Ухвала суду № 40066655, 23.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2014 р. м. Київ К/9991/32975/11

№ К/9991/32975/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Спецбудтранс»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011

у справі № 2а/0570/1314/2011 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Спецбудтранс»

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.03.2011 позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення від 22.12.2010: № 0000762302/1/14767/10 - про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у загальній сумі 39149,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 26099,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13050,00 грн.; № 0000772302/1/14768/10 - про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у загальній сумі 31319,00 грн., в тому числі за основним платежем - 20879,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10440,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2010 № 0000762302/1/14767/10 та № 0000772302/1/14768/10.

У касаційній скарзі ТОВ «Спецбудтранс» просить скасувати постанову апеляційного суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення ТОВ «Спецбудтранс» податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 29.10.2010 № 3390/23-211/33864296, про порушення позивачем норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено суму податкового кредиту за березень 2009 року на 20879,00 грн.; порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) внаслідок завищення валових витрат за І квартал 2009 року на 104395,00 грн. Вказані порушення мали місце у зв'язку із віднесенням позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту вищезазначених сум за господарськими операціями за нікчемним правочином з ТОВ «Провімакс-Торг», яке відсутнє за юридичною адресою; не декларувало наявність основних фондів та трудових ресурсів; остання декларація з податку на прибуток подана за І півріччя 2009 року.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.12.2010: № 0000772302/1/14768/10 - про визначення ТОВ «Спецбудтранс» податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 31319,00 грн., у т.ч. 20879,00 грн. - основний платіж, 10440,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та № 0000762302/1/14767/10 - про визначення податкових зобов`язання з податку на прибуток у сумі 39149,00 грн., у т.ч. 26099,00 грн. - основний платіж, 13050,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Нормою підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону (у редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 цієї статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абзац четвертий підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 168/97-ВР).

В судовому процесі встановлено, що 10.03.2009 між ТОВ «Спецбудтранс» (замовник) та ТОВ «Провімакс-Торг» (виконавець) був укладений договір № 11/03 про надання послуг механізмів власними силами, або за допомогою третіх осіб, шляхом надання замовнику технічно справної техніки на підставі заявок, телефонограм. Оплата за договором здійснювалась на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт згідно з договірними цінами вартості послуг будівельної техніки та механізмів.

Господарська операція з надання вказаних послуг була оформлена шляхом підписання актів приймання-передачі наданих послуг, в яких не зазначено, які конкретні механізми (не зазначено вид, марку, реєстраційні номери), на яких виробничих ділянках (будівельних площадках) та ким застосовувались (арк. спр. 63, 66).

Висновок суду апеляційної інстанції щодо оцінки зазначених актів з огляду на їх не- відповідність вимогам стосовно первинного документа, встановленим частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», як таких, що не можуть бути підставою для формування валових витрат, так само як і оцінка податкових накладних, виписаних ТОВ «Провімакс-Торг» на поставку послуг механізмів, як не підтверджуючих факт поставки, а відтак і суми податкового кредиту, відповідає правилам оцінки доказів, визначеним статтею 86 КАС України.

Цим правилам відповідає і оцінка апеляційним судом договорів підряду між ТОВ «Провімакс-Торг» (замовник) та суб'єктами підприємницької діяльності (підрядниками) ОСОБА_2 від 19.01.2009 про надання послуг механізмами (автокраном та автовишкою); ОСОБА_3 від 12.01.2009 про надання послуг перевезення вантажів самоскидом; ОСОБА_4 від 15.01.2009 про надання послуг перевезення вантажів длінномером, самоскидом. При оцінці цих договорів підряду суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив з того, що вказані договори та акти приймання-передачі послуг до них не містять інформацію, яка б безпосередньо відтворювала зміст господарських операцій на підставі договору № 11/03 від 10.03.2009 між ТОВ «Спецбудтранс» та ТОВ «Провімакс-Торг», а тому не є доказами фактичного отримання позивачем послуг механізмами, що належать вказаним суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам і що поставка цих послуг була здійснена саме ТОВ «Провімакс-Торг».

В матеріалах справи наявна банківська виписка з підтвердженням перерахування позивачем 31.07.2009 на користь ТОВ «Провімакс-Торг» вартості послуг механізмів в сумі 45786,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 7631,00 грн. на підставі рахунку № 12901 від 17.03.2009 (арк. спр. 68). Оплата послуг на суму 79488,00 грн. була здійснена позивачем шляхом передачі векселя, про що свідчить акт приймання-передачі векселя № 1059257 (по вексельному бланку) від 01.03.2010. (арк. спр. 81), при тому, що договором № 11/03 від 10.03.2009 вексельна форма розрахунків не передбачена. В судовому процесі позивач не надав копію цього векселя та докази проведення грошових розрахунків за цим векселем. Наявний у справі акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Спецбудтранс» та ТОВ «Провімакс-торг» станом на 12.03.2010 не заповнений належним чином ( в ньому відсутні прізвища, посади осіб, які підписали цей акт від імені вказаних юридичних осіб, не вказані номери бухгалтерських рахунків, обороти та сальдо по розрахунках ) (арк. спр. 82), у зв'язку з чим правильно не визнаний судом апеляційної інстанції та документом бухгалтерського обліку, який свідчить про здійснення розрахунків за договором № 11/03 від 10.03.2009.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, зробив правильний висновок про відсутність фактичної поставки послуг позивачу від ТОВ «Провімакс-Торг».

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,

якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудтранс» залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко