Постанова № 40070047, 20.06.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

20 червня 2014 року Справа № 814/18/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю МЖК " МИКОЛАЇВМОЛОДЬБУД", вул. Бузький Бульвар, 13/4,Миколаїв,54015 доДержаваної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2,Миколаїв,54030 провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 009602201 від 23.12.2013 р., № 0009612201 від 23.12.2013 р., В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю МЖК "Миколаївмолодьбуд", звернувся до суду з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2013 р. № 0009602201 і № 0009612201.

Позов обґрунтовано тим, що висновок відповідача про безтоварний характер його правочинів із контрагентами безпідставний, адже спростовується наявністю у нього первинних документів, а відсутність товарно-транспортних накладних не є порушенням податкового законодавства.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що наявність документального підтвердження господарських операцій не є безумовною підставою для виникнення права на формування податкового кредиту, крім того, у позивача відсутні первинні документи по отриманню товару (товарно-транспортні накладні, подорожні листи, рахунки на оплату транспортних послуг тощо). В актах перевірок контрагентів позивача встановлено неможливість фактичного здійснення ними господарських операцій, перевіркою також встановлено заниження витрат на суму 178568,00 грн. в частині не включення до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів по операціях, які звільнені від оподаткування (т. 2 а. с. 8-28).

Сторони подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали і обставини справи, якими обґрунтовані позовні вимоги та заперечення, і встановив наступне.

З 14.11.2013 р. по 04.12.2013 р. проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 11.12.2013 р. № 387/14-03-22-01/31096536 (т. 1 а. с. 13-155).

Під час перевірки встановлено наступні порушення:

- п. 3.1 ст. 3, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, абз. 3 п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 72472,00 грн.;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", абз. "а" п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.п. 197.1.14 п. 197.1 ст. 197, п. 198.3, 198.4 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 821665,00 грн.;

- п.п. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України в частині не включення до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, а також сум утриманого з них податку виплачених доходів фізичним особам-підприємцям за придбані товари та надані послуги за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.12.2013 р. № 0009602201 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати ПДВ за основним платежем у розмірі 813647,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 198971,00 грн. і № 0009612201 про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток за основним платежем у розмірі 72472,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 16249,00 грн. (т. 1 а. с. 10-11).

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

За період, який перевірявся податковою, позивач мав господарські відносини з наступними контрагентами:

ВАТ "Спецбуд" (договір оренди спецтехніки від 12.07.2010 р.) (т. 1 а. с. 282);

ТОВ "ВІП-Строй-ЛТД" (договір субпідряду від 01.10.2010 р. № 01/10-10 (т. 1 а. с. 318-319);

ТОВ "Юні Трейд Компані" (договір купівлі-продажу від 05.01.2011 р. № 9/4) (т. 1 а. с. 170);

ТОВ "Байкал ЛТД" (договір поставки від 01.06.2011 р. № 206) (т. 1 а. с. 344);

ТОВ "АНК-Сервіс" (договір поставки від 05.08.2011 р. № 05-08/1) (т. 1 а. с. 225);

ТОВ "Виробнича фірма "Стронг" (договір підряду від 23.08.2011 р. № 148-08/11, договір на виконання робіт від 10.04.2012 р. № 218-04/12) (т. 1 а. с. 232-236);

ВК МНВТЦ "Елпі" (договір поставки будматеріалів від 22.06.2012 р. № 2206/1) (т. 1 а. с. 190);

ТОВ "Строй-Люкс" і ТОВ "Соло-74" (відсутні письмові договори).

Контрагенти поставляли позивачу будматеріали (ТОВ "Юні Трейд Компані", ВК МНВТЦ "Елпі", ТОВ "АНК-Сервіс", ТОВ "Строй-Люкс", ТОВ "Соло-74", ТОВ "Байкал ЛТД"), надавали послуги по виготовленню та монтажу металевих дверей (ТОВ "Виробнича фірма "Стронг"), надавали в оренду екскаватор (ВАТ "Спецбуд"), виконували загально-будівельні роботи (ТОВ "ВІП-Строй-ЛТД"). Поставлені будматеріали та надані послуги використані позивачем при будівництві житлового будинку в мікрорайоні "Північний" м. Миколаєва.

На підтвердження факту укладення правочинів позивач надав договори, банківські звіти, видаткові й податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийняття виконаних робіт, сертифікати відповідності (т. 1 а. с. 164-236, 239-240, 244-319, 325-344, 348-351).

В акті перевірки відповідач зробив висновок про безтоварний характер угод позивача з ТОВ "АНК-Сервіс", ТОВ "Байкал ЛТД", ТОВ "ВІП-Строй-ЛТД", ВК МНВТЦ "Елпі". В якості доказів використано акти ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про неможливість проведення зустрічних звірок. В акті перевірки позивача вказано про те, що юридичні особи-контрагенти не мають основних засобів, а їхні контрагенти-постачальники мають ознаки фіктивності. У позивача відсутні товарно-транспортні накладні та подорожні листи на перевезення товару від ТОВ "АНК-Сервіс", ТОВ "Байкал ЛТД", ВК МНВТЦ "Елпі".

Обґрунтовуючи безтоварність операцій позивача з ТОВ "Строй-Люкс", відповідач вказав на відсутність письмового договору, товарно-транспортних накладних та подорожніх листів на перевезення товару. Юридична особа відсутня за зареєстрованим місцезнаходженням.

Стосовно ВАТ "Спецбуд" в акті документальної невиїзної перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області вказано, що по ланцюгу постачання від постачальників ВАТ "Спецбуд" до покупців не встановлено руху фактичного товару та операцій із ним.

Щодо ТОВ "Соло-74" відповідач посилається на акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому вказано, на ознаки фіктивності контрагентів, відсутність основних засобів. До перевірки не надано письмові договори, надана одна товарно-транспортна накладна без усіх необхідних реквізитів на весь поставлений товар.

При перевірці взаємовідносин позивача з ТОВ "Юні Трейд Компані" відповідач посилається на акти перевірок контрагента, в яких вказано про безтоварність операцій поставки товарів на підставі того, що контрагенти не мають основних засобів, мають ознаки фіктивності, не звітують до ДПІ, не мають трудових ресурсів і основних засобів. Крім того, до перевірки надано не всі товарно-транспортні накладні.

Стосовно ТОВ "Виробнича фірма "Стронг" вказано про її відсутність за місцезнаходженням. Відсутній персонал, оборотні кошти, виробничі активи, основні засоби, контрагенти-постачальники мають ознаки фіктивності. Дані висновки відповідач робить на підставі акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області. Товарно-транспортні накладні до перевірки не надано.

З приводу нікчемності правочинів позивача суд зазначає, що відповідач лише вказав, без відповідних доказів, на їхній нікчемний характер, що є тільки припущенням. Незнаходження контрагентів позивача за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність умов для провадження господарської діяльності і, можливо, порушення ними податкового законодавства, не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. Контрагенти можуть здійснювати підприємницьку діяльність і не за місцем реєстрації, а невнесення змін до облікових даних не є підставою для визнання угод безтоварними. Крім того, акти про неможливість проведення зустрічних звірок взагалі не можуть бути доказом неможливості виконання особою своїх зобов'язань, оскільки повинні містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин цього.

Сам по собі факт наявності серед постачальників контрагента позивача підприємств з ознаками фіктивності, не означає порушення вимог податкового законодавства позивачем і не може вважатися беззаперечним доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства, без наявності інших доказів, здобутих під час перевірки позивача.

Крім того, щоб стверджуючи про відсутність поставок товару по ланцюгу, ДПІ повинна була встановити тотожність товару, який переміщувався за цим ланцюгом, інакше кажучи, відповідач повинен був довести суду, що товар, який позивач придбав у своїх контрагентів і фактичне отримання якого відповідачем заперечується, вони придбали у постачальників, які містять ознаки фіктивності.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що вони є документами, які призначені для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування тощо. Ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. На думку суду, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товару. Відсутність у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних деяких обов'язкових реквізитів не є беззаперечним доказом безтоварності операцій із контрагентами.

З приводу відсутності письмових договорів позивача з ТОВ "Строй-Люкс" і ТОВ "Соло-74" суд зазначає, що ст. 208 ч. 1 п. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що в письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Згідно ст. 207 ч. 1 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

На підтвердження факту укладення правочину позивач надав банківські виписки, видаткові та податкові накладні, а також товарно-транспортні накладні (т. 1 а. с. 287-315).

Суд вважає, що вищезазначені документи не свідчать про дотримання позивачем письмової форми правочину, адже вони за своєю правовою природою є документами, які підтверджують прийом-передачу товару, і не можуть містити всіх умов, які є істотними для договору поставки, зокрема в цих документах відсутні строки поставки та умови доставки товару.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивач уклав з ТОВ "Строй-Люкс" і ТОВ "Соло-74" саме усні правочини, хоча за правилами ст. 208 ч. 1. п. 1 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі.

У той же час за правилами ст. 206 ч. 1 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність, тобто ЦК України допускає укладення усного правочину тільки у випадку, коли він повністю виконується сторонами в момент його укладення.

Як свідчить аналіз документів, поданих позивачем, поставка будматеріалів виконувалася протягом тривалого часу: жовтень-грудень 2010 р. (ТОВ "Соло-74") і жовтень-грудень 2011 р. (ТОВ "Строй-Люкс").

У зв'язку з відсутністю письмових договорів позивача з ТОВ "Строй-Люкс" і ТОВ "Соло-74" при обов'язковості дотримання письмової форми, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо безтоварності операцій позивача з вказаними контрагентами.

По взаємовідносинах із ТОВ "Соло-74" відповідач вказав про заниження податку на прибуток у IV кварталі 2010 р., у зв'язку з чим збільшено зобов'язання на суму 15154,00 грн. (т. 1 а. с. 57, 154). Також встановлено заниження ПДВ за жовтень-грудень 2010 р. на суму 4480,14 грн. (т. 1 а. с. 128, 154).

По взаємовідносинах із ТОВ "Строй-Люкс" відповідач вказав про заниження податку на прибуток у IІІ кварталі 2012 р. на суму 2664,54 грн. (т. 1 а. с. 71, 154). Також встановлено заниження ПДВ за жовтень-грудень 2011 р. на суму 532,91 грн. (т. 1 а. с. 133-134, 154).

Таким чином, відповідач правомірно нарахував позивачу зобов'язання з податку на прибуток на суму 17818,54 грн. за основним платежем і 3991,35 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також із ПДВ на суму 5013,05 грн. за основним платежем і 1228,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У вказаній частині спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Окрім іншого, відповідач зробив висновок про заниження позивачем витрат на суму 178568,00 грн. в частині не включення до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у податкових деклараціях з податку на прибуток ПДВ з вартості матеріалів, які приймають участь в операціях, звільнених від оподаткування на підставі ст. 197 ПК України. Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що позивач здійснив роботи по будівництву доступного житла та житла, що будується із залученням державних коштів. Реалізація вказаного житла звільняється від оподаткування.

Цільова соціально-економічна програма будівництва (придбання) доступного житла у Миколаївській області на 2010-2017 роки затверджена рішенням Миколаївської обласної ради від 22.10.2010 р. № 4. Її виконавцем є Миколаївське регіональне управління державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" (т. 2 а. с. 66-71). Земельні ділянки передані в оренду вказаній особі рішенням Миколаївської міської ради від 25.08.2011 р. № 8/30 (т. 2 а. с. 80-81).

З матеріалів справи суд встановив, що позивач не є виконавцем регіональної цільової програми будівництва доступного житла, земельна ділянка, на якій проводилося будівництво, не включена до переліку Програми. Позивач лише виконував роботи для забезпечення будівництва житлових будинків.

З огляду на викладене, висновки відповідача в цій частині є протиправними.

Згідно п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Аналогічні положення містили Закони України "Про податок на додану вартість" і "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідно, які були чинними у 2010 р.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновками ДПІ про безтоварний характер правочинів позивача з ТОВ "Строй-Люкс" і ТОВ "Соло-74", у той же час відповідач не довів правомірності своїх висновків щодо решти обставин, викладених в акті перевірки. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивач надав суду квитанцію про сплату судового збору в сумі 487,20 грн. (т. 1 а. с. 3-4). Таким чином, відшкодуванню з Державного бюджету України підлягають судові витрати в сумі 472,58 грн.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задоводено частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 23.12.2013 р. № 0009602201 у сумі 1006376,75 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 23.12.2013 р. № 0009612201 у сумі 66911,11 грн.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю МЖК "Миколаївмолодьбуд" (код 31096536) судовий збір сплачений згідно квитанції №3267 від 03.01.2014 року у сумі 472,58 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є. В. Марич