Ухвала суду № 40066653, 23.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2014 р. м. Київ К/9991/87466/11

№ К/9991/87466/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.08.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011

у справі № 0670/5977/11 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Попільнянський спецкар`єр»

до Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції (МДПІ) Житомирської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.08.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000312301/0 від 16.12.2010, № 0000312301/1 від 10.01.2011 та № 0000312301/2 від 18.04.2011.

У касаційній скарзі Попільнянська МДПІ Житомирської області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку ПАТ «Попільнянський спецкар`єр» сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 року згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 09.12.2010 № 805/2301/3443732, про порушення позивачем норм підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого завищено суму, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 2294876,00 грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, за вересень 2010 року на 38333,00 грн. Вказані порушення мали місце, за висновком податкового органу, внаслідок безпідставного віднесення підприємством до податкового кредиту у листопаді 2008 року сум ПДВ за господарськими операціями з придбання у ВАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» основних засобів, які у подальшому не використовувалися у господарській діяльності ПАТ «Попільнянський спецкар'єр».

На підставі акта перевірки та за результатами процедури апеляційного узгодження податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000312301/0 від 16.12.2010, № 0000312301/1 від 10.01.2011 та № 0000312301/2 від 18.04.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 року на 38333,00 грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) є обов'язкове підтвердження придбання цих товарів (послуг) документами первинного обліку, а також вони повинні призначатися для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Факт придбання позивачем у ВАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр» основних засобів - автомобілів марок БелАз 7540 В, БелАз 7522, ТЕRЕХ А7991534, ТЕRЕХ А8281135, гусеничного екскаватора VOLVO ЕС 360 ВLС, мобільно-дробарної установки NORDBERG LT 110, мобільнo-технологічної лінії METSO G 300, бульдозера Катерпіллер САТ D6М, навантажувача VOLVO 220, конвеєра стрічкового до мобільно-дробарної установки NORDBERG LT 110 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів купівлі-продажу від 25 листопада 2008 року, актами прийому-передачі, податковими накладними (а.с. 53-82).

Крім того, факт використання придбаних основних фондів у господарській діяльності товариства підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів переробки гірничої сировини, звітів по складу готової продукції - прирейковій базі (рампі) (а.с 93-115). Оцінка доказів зроблена судами з дотримання вимог статті 86 КАС України.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та юридично правильного висновку, що оскільки факт сплати позивачем ПДВ у сумі 38333,00 грн., заявленій до відшкодування з бюджету, підтверджується належними доказами, а відповідачем не спростовано факт придбання позивачем основних фондів у ВАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр», ПДВ в ціні яких включений до податкового кредиту, то зменшення у подальшому в податковому обліку позивача суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування при не спростуванні ДПІ факту придбання основних фондів є неправомірним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.08.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко