Ухвала суду № 40066636, 17.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2014 р. м. Київ К/9991/31477/11

№ К/9991/31477/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2010

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2011

у справі № 2а-1842/10/0670 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Дитячий супермаркет «Малиш»

до Державної податкової інспекції (ДПІ) у м. Житомирі

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ласуня»

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2010, залишеною без змін ухвалою Житомирского апеляційного адміністративного суду від 05.05.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 10.03.2010 № 0000622301/0 у частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 32822,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6565,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 10.03.2010 № 0000632301/0 у частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 33828,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 16914,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач та третя особа не реалізували процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення ТОВ «Дитячий супермаркет «Малиш» податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26.02.2010 № 1041/23-1/32579479/0110, про порушення товариством норм підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), підпункту 4.1.6 пункту 4.1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 ст. 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334-94-ВР), в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 35454,00 грн., а податку на прибуток на 35067,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Житомирі прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.03.2010 № 0000622301/0, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 42607,00 грн.(у т.ч. 35067 грн. - основний платіж, 7540,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000622301/0, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 53181,00 грн.(у т.ч. 35454,00 грн. - основний платіж, 17727,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абзац четвертий підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР).

Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 цього пункту визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

В судовому процесі встановлено, що між позивачем (дистриб'ютор) та ТОВ «Торговий дім «Ласуня» (продавець) 01.02.2007 укладено дистриб'юторську угоду № 143/02/07, відповідно до якої ТОВ «Торговий дім «Ласуня» зобов'язувалось поставляти позивачу товари, зазначені у додатку № 2 до угоди, а позивач - приймати та здійснювати оплату товару в порядку та на умовах, передбачених цією угодою.

Згідно з пунктом 3.4 зазначеної угоди доставка вантажу здійснюється автомобільним транспортом за рахунок продавця.

На підтвердження факту отримання та оплати товару позивач надав копії податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобіля, банківські виписки (а.с. 61-100). Оцінка цих доказів як таких, що засвідчують факт поставки позивачу ТОВ «Торговий дім «Ласунця» товарів дитячого асортименту, зроблена судами попередніх інстанцій за правилами ст. 86 КАС України.

Встановивши в судовому процесі обставини щодо поставки позивачу товарів ТОВ «Торговий дім «Ласунця», сплати позивачем ціни товарів, в тому числі сум ПДВ, на які цим постачальником виписані податкові накладні, що відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли юридично правильного висновку про неправомірне зменшення податковим органом в податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з цим товариством.

Що ж до посилання в акті перевірки на безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації за квітень 2008 року суми 7570,58 грн., яка не підтверджена податковими зобов'язаннями ПП «Палей», то судом встановлено, що позивач при складанні додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 року помилково вказав ПП «Палей», замість фактичного постачальника ПП «Пелікан».

Ця помилка була самостійно виправлена позивачем шляхом подання 09.02.2010 (до початку проведення перевірки) до ДПІ уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2008 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо встановлених у справі обставин та їх юридичної оцінки.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.09.2010 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.05.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко