Постанова № 40068255, 06.08.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2409/14

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

суддів - Молодецького Р.І. , Удовіченка С.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Касьянова С.М.,

представника відповідачів - Міністерства доходів і зборів України та Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Полтавській області - Біленко Н.О.,

представника відповідача - Управління Державної казначейської служби України у місті Кременчук Полтавської області - Бургели І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Міністерства доходів і зборів України, Управління Державної казначейської служби України у місті Кременчук Полтавської області про визнання дій неправомірними та скасування повідомлення, а також зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2014 року Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (надалі - ВАТ "КЗТВ", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач 1), Міністерства доходів і зборів України (надалі - Міндоходів України, відповідач 2) про визнання дій Міністерства доходів і зборів України по включенню до переліку платників податку, що не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2014 року, а також неправомірними та скасування повідомлення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04 червня 2014 року № 69/13880/10 про відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2014 року.

22 липня 2014 року представником позивача надано клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просив доповнити позовні вимоги, а саме: зобов'язати Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми у розмірі 7480432 грн, що підлягає автоматичному бюджетному відшкодуванню. Внаслідок такого уточнення додатково представник позивача просив залучити до участі у справі в якості третього відповідача Управління Державної казначейської служби України у місті Кременчук Полтавської області (адреса: вул. Пролетарська, 23/8, м. Кременчук, Полтавська область, 39600).

У зв'язку з вказаним, судом постановлено ухвалу про залучення третього відповідача, а саме - Управління Державної казначейської служби України у місті Кременчук Полтавської області (надалі - УДКСУ у м. Кременчуці Полтавської області, відповідач 3).

Також, 04 серпня 2014 року позивачем подано заяву про доповнення позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у місті Кременчук Полтавської області на користь Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 7480432 грн та пеню у розмірі 37381,66 грн. До вказаної заяви додано доказ сплати судового збору за позовні вимоги майнового характеру у вигляді платіжного доручення від 29 липня 2014 року № 2571 в розмірі 487,20 грн.

В ході судового розгляду представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якого позовні вимоги залишені у первинній редакції прохальної частини позовної заяви.

В обґрунтування своїх вимог позивач наголошував, що ним здійснено всі передбачені чинним законодавством дії, направлені на повернення суми бюджетного відшкодування, однак у супереч проведеним діям позивача його внесено до переліку платників податку, що не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2014 року. На підставі такого внесення Кременчуцькою ОДПІ винесено оскаржуване повідомлення, що не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки позивач має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку згідно приписів п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області та Міністерства доходів і зборів України в ході судового розгляду проти позову заперечував, просив відмовити в повному обсязі. У своїх запереченнях посилались на правомірність дій при проведенні відповідної перевірки платника та подальшого винесення спірного повідомлення.

Представник УДКСУ у м. Кременчуці Полтавської області у судовому засіданні проти позову в частині, що стосувалося позовних вимог відповідача 3, заперечував з підстав правомірності дій відповідача 3, у тому числі належного виконання процедури повернення сум бюджетного відшкодування у межах визначених діючим законодавством строків.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 23.06.1994, код ЄДРПОУ 00152299, номер запису 1 585 120 0000 001035, а також перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ, у тому числі як платник податку на додану вартість.

20 травня 2014 року позивачем подана відповідачеві 1 податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2014 року, в якій у рядку 23.1 задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 7480432 грн (а.с. 8-9).

Разом з податковою декларацією позивачем до податкового органу були надані розрахунок коригувань сум податку, довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розрахунок суми бюджетного відшкодування, заява про повернення суми бюджетного відшкодування із зазначенням такої суми в розмірі 7480432 грн, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 10-16).

Повідомленням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04 червня 2014 року № 69/13880/10 повідомлено, що позивач не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до п. 200.18 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, а саме: сума податкового боргу (ПБ=0): 38840,65 грн (а.с. 23).

Не погодившись з діями Міністерства доходів і зборів України по включенню до переліку платників податку, що не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2014 року, а також з повідомленням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04 червня 2014 року № 69/13880/10 про відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2014 року, позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Так, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені ст. 200 Податкового кодексу України.

Пунктом 200.6 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Згідно з п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам щодо дій Міністерства доходів і зборів України по включенню до переліку платників податку, що не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2014 року, суд виходив з наступного.

Згідно положень Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.12.2013 №781 (надалі - Порядок) встановлено, що визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності (п.4).

За результатами проведення автоматизованої звірки відповідності даних платника критеріям на автоматичне відшкодування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику не пізніше 15-го календарного дня після граничного терміну подачі звітності, формує два переліки платників податку: перелік платників податку, що відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ; перелік платників податку, які не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ (п.5).

Зазначені переліки не пізніше 15-го календарного дня після граничного терміну подачі звітності доводяться до відома та використання в роботі територіальних органів доходів і зборів (п.6).

Територіальний орган доходів і зборів протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомляє платника податку шляхом надсилання/вручення письмового повідомлення про невідповідність критеріям, визначеним у Кодексі, які дають право на автоматичне бюджетне відшкодування, з наданням детального пояснення і розрахунків за критеріями, значення яких не дотримано (за формою згідно з додатком до цього Порядку, яка формується на підставі даних переліку платників податку, які не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ) (а.с. 7).

Виходячи з викладеного, суд зауважує, що відповідач 2, проводячи оскаржувані дії щодо включення до переліку платників податку, що не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2014 року, діяв у межах та на підставі діючих норм законодавства.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Виходячи із загальних засад адміністративного судочинства задоволенню підлягають ті вимоги, які фактично відновлюють порушене право особи у взаємовідносинах з суб'єктом владних повноважень.

Визнання дій Міндоходів стосовно включення ВАТ "КЗТВ" до вищезазначеного переліку неправомірним не призведе до поновлення порушених прав позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимогу у цій частині задоволенню не підлягають.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача щодо скасування повідомлення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04 червня 2014 року № 69/13880/10 про відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2014 року, суд виходив з наступного.

Пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно всім критеріям, що визначені зазначеною нормою цього Кодексу.

В той же час, п. 200.20 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Так, пунктом 2 Порядку передбачено, що для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість платник податку повинен відповідати одночасно критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 розділу V Кодексу. Критерії оцінки платника, відповідність яким надає такому платнику податку право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування сум ПДВ, побудовані на аналізі даних його звітних показників та наявної податкової інформації.

Підпунктом 7 пункту 3 вказаного Порядку встановлено, що для формування такого критерію, як податковий борг (ПБ), використовуються зведені показники загальної суми податкового боргу платників податків до бюджетів усіх рівнів (із врахуванням суми боргу за основним платежем, пені, за штрафними (фінансовими) санкціями) на перше число місяця, другого за звітним періодом.

Разом з тим, пунктом 200.21 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у разі невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку контролюючий орган зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку.

Виходячи із системного аналізу зазначених нормативно-правових норм, суд дійшов висновку, що відповідач, виконуючи вимоги законодавства, повинен направити позивачеві Повідомлення згідно Додатка до Порядку №781 та окремим документом надати детальні пояснення та розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано платником.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган не надіслав на адресу позивача жодних розрахунків щодо факту виявлення порушення п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України в частині наявності податкового боргу, а також не надав детальні пояснення за яким саме видом податкового зобов'язання у позивача наявний податковий борг.

Згідно пояснень представника відповідача 2 існування у позивача податкового боргу у сумі 38840,65 грн, який зазначено в оскаржуваному повідомленні, є технічною помилкою, виникнення якої пов'язано із обробкою інформаційних даних в АІС "Податковий блок", виявивши яку головне управління Міндоходів у Полтавській області, звернулося до Міністерства доходів і зборів України із листом від 05.06.2014 року № 2263/8/16-31-15-02-18 з проханням надання технічної допомоги у вірному відображенні показників господарської діяльності вказаних суб'єктів господарської діяльності в ІС "Перелік платників податку, які не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ" та ІС "Перелік платників податку, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ" (а.с. 119-122).

Отже, судом встановлено, що під час направлення повідомлення позивачеві, контролюючим органом детальні пояснення і розрахунки щодо виникнення у позивача податкового боргу у сумі 38840,65 грн не надано, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що податковим органом всупереч вимогам п. 200.21 ст. 200 Податкового кодексу України не доведено правомірності свого рішення про відсутність у позивача права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що повідомлення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд приходить до висновку, визнати протиправним і скасувати повідомлення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04 червня 2014 року № 69/13880/10 про відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2014 року.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування повідомлення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04 червня 2014 року № 69/13880/10 про відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2014 року.

Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, виходив з наступного.

Частиною 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як свідчать матеріали справи позивачем було сплачено, зокрема, суму судового збору у розмірі 487,20 грн за подання позову в частині вимог майнового характеру, що підтверджується оригіналом платіжного доручення від 29 липня 2014 року № 2571.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 2 статті 7 вказаного Закону передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачу суми надміру сплаченого судового збору у розмірі 487,20 грн.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Міністерства доходів і зборів України, Управління Державної казначейської служби України у місті Кременчук Полтавської області про визнання дій неправомірними та скасування повідомлення, а також зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04 червня 2014 року № 69/13880/10 про відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2014 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повернути Відкритому акціонерному товариству "Кременчуцький завод технічного вуглецю" надміру сплачену згідно платіжного доручення від 29 липня 2014 року № 2571 суму судового збору в розмірі 487,20 грн.

Стягнути з державного бюджету в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" витрати зі сплати судового збору у розмірі 36,54 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 08 серпня 2014 року.

Головуючий суддя І.Г. Ясиновськийсуддя суддя Р.І. Молодецький С.О. Удовіченко