Рішення № 40068328, 04.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7220/14 04.08.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АД Шина»доТовариства з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС»простягнення 25 646,98 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Рябко А.О.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АД Шина» (надалі - ТОВ «АД Шина») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС» (надалі - ТОВ «ВВ ІМЕКС») про стягнення 25 646,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору довгострокового постачання №1134 від 02.03.2012 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 23 864,04 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 759,08 грн. та інфляційних у розмірі 23,86 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.05.2014 р.

27.05.2014 р. представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в частині стягнення заборгованості у розмірі 11 932,08 грн. (з підстав неотримання товару на вказану суму), пені у розмірі 1 759,08 грн. та інфляційних у розмірі 23,86 грн. (з підстав недоведеності факту здійснення поставки саме на виконання умов договору №1134 від 02.03.2012 р.).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2014 р. розгляд справи відкладено до 23.06.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. справу передано для розгляду судді Бойку Р.В. у зв'язку з перебуванням судді Босого П.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Бойко Р.В. та призначено до розгляду на 04.08.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.08.2014 р. справу передано для розгляду судді Босому В.П. у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Босим В.П.

В судове засідання представник позивача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №30483735.

Відтак, оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2012 р. між ТОВ «АД Шина» (постачальник) та ТОВ «ВВ ІМЕКС» (покупець) було укладено договір довгострокового постачання №1134 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується на протязі дії договору поставляти покупцю товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, та, також виконувати шиномонтажні послуги, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати на встановлених договором умовах.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару в термін 14 днів від дати зазначеної у видатковій накладній.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 23 864,04 грн., що підтверджується видатковими накладними №ABSI007418 від 11.12.2012 р. та №ABSI007521 від 14.12.2012 р., а також податковими накладними №314 від 11.12.2012 р. та №516 від 14.12.2012 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 23 864,04 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні №ABSI007418 від 11.12.2012 р. та №ABSI007521 від 14.12.2012 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 23 864,04 грн.

Твердження відповідача про те, що товар за видатковою накладною №ABSI007418 від 11.12.2012 р. був поставлений не на виконання Договору, а за видатковою накладною №ABSI007521 від 14.12.2012 р. взагалі поставлений не був судом відхиляється з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинного документа встановленні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», якою передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, вказаний Закон передбачає обов'язковим реквізитом первинного документа підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. №99 встановлено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Довіреність видається довіреній особі під розписку та реєструється у журналі реєстрації довіреностей.

За таких обставин, оформлені відповідним чином довіреності в силу приписів ст. 34 Господарського процесуального кодексу України є допустимими доказами отримання товару.

На підтвердження факту отримання відповідачем товару за видатковою накладною №ABSI007521 від 14.12.2012 р. позивачем надана довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей за рахунком-фактурою №SKVZ7495 від 11.12.2012 р., видана на ім'я Гріщенко Валерія Івановича.

Більш того, в якості первинного документу в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» позивачем надано податкову накладну №516 від 14.12.2012 р., яка відображає факт здійснення відповідачу поставки товару на загальну суму 11 932,08 грн. на підставі Договору (а саме, за видатковою накладною №ABSI007521 від 14.12.2012 р.).

До того ж, податкові накладні №314 від 11.12.2012 р. та №516 від 14.12.2012 р. як первинні документи містять посилання на факт здійснення відповідачу поставки на суму 23 864,04 грн. саме на виконання умов Договору.

Отже, наявні документи є допустимими доказами в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що засвідчують факт отримання товару відповідачем.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.2 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за отриманий товар протягом 14 днів від дати зазначеної у видатковій накладній.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 23 864,04 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 192 500,02 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «ВВ ІМЕКС» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «АД Шина» про стягнення з ТОВ «ВВ ІМЕКС» заборгованості у розмірі 23 864,04 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 759,08 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 21.01.2013 р. по 24.07.2013 р. та інфляційних у розмірі 23,86 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за травень 2013 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 8.3 Договору при простроченні оплати товару покупець обов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.

Суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення пені виходячи з встановленої позивачем дати початку нарахування пені (24.01.2013 р. та 27.01.2013 р.) та до моменту припинення нарахування штрафних санкцій у відповідності до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (25.06.2013 р. та 30.06.2013 р. відповідно по видатковими накладними №ABSI007418 від 11.12.2012 р. та №ABSI007521 від 14.12.2012 р.).

За перерахунком суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1 498,20 грн. В іншій частині пеня нарахована безпідставно.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні за порушення виконання грошового зобов'язання у травні 2013 року у розмірі 23,86 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «ВВ ІМЕКС» на користь ТОВ «АД Шина» заборгованості у розмірі 23 864,04 грн., пені у розмірі 1 498,20 грн. та інфляційних у розмірі 23,86 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 260,88 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АД Шина» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ ІМЕКС» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11; ідентифікаційний код 32156999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АД Шина» (02660, м. Київ, вул. Закревського, 16; ідентифікаційний код 35974863) заборгованість у розмірі 23 864 (двадцять три тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 04 коп., пеню у розмірі 1 498 (одна тисяча чотириста дев'яносто вісім) грн. 20 коп., інфляційні у розмірі 23 (двадцять три) грн. 86 коп. та судовий збір у розмірі 1 808 (одна тисяча вісімсот вісім) грн. 42 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.2014 р.

Суддя В.П. Босий