Ухвала суду № 40066395, 09.07.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2014 р. м. Київ К/9991/17092/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Загороднього С.В.,

представника відповідача - Мізерного О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерт 2006 Прем'єр»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року

у справі №10/37

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерт 2006 Прем'єр»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерт 2006 Прем'єр» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 березня 2008 року № 0000023500/0 та № 0000033500/0 (в редакції заяви про зміну підстав позову від 18 січня 2010 року).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2010 року позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 0000023500/0 від 20 березня 2008 року та № 0000033500/0 від 20 березня 2008 року. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присуджено на користь ТОВ «Концерт 2006 Прем'єр» за рахунок Державного бюджету України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Концерт 2006 Прем'єр», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2010 року.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Подільському районі м. Києва, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року - без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПА у м. Києві була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Концерт 2006 Прем'єр» з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні гастрольних заходів в період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складений акт від 06 березня 2008 року № 19/35-40/34049159.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги: підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В результаті чого занижено податок на прибуток за 2006 рік на загальну суму 94075,00 грн.; підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 134942,00 грн., у тому числі: за жовтень 2006 року - 44325,00 грн., за листопад 2006 року - 90617,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ТОВ «Концерт 2006 Прем'єр» не задекларувало у повному обсязі доход від проведення гастрольних заходів на території України за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2006 року, оскільки відповідно до показників податкових розрахунків за проведення гастрольних заходів ТОВ «Концерт 2006 Прем'єр», які були подані за місцем проведення гастрольних заходів, становить 1269190,00 грн., з огляду на що позивач занизив валовий дохід на загальну суму 376301,00 грн. за вказаними операціями та, як наслідок, занизив податкові зобов'язання на загальну суму 134942,00 грн.

20 березня 2008 року ДПІ у Подільському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000033500/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Концерт 2006 Прем'єр» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 141112,50 грн., у тому числі: 94075,00 грн. - за основним платежем, 47037,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

20 березня 2008 року ДПІ у Подільському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000023500/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Концерт 2006 Прем'єр» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 202413,00 грн., у тому числі: 134942,00 грн. - за основним платежем, 67471,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відомості про виручку від продажу квитків на гастрольні заходи, які містяться у відповідних розрахунках по гастрольному збору, не можуть бути належним доказом заниження валового доходу товариства, оскільки відомості, викладені в них, не враховують особливостей розрахунку податку на прибуток підприємств, зокрема, дату збільшення валового доходу, з урахуванням того, що форма розрахунку збору за проведення гастрольних заходів, затверджена наказом ДПА України від 24 грудня 2003 року № 620, містить лише відомості щодо виручки від реалізації квитків (без урахування валових витрат на організацію гастрольного заходу і періоду, в якому отримана така виручка), а також зважаючи на те, що при проведенні невиїзної документальної перевірки, результати якої оформлені актом № 19/35-40/34049159 від 06 березня 2008 року, податковим органом була порушена процедура та строки проведення перевірки. Також, суд виходив з того, що попередніми перевірками, які проводились за періоди з 31 березня 2006 року по 31 березня 207 року (акт № 84/22-10/34049159 від 25 червня 2007 року) та з 31 березня 2006 року по 30 вересня 2007 року (акт № 209/17-50 від 25 грудня 2007 року) не було встановлено порушень позивачем при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях з проведення гастрольних заходів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що виходячи з показників, зазначених у розрахунках збору за проведення гастрольних заходів, позивачем був занижений валовий дохід за 2006 рік та податкові зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2006 року.

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

За приписами підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з положеннями підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до абзацу 2 пункту 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно преамбули Закону України «Про гастрольні заходи в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає загальні засади організації гастрольних заходів в Україні, а також порядок справляння та використання збору за проведення гастрольних заходів.

Статтею 5 Закону України «Про гастрольні заходи в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що об'єктом оподаткування збором за проведення гастрольних заходів на території України є виручка від реалізації квитків на гастрольний захід.

При цьому, статті 7 Закону України «Про гастрольні заходи в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платники збору за проведення гастрольних заходів протягом десяти календарних днів після дати проведення гастрольного заходу подають до органу державної податкової служби за місцем його проведення розрахунок збору за проведення гастрольних заходів за формою, встановленою центральним податковим органом. Збір сплачується одним платіжним дорученням протягом двадцяти календарних днів, наступних за датою проведення гастрольного заходу. Датою проведення заходу вважається дата його фактичного завершення.

На виконання статті 7 Закону України «Про гастрольні заходи в Україні» наказом ДПА України від 24 грудня 2003 року № 620 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було затверджено форму податкового розрахунку збору за проведення гастрольних заходів, який не містить показників щодо витрат, понесених на організацію гастрольного заходу.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток платнику податку слід застосувати механізм справляння податку на прибуток, визначений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який відмінний від механізму справляння збору за проведення гастрольних заходів, визначеного Законом України «Про гастрольні заходи в Україні».

Зокрема, виручка від реалізації квитків на гастрольний захід, яка є об'єктом оподаткування збором за проведення гастрольних заходів у відповідності до положень статті 5 Закону України «Про гастрольні заходи в Україні», не є тотожним поняттям прибутку, який є об'єктом оподаткування у розумінні положень пункту 3.1 Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не передбачає можливості її зменшення на суму валових витрат, а також передбачає іншу дату нарахування та справляння.

Відповідно до положень пунктів 1.5, 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звітний (податковий) період - це період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету; податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З огляду на те, що Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає інший механізм нарахування та сплати податку на додану вартість, ніж визначений Законом України «Про гастрольні заходи в Україні», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при визначенні податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, позивач правомірно керувався положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, суд першої інстанції правомірно відзначив, що попередніми перевірками, які проводились за періоди з 31 березня 2006 року по 31 березня 207 року (акт № 84/22-10/34049159 від 25 червня 2007 року) та з 31 березня 2006 року по 30 вересня 2007 року (акт № 209/17-50 від 25 грудня 2007 року) не було встановлено порушень позивачем при обчисленні податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях з проведення гастрольних заходів

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов неправомірного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «Концерт 2006 Прем'єр» підлягає задоволенню, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2010 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерт 2006 Прем'єр» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2011 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна