Постанова № 40070048, 08.07.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

08 липня 2014 року Справа № 814/1327/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марича Є.В. за участю секретаря судового засідання Корнієнко О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1

доКерівника апарату Миколаївської облдержадміністрації Ничипорчук А.Г., вул. Адміральська, 22,Миколаїв,54001 Миколаївської обласної державної адміністрації, вул. Адміральська, 22,м.Миколаїв,54001 провизнання незаконними рішення, дії, бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, За участю:

Представника позивача: ОСОБА_3;

Відповідача 1: Ничипорчук А.Г.;

Представника відповідача 2: Русс С.М.;

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Керівника апарату Миколаївської обласної держаної адміністрації Ничипорук А.Г. (далі-відповідач 1, Ничипорук А.Г. ), Миколаївської обласної державної адміністрації (далі-відповідач 2, Миколаївська ОДА) про визнання протиправними рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

В обґрунтування свої позовних вимог позивач зазначив, що відповідачі протиправно направили звернення позивача для подальшого його розгляду до прокуратури Миколаївської області.

Відповідачі з позовними вимогами не згодні, свої заперечення виклали письмово зазначивши, що ними при розгляді листа-скарги позивача були дотримані всі вимоги Закону України «Про звернення громадян».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25 квітня 2014 року за вихідним номером 4\Ю-3 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Миколаївської ОДА про порушення державними службовцями прав людини і громадянин, яке було зареєстровано у відділі роботи із зверненнями громадян апарату Миколаївської ОДА під № Ю-676-14 від 07.05.2014 року.

У зазначеному зверненні було порушено питання щодо:

- відсутності належних професійних знань і навичок у слідчого, якому було доручено проведення досудового розслідування за повідомленням заявника про кримінальні правопорушення;

- неспроможності керівників органів прокуратури призначити

відповідного прокурора, який би здійснював нагляд за додержанням законодавства органами досудового розслідування;

- забезпечення представництва прокурором в суді інтересів держави.

Крім того, заявник вимагав негайної заміни слідчого і прокурора з нагляду, звільнення слідчого і прокурора, начальника міліції і прокурорів Центрального району м. Миколаєва, м. Миколаєва, Миколаївської області за п.2 ст.40 КЗпП України, надсилання пам'ятки про права потерпілого, проведення слідчих дій.

08 травня 2014 року відповідачами на адресу ОСОБА_1 було направлено лист-відповідь за результатами розгляду заяви про порушення державними службовцями прав людини і громадянин, згідно з яким звернення позивача направлено за належністю до прокуратури Миколаївської області для подальшого розгляду.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні зазначили, що такими діями та водночас бездіяльністю відповідач 1 та відповідач 2 порушили права людини та громадянина України, що проголошені і гарантовані статтями 3, 8, 9, 19, 55, 64, 68, 119 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, статтями 1, 4, 15, 18-19,20 Закону України «Про звернення громадян», ст. 25 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Відповідно до статтей 3, 8, 9, 19, 55, 64, 68, 119 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: 1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; 2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; 4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Місцева державна адміністрація: забезпечує виконання Конституції та законів України, рішень Конституційного Суду України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, забезпечує розгляд звернень громадян та їх об'єднань, контролює стан цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в організаціях і установах, розташованих на відповідній території.

Суд прийшов до висновку, що відповідачі направивши звернення позивача до органу в компетенції, якого знаходяться питання зазначені у заяві про порушення державними службовцями прав людини і громадянина України, ніяким чином не порушили права людини і громадянина України з огляду на таке.

Відповідно до статей 39, 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування і уповноважений визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих; відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування.

Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Згідно зі статтями 36-37 КПК прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності - втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом; скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих; ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування.

При цьому, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування.

Крім того, відповідно до статті 27 Закону України «Про міліцію» встановлено, що нагляд за додержанням законності у діяльності міліції здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори, а згідно зі статтями 29, ЗО Закону України «Про прокуратуру» визначено, що нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно - розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, здійснюється прокурором у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, а повноваження прокурора при здійсненні вищезазначеного нагляду визначаються кримінальним процесуальним законодавством.

Відповідно до статей 7, 15 Закону України «Про прокуратуру» повноваження щодо призначення та звільнення прокурорів областей, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів належать до повноважень Генерального прокурора України.

Водночас, втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, у діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину забороняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 вищезазначеного Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон), якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно зі ст. 18-19 Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

При цьому, відповідні органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.

Крім того, суд зазначає, що згідно звернення позивача, окрім Миколаївської ОДА воно було адресовано також Генеральному прокурору України О. Михніцькому, прокурору Миколаївської області Р. Забаруку, прокурору Ленінського району м. Миколаєва С. Погорєлову, тобто позивач і сам звертався до органів прокуратури, бо він розуміє, що вимоги зазначені у звернені відносяться до повноважень органів прокуратури.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, в ході розгляду справи відповідачем 1 та відповідачем 2 було доведено, що їхні дії, які полягають у направлені звернення ОСОБА_1 до прокуратури Миколаївської області для подальшого його розгляду є правомірними і не порушують права людини та громадянина України.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і таким, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є. В. Марич