Ухвала суду № 40070149, 31.07.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 р.Справа № 820/2703/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" та Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2014р. по справі № 820/2703/13-а за позовом Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Західна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому уточнивши позовні вимоги просить суд стягнути кошти у розмірі 326926,52 грн., за податковим боргом ТОВ "САТП-2001" з розрахункових рахунків, відкритих відповідачем в банках, на користь Державного та місцевого бюджету України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2014р. адміністративний позов Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" про стягнення податкового боргу було задоволено частково.

Стягнуто кошти у розмірі 64350.83 грн., (шістдесят чотири тисячі триста п'ятдесят грн. 83 коп.) за податковим боргом Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" (код 31013004) з розрахункових рахунків, відкритих відповідачем в банках, на користь Державного бюджету України.

В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2014р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2014р. в частині стягнення 9800,00 грн. заборгованості з податку на додану вартість, 2164,67 грн. податку з юридичних осіб власників транспортних засобів, 4500,00 податку на прибуток та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2014р. в частині задоволення вимог про стягнення коштів у розмірі 47886,16 грн. сторонами не оскаржується.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником відповідача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційних скарг задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно з п. 54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Докази того, що позивач в установлений чинним законодавством термін зазначені у податкових деклараціях суми повністю сплатив самостійно в матеріалах справи відсутні.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно ст. 36 Податкового кодексу України обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, визнається податковим обов'язком, відповідальність за невиконання якого несе платник податків.

Згідно з п 58.1, ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 54.5. ст. 54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п. 56.2. ст. 56 Податкового кодексу України).

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.3. ст. 56 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 56.17. ст. 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Оскільки винесені контролюючим органом податкові повідомлення - рішення відповідачем не оскаржувалось, і на час розгляду справи не є скасованим чи зміненим, визначена сума грошових зобов'язань є узгодженою та набули статусу податкового боргу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Вищий адміністративний суд у своєму інформаційному листі від 12.04.2012, № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу" зазначив наступне - якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому, далі зазначається у листі, заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Колегія судів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 9800 грн., з податку з юридичних осіб власників транспортних засобів в розмірі 2164,67 грн. , з податку на прибуток в розмірі 4500,00 грн.

Надані відповідачем платіжні доручення не є доказом сплати вищезазначеного боргу.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «САТП - 2001» була сформована перша податкова вимога від 13.01.2009р. №1/13 та друга від 02.03.2009р. №2/171, якими повідомлено про суму податкового боргу.

Згідно з пунктом 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.4. ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Також колегія судів зазначає, що судом першої інстанції було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «САТП - 2001» було самостійно частково сплачено суму заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 131175,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.11-30, т.3), та платіжним дорученням у розмірі 32000.00 грн. (а.с. 65, т. 3).

Окрім того на підставі акту документальної невиїзної перевірки № 240/20-33-15-01-09 від 09.09.2013 р., Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова за період з 21.10.2010р. по 30.12.2010р. грошові кошти ТОВ «САТП-2001» в сумі 110645,93 грн., спрямовано в рахунок погашення заборгованості, яка була самостійно визначена на підставі поданих уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по податковим деклараціям з ПДВ за вересень 2008 року (від 16.07.2010 року № 33334) та за листопад 2008 року (від 16.07.2010 року № 33330).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014р. у справі № 820/10111/13-а встановлено, що податковим органом самостійно спрямовано сплачені платником податків за період з 21.10.2010р. по 30.12.2010р. грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, яка була самостійно визначена на підставі поданих уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по податковим деклараціям з ПДВ за вересень 2008 року (від 16.07.2010 року № 33334) та за листопад 2008 року (від 16.07.2010 року № 33330).

Колегія суддів у справі № 820/10111/13-а прийшла до висновку про безпідставність зарахування податковим органом у зазначений період грошових кошів в рахунок погашення заборгованості, яка була самостійно визначена платником податків.

Тобто, ТОВ «САТП-2001» своєю заявою № 11/03 від 11.03.2014р. просило позивача грошову суму у розмірі 110645,93 грн., яку податковим органом було безпідставно спрямовано в рахунок погашення заборгованості по податковим деклараціям з ПДВ за вересень 2008 року (від 16.07.2010 року № 33334) та за листопад 2008 року (від 16.07.2010 року № 33330), спрямувати в рахунок погашення заборгованості з податкового зобов'язання з ПДВ за період 2011р. - 2013р., проте позивач безпідставно відмовив в задоволенні заяви відповідача, посилаючись на те, що посадові особи діють в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином сума боргу суму у розмірі 110645,93 грн., податковим органом було безпідставно спрямовано в рахунок погашення заборгованості по податковим деклараціям з ПДВ за вересень 2008 року (від 16.07.2010 року № 33334) та за листопад 2008 року (від 16.07.2010 року № 33330).

Отже на підставі вищевикладеного сума пені по ПДВ зменшується на 10693,79 грн., оскільки позивачем самостійно частково було сплачено суму боргу з ПДВ. що підтверджується даними в облікових картках.

Доводи апеляційних скарг, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2014р. по справі № 820/2703/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.