Згідно приписів частини 3 статті 1079 Цивільного кодексу України фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Пунктом 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до Закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому Законом.

Колегія суддів зазначає, 1-й відповідач не значиться у державному реєстрі фінансових установ, а отже не є фінансовою установою; не мав ліцензії на здійснення операцій, які згідно з чинним законодавством мають право здійснювати банки або інші фінансові установи.

Відповідно до частини 1 статті 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відтак, оскільки 1-й відповідач не мав ліцензії на здійснення операцій, які згідно з чинним законодавством мають право здійснювати банки або інші фінансові установи, колегія суддів вважає, що укладання договору від 02.07.2013р. між 1-м та 2-м відповідачами відбулося з порушенням статті 227 Цивільного кодексу України, що в свою чергу дає підстави визнати оскаржуваний договір недійсним.

У відповідності до приписів частини 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з приписів вказаної норми, право заінтересованої особи на звернення до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору виникає з моменту вчинення правочину, який має ознаки недійсності (оспорюваного правочину), а не з моменту порушення цим правочином прав особи, яка звертається до суду.

У будь-якому випадку, у позивача є підстави стверджувати про порушення оспорюваним договором законних прав та інтересів позивача. Так, згідно приписів статей 526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно бути виконане у відповідності до умов договору належному кредитору. Таким чином, позивач, як боржник у зобов'язанні несе ризик виконання зобов'язання неналежному кредитору, який полягає у тому, що виконання зобов'язання неналежному кредитору не звільняє боржника від виконання обов'язку належному кредитору.

Отже, позивач має право на звернення до суду з вимогою про визнання договору недійсним з метою запобігання порушення своїх законних прав.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не була розглянута і встановлена дійсна природа договору уступки вимоги (цесії) №ЦА/Р015-38 від 02.07.2013р., а також відповідність законодавству, чинному на момент його укладання.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що під час апеляційного провадження у даній справі, Харківським апеляційним господарським судом переглянуто рішення господарського суду Харківської області від 15.05.2014р. у справі №922/1323/14 за результатом якого прийнято постанову, якою визнано недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) від 09.06.2011р. №ХАТК/РО15-09, укладений між ТОВ "Технотранс 2006" та ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія". Вказана постанова набрала законної сили та є чинною.

Саме згідно договору відступлення права вимоги (цесії) від 09.06.2011р. №ХАТК/РО15-09 1-му відповідачу - ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" надано право вимоги заборгованості від позивача, у зв'язку з чим як наслідок було здійснено наступне відступлення права вимоги 1-м відповідачем - 2-му відповідачу.

Визнання недійсним первісного договору відступлення права вимоги (цесії) від 09.06.2011р. №ХАТК/РО15-09 тягне за собою недійсність наступного правочину - укладення договору уступки вимоги (цесії) №ЦА/Р015-38 від 02.07.2013р.

Щодо висновків суду першої інстанції в частині того, що директор ІП "Центр-автокраїна" ОСОБА_5 і директор ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" ОСОБА_7 на час підписання договору від 02.07.2013р. мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до приписів статті 238 Цивільного кодексу України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє, а згідно зі статутом відповідача відповідач має право здійснювати реалізацію своєї продукції, інших матеріальних цінностей, об'єктів інтелектуальної власності на підставі прямих угод, через товарні біржі, мережу власних торгівельних підприємств.

Згідно з статтею 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Згідно з частиною 2 статті 145 Цивільного кодексу України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Статут ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія", що діяв у період підписання оскаржуваного договору, було зареєстровано державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області 31.01.2012р. за №14711050003025470.

Статутом 1-го відповідача розділом 7 "Органи управління товариства і повноваження трудового колективу" передбачено, що вищим органом управління товариства є загальні збори учасників, що складаються з учасників чи призначених ними представників, а виконавчим органом є директор.

Пунктом 7.2 Статуту 1-го відповідача - ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників відноситься надання згоди на укладення зовнішньоекономічних контрактів (договорів), будь - яких договорів (угод) на суму, що перевищує 1000000,00 грн., договорів на відчуження об'єктів нерухомості, в тому числі об'єктів незавершеного будівництва і земельних ділянок, та корпоративних прав, договорів застави, майнової поруки, гарантії та кредитних договорів, угод з цінними паперами, угод, формою розрахунків яких виступає вексель.

При укладенні оспорюваного договору з боку ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" було отримано погодження Загальних зборів товариства. Так, зокрема, відповідно до протоколу Загальних зборів ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" №28/06/13 від 28.06.2013 року Загальними зборами було прийнято рішення про передачу ІП "Центр-Автокраїна" право вимоги заборгованості ТОВ "Агрофірма "Рассвет" у розмірі 5150937грн. за договором поворотної фінансової допомоги №ТТ/ФП001-355 від 08.10.2009 року та укладення з ІП "Центр-Автокраїна" договору уступки права вимоги заборгованості ТОВ "Агрофірма "Рассвет" за укладеним останнім з ТОВ "Технотранс 2006" договором поворотної фінансової допомоги №ТТ/ФП001-355 від 08.10.2009 року. Цим же рішенням було дозволено директору ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" ОСОБА_7 підписати договір уступки права вимоги №ЦА/Р015-38.

Таким чином, станом на час укладання оскаржуваного договору уступки права директор ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" ОСОБА_7 мав належні повноваження щодо його підписання.

Також, як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення оскаржуваного договору діяла редакція статуту ІП "Центр-Автокраїна", зареєстрована 20.07.2012р. за № 10691050001028798.

Так, відповідно до п.4.4 статуту 2-го відповідача, ІП "Центр-Автокраїна", директор укладає договори, з урахуванням обмежень щодо договорів, сума яких перевищує 1000000 (один мільйон) гривень.

Відповідно до п.4.2 статуту 2-го відповідача - ІП "Центр-Автокраїна", до виключної компетенції власника відноситься прийняття рішення щодо укладення зовнішньоекономічних контрактів, а також договорів на суму, що перевищує 1000000 (один мільйон) гривень.

Аналогічні положення містились також в редакції статуту, зареєстрованого 03.07.2013 року за № 10691050003028797.

Оскаржуваний договір уступки права вимоги (цесії) №ЦА/Р015-38 від 02.07.2013 року було підписано від імені ІП "Центр-Автокраїна" директором ОСОБА_5

Вказану особу було призначено з 26.06.2013р. на посаду директора рішенням №25NP06/13 від 25.06.2013 року. Тобто на момент укладення спірного договору ОСОБА_5 займав посаду директора підприємства.

У відповідності до рішення №25NP06/13/1 від 25.06.2013р. директору ОСОБА_5 надано з 26.06.2013р. повноваження на укладення та підписання з ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" договору уступки права вимоги від ТОВ "Агрофірма "Рассвет" заборгованості у розмірі 5150937,00 грн. Відповідне право також підтверджено власником ІП "Центр-Автокраїна" рішенням №04-KDL-07/13.

Таким чином, 2-й відповідач в особі директора ІП "Центр-автокраїна" ОСОБА_5 на час підписання договору від 02.07.2013р. мав необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Враховуючи зазначені обставини, твердження позивача щодо укладення договору з боку першого та другого відповідачів особами, які не мали права його підписувати є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Підсумовуючи все вищевикладене, дослідивши належні докази, які мають відношення до даного спору, з урахуванням приписів ст.ст. 4-3, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, встановивши, що оспорюваний договір є договором факторингу, який вчинений без відповідного дозволу (ліцензії), що дає підстави для визнання його недійсним, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2014 року - скасуванню, з прийняттям нового судового рішення, про задоволення позову у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.2 ст. 103, п.1. ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Рассвет" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.05.2014 р. у справі №922/1324/14 скасувати та прийняти нове.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) від 02.07.2013р. №ЦА/Р015-38, укладений між ТОВ "Харківська автомобільна торгівельна компанія" та Іноземним підприємством "Центр-Автокраїна".

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2014 року.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.І. Кухар

Суддя О.В. Плахов